Постанова

від 11.12.2013 по справі 913/2259/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2013р. справа №913/2259/13

(провадження 3пд/913/2259/13)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача:не прибув від відповідача 1:Кващенко Г.М. за довіреністю №6 від 27.11.2013р. від відповідача 2:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 24.09.2013р. по справі№913/2259/13 (3пд/913/2259/13) (суддя Секірський А.В.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області до відповідачів:товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськбудтранс», м. Алчевськ Луганської області приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськбудтранс», м. Алчевськ Луганської області та приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ про визнання недійсним договору № 06/06 від 06.06.2011р .

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2013р. у справі №913/2259/13 (3пд/913/2259/13) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2013р. у справі №913/2259/13 (3пд/913/2259/13) і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що господарський суд в порушення пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, не відклав розгляд справи за клопотанням позивача з підстав неможливості прибуття представника позивача у судове засідання у зв'язку з виробничими потребами, чим позбавив його права надати докази. Зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішення помилково визначено позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» замість відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» та відповідача 2 Публічне акціонерне товариство «Луганська вугільна компанія» замість Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія». Зазначає, що суд помилково посилається на витяг з ЄДРПОУ №647897 від 29.12.2012р., який відсутній у матеріалах справи. Також скаржник зазначає, що відповідачі знали про статутні обмеження товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськбудтранс» та приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», проте господарський суд позбавив можливості це довести. Вважає недоцільним застосування до спірних відносин норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з неможливістю з`явитися до суду з підстав хвороби.

Відповідач 2 у судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Представник відповідача 1 у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача 2 та позивача не заперечував.

Колегія суддів вважає клопотання позивача таким, що не підлягає задоволенню, оскільки за матеріалами справи відповідач є юридичною особою, та у разі неможливості прибуття у судове засідання представника, який перебуває на лікарняному, підприємство має можливість направити до судового засідання будь-якого іншого представника в порядку статті 28 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач не визначив у клопотанні про необхідність надання додаткових доказів з урахуванням приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи. Також судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача 2 за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 21.11.2013р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача 1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2011р. між приватним акціонерним товариством "Луганська вугільна компанія" (надалі іменується «Первісний боржник»), в особі генерального директора Шестер В.А., який діє на підставі Статуту, з одного боку та відкрите акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська") (надалі іменується «Новий боржник»), в особі голови правління Камінського М.Л., що діє на підставі Статуту, з другого боку та товариство з обмеженою відповідальністю "Алчевськбудтранс" (надалі іменується «Кредитор»), в особі генерального директора Божко Л.М., що діє на підставі Статуту, з третього боку був укладений договір про переведення боргу № 06/06 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору, цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору надання послуг механізмами №2 від 01.01.2008р., договору надання автотранспортних послуг №1 від 01.01.2008р. та договору продажу вугілля №0615 від 15.06.2005р. укладених між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменуються «Основні договори»).

Пунктом 7 Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що договір підписано керівниками товариств та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було укладено договір про переведення боргу.

За вказаним договором регулюються відносини, пов'язані із заміною сторони (Первісного боржника - приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія") у зобов'язаннях, що виникають із договору надання послуг механізмами №2 від 01.01.2008р., договору надання автотранспортних послуг №1 від 01.01.2008р. та договору продажу вугілля №0615 від 15.06.2005р. укладених між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до пункту 2 договору Первісний боржник переводить на Нового боржника (грошове зобов'язання) у розмірі 181067,00 грн., що виникло на підставі Основних договорів.

Згідно з статтею 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Тобто, переведення боргу це багатосторонній правочин, в силу якого первісний боржник по зобов'язанню за згодою кредитора переводить свій обов'язок на нового боржника (вибуваючи, таким чином, з цього зобов'язання).

За змістом пункту 3 договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основних договорах і, підписуючи з свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Позивач просить визнати договір про переведення боргу №06/06 від 06.06.2011р. недійсним, оскільки голова правління відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська") не мав права на момент укладання спірної угоди укладати договори на суму, що перевищує 10000,00грн., як передбачає підпункт 7.4.2 Статуту.

За вимогами частин 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти і інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 65 Господарського кодексу України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Пунктами 18.1., 18.15.27. Статуту приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" визначено, що Наглядова рада Товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції контролює та регулює діяльність Генерального директора Товариства. До виключеної компетенції Наглядової ради належить надання дозволу Генеральному директору на укладення правочинів на суму понад 100000,00грн. за однією операцією або загальна сума таких операцій перевищує 100000,00грн. на рік.

Пунктом 19.2. зазначеного Статуту передбачено, що до компетенції Генерального директора належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради. Виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Дирекція. До компетенції Дирекції належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що законодавством, цим Статутом або рішенням Загальних зборів віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Товариства (пункти 18.1., 18.2. Статуту).

Згідно з пунктом 7.4.2 Статуту відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська") до компетенції правління належить укладання договорів (угод) на суму, що не перевищує 10000,00грн. без попереднього узгодження з Спостережною радою Товариства, а також надання дозволу на придбання, відчуження або будь-яке інше розпорядження основними засобами Товариства, балансова вартість хоча б одного з яких перевищує 10000,00грн. на дату укладання угоди щодо таких основних засобів або на дату здійснення іншої відповідної операції з ними.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Проте наявними матеріалами справи та доводами апеляційної скарги позивач не довів про обізнаність щодо визначених у наведених Статутах обмежень. Також, надання копій цих Статутів не є безумовним доказом того, що кредитор був обізнаний про обмін Статутів та визначених у Статутах обмежень.

За приписами статті 241 Цивільного Кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до пункту 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку відбулось наступне схвалення відповідачем договору про переведення боргу №06/06 від 06.06.2011р. шляхом часткової сплати заборгованості за спірним договором, а саме: платіжне доручення №992 від 10.08.2011р. на суму 50000,00грн.; платіжне доручення №1291 від 10.10.2011р. на суму 26569,30грн., платіжне доручення №1495 від 17.11.2011р. на суму 10000,00грн.; платіжне доручення №1544 від 28.11.2011р. на суму 10000,00грн.; платіжне доручення №75 від 25.01.2012р. на суму 15000,00грн. Всього на загальну суму 111569,30грн. Зазначене встановлено у рішенні господарського суду Луганської області від 06.02.2013р. у справі №4пд/5014/3131/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2013р.

За приписами статей 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з метою забезпечення учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб створено Єдиний державний реєстр, в якому містяться, в тому числі, відомості про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що у даному випадку з боку позивача договір підписаний уповноваженою особою та за цими правовідносинами відбулось наступне схвалення відповідачем договору про переведення боргу відповідно до приписів статті 241 Цивільного Кодексу України, що правомірно було визначено судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність в матеріалах цієї справи виписки № 647897 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29.12.2012р., оскільки суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив лише про встановлення у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. по справі №4пд/5014/3131/2012 на підставі цієї довідки факту, що керівник товариства з обмеженою відповідальністю "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" Камінський М.Л. має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про помилкове зазначення судом першої інстанції організаційних форм підприємств, як позивача так і відповідача. Проте, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про помилкове дослідження їх Статутів, оскільки посилання на Статути в оспорюванному судовому рішенні були зроблені правильно та відповідно до Статутів сторін, наявних у матеріалах справи.

Апеляційний суд також не приймає посилання скаржника на порушення господарським судом 24.09.2013р. пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відклав розгляд справи за клопотанням позивача з підстав неможливістю прибуття у судове засідання повноважного представника у зв'язку з виробничими потребами з огляду на наступне.

За приписами статті 32 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.08.2013р. порушено провадження у справі №913/2259/13 (3пд/913/2259/13) та розгляд справи призначено на 10.09.2013р. Зазначену ухвалу оправлено на адресу позивача вих. №403 від 30.08.2013р., що підтверджується штемпелем суду на зворотній стороні ухвали. У судовому засіданні 10.09.2013р., в якому були присутні як позивач, так і відповідачі, оголошена перерва до 24.09.2013р., що підтверджується протоколом судового засідання від 10.09.2013р. у справі №913/2259/13.

19.09. 2013р. від позивача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника на ведення даної справи.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відхилив зазначене клопотання, оскільки за матеріалами справи відповідач є юридичною особою, та у разі неможливості прибуття у судове засідання представника, який залучений до участі у іншому судовому процесі, підприємство має можливість направити до судового засідання будь-якого іншого представника.

При цьому у зазначеному клопотанні позивач не визначив про намір надати додаткові докази, а вирішення питання щодо необхідності відкладання розгляду справи покладається на суд.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання відповідача про відкладання розгляду справи та не порушено його право на судовий захист, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач приймав участь у розгляді даної справи у судовому засіданні 10.09.2013р. та мав можливість надати відповідні докази в обґрунтування позовних вимог у цьому засіданні. Крім того, в клопотанні про відкладання розгляду справи позивач не зазначив, що він має намір надати додаткові докази.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, позивач не довів недійсність угоди.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2013р. у справі №913/2259/13 (3пд/913/2259/13) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2013р. у справі №913/2259/13 (3пд/913/2259/13) - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 6 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу 1; 3. Відповідачу 2; 4. У справу; 5. ДАГС; 6. ГСЛО