Постанова

від 04.12.2013 по справі 907/832/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 907/832/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Укрелектробуд» Вих. № 39 від 25.10.2013 р. (вх. № 05-05/2342/13 від 31.10.2013 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 жовтня 2013 року

у справі № 907/832/13 (суддя В.В.Мокану),

порушеній за позовом Прокурора Тячівського району (90500, м. Тячів, вул. Незалежності, 27) в інтересах держави в особі:

Позивача: Закарпатської обласної державної адміністрації (88000, пл.. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатської обл.),

До відповідача-1: Тячівської районної державної адміністрації (90500, вул. Незалежності, 30, м. Тячів, Закарпатської обл.),

До відповідача-2: Приватного підприємства «Укрелектробуд» ( 88000, вул. Тиха, 16/2, м. Ужгород, Закарпатської обл.),

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області (88000, вул. Минайська, 37, м. Ужгород, Закарпатської обл.),

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління Держземагенства в Тячівському районі Закарпатської області (90500, вул. Матросова, 9, м. Тячів, Закарпатської обл.),

Про: визнання недійсним розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 27.10.2009 р. № 738 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» Приватному підприємству «Укрелектробуд»; визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Тячівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Укрелектробуд» про надання у платне тимчасове користування земельної ділянки площею 0,0526 га та 0,0084 га за межами населеного пункту на території Краснянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, зареєстрований у Державному реєстрі земель 25.11.2009р.; зобов'язати Приватне підприємство «Укрелектробуд» повернути земельну ділянку у власність держави та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-2: не прибув,

від прокуратури: прокурор Макогон Ю.І. (посвідчення № 020325),

від позивача: не прибув,

від відповідача-1: не прибув,

від третьої особи-1: не прибув,

від третьої особи-2: не прибув.

Представнику прокуратури, який прибув в дане судове засідання, роз'яснено права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 22, 27, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник прокуратури подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 31.10.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/832/13 господарського суду Закарпатської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу Вих. № 39 від 25.10.2013 р. (вх. № 05-05/2342/13 від 31.10.2013 р.) Приватного підприємства «Укрелектробуд» до провадження та розгляд скарги призначено на 13.11.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 04.12.2013 р., про що сторін було повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства у господарських судах.

Представник апелянта/відповідача-2 в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі просить суд, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у позові прокурора Тячівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до ПП «Укрелектробуд», Тячівської районної державної адміністрації, третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Управління Держземагенства в Тячівському районі Закарпатської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 27.10.2009 р. № 738, визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у державному реєстрі земель 25.11.2009 р. та повернення земельної ділянки у власність держави - відмовити повністю.

Представник прокуратури прибув, просить розгялянути справу за відсутності представників сторін, оскільки у сторін було достатньо часу для поданння необхідних документів та забезпечення участі повноважних представників сторін в судове засідання, так як Господарським процесуальним кодексом України чітко встановлені межі рогляду справи в апеляційній інстанції. Проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач, відповідач-1 та треті особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відповідача 1 та 2 в судове засідання повноважних представників не направили, про причини не прибуття не повідомили, не зважаючи на те, що були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах (том І, а.с. 243-248).

Заслухавши пояснення представника прокуратури, колегія суддів приходить до висновку, клопотання прокурора про розгляд справи по суті без участі інших представників сторін у справі, задовольнити, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, ухвалою від 04.11.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрелектробуд» до провадження та розгляд скарги призначено на 13.11.2013 року.

Вищевказану ухвалу Львівського апеляційного господарського суду було направлено сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано: Прокуратурою Львівської області - 07.11.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06970101 (том І, а.с. 212), Прокуратурою Тячівського району Закарпатської області - 07.11.2013 р. рекомендованою поштою № 06970110 (том І, а.с. 243), Позивачем (Закарпатською ОДА) - 07.11.2013 р. рекомендованою поштою № 06970128 (том І, а.с. 213), Відповідачем-1 (Тячівською РДА) - 08.11.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06970136 (том І, а.с. 248), Апелянтом/відповідачем-2 (ПП «Укрелектробуд») - 20.11.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06970144 (а. с. 245), Третьою особою-1 (Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області) - 07.11.2013 р. рекомендованою поштою № 06970152 (том І, а.с. 214), Третьою особою-2 (Управлінням Держземагенства в Тячівському районі Закарпатської області) - 08.11.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06970098 (том І, а. с. 244).

Також вище зазначеною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду позивача, відповідача-1, третю особу-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та третю особу-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було зобов'язано подати: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського від 13.11.2013 р. (том І, а.с. 241-242), у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників позивача, відповідача-1, апелянта/відповідача-2, третьої особи-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та третьої особи-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, розгляд справи відкладено, про що сторін було повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства у господарських судах.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Невиконання вимог ухвали суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників прокуратури та відповідача-1 бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 13.11.2013 р., участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалася (том І, а.с. 241-242).

Отже, на думку колегії суддів, у позивача, відповідача-1, апелянта/відповідача-2, третьої особи-1, та третьої особи-2 було достатньо часу для подання (надсилання) відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу та забезпечення повноважних представників в судове засідання.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02р. №75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі направлено ухвалу про порушення провадження у справі № 907/832/13 від 04.11.2013 року та ухвалу про відкладення розгляду справи від 13.11.2013 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том І, а.с. 211/зворот, та а.с. 242/зворот) та повідомленням про вручення поштового відправлення (том І, а.с. 212-214, 243-248).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/832/13 та розгляду справи по суті без участі представників позивача, відповідача-1, апелянта/відповідача-2, третьої особи-1, та третьої особи-2 .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.10.2013 року у справі № 907/832/13 (суддя В.В.Мокану) вирішено: позов задоволити повністю (пункт перший резолютивної частини рішення ). Визнано недійсним розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації № 738 від 27.10.2009 року „Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки" приватному підприємству „Укрелектробуд" (пункт другий резолютивної частини рішення ). Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Тячівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством „Укрелектробуд" про надання у платне тимчасове користування земельної ділянки площею 0,0526 га та 0,0084 га за межами населеного пункту на території Краснянської сільської ради Тячівського району, зареєстрований у державному реєстрі земель 25.11.2009 року (пункт третій резолютивної частини рішення ). Зобов'язано Приватне підприємство „Укрелектробуд", м. Ужгород, вул. Тиха, 16/2 (код ЄДРПОУ 34022645) повернути земельну ділянку площею 0,0526 га та 0,0084 га, розташовану за межами населеного пункту на території Краснянської сільської ради Тячівського району до земель запасу Краснянської сільської ради (пункт четвертий резолютивної частини ). Стягнуто з Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів, вул. Незалежності, 30 (код ЄДРПОУ 04053832) в доход Державного бюджету України (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1720,50 грн. судового збору (п. 5 резолютивної частини судового рішення ). Стягнуто з Приватного підприємства „Укрелектробуд", м. Ужгород, вул. Тиха, 16/2 (код ЄДРПОУ 34022645) в доход Державного бюджету України (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 2294,00 грн. судового збору (п. 6 резолютивної частини рішення )(а. с. 197-206).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач-2 (Приватне підприємство «Укрелектробуд») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 215-221), просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у позові прокурора Тячівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до ПП «Укрелектробуд», Тячівської районної державної адміністрації, третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Управління Держземагенства в Тячівському районі Закарпатської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 27.10.2009 р. № 738, визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у державному реєстрі земель 25.11.2009 р. та повернення земельної ділянки у власність держави - відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, так як судом не вжито належних заходів із встановлення і доведеності обставин, що мають значення, надано невірну оцінку наявним у справі доказам, що в сукупності призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Вважає, що прокурором Тячівського району пропущено загальний строк позовної давності тривалістю 3 роки, оскільки, позивач знав про оскаржуване розпорядження так як листом від 17.12.2009 р. № 02-37/1209 таке розпорядження було направлено прокурору Тячівського району, також зазначає що згідно п. 4.1 постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 р. визначено, якщо у передбачених законом випадках із позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач, отже на думку скаржника, позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування розпорядження голови Тячівської РДА № 738 від 27.102009 р., визнання та скасування договору оренди земельної ділянки від 25.11.2009 р., скасування його державної реєстрації та повернення землі є необґрунтованими та безпідставними, однак місцевим судом такі доводи скаржника не були взяті до уваги.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що спірна земельна ділянка, відповідно до якої було прийнято розпорядження змінила своє цільове призначення, оскільки у розпорядженні голови Тячівської РДА про це зазначено та посилається на норми Земельного кодексу України, що землі України мають відповідні категорії та мають особливий правовий режим, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Також вважає, що прокурором не було наведено та обґрунтовано підстав звернення з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача, оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям. Також зазначає, що розпорядження голови Тячівської РДА прийняте Головою в межах його повноважень.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.10.2009 р. головою Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області прийнято розпорядження № 738 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» (далі за текстом - Розпорядження)(том І, а. с. 19).

Пунктом 1 вищевказаного Розпорядження затверджено Приватному підприємству «Укрелектробуд», місто Ужгород, вулиця Тиха, 16, квартира 2, звіт нормативної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка намічена для надання в користування на умовах оренди і розташована за межами населеного пункту Красна, на землях запасу сільської ради (землі водного фонду), площею 0,0526 га та площею 0,0084 га, для будівництва малої гідроелектростанції. У пункті 2 цього Розпорядження вказано: надати Приватному підприємству «Укрелектробуд», місто Ужгород, вулиця Тиха, 16, квартира 2, в оренду земельну ділянку, нормативно грошова оцінка якої становить 9839,30 грн., при десяти відсотковій ставці, з щорічною орендною платою в сумі 983,93 грн., яка розташована за межами населеного пункту Красна, на землях запасу сільської ради (землі водного фонду), площею 0,0526 га та площею 0,0084 га, для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції, строком на 49 років.

У пункті 3 Розпорядження Головою державної адміністрації запропоновано Приватному підприємству «Укрелектробуд», місто Ужгород, вулиця Тиха, 16, квартира 2, укласти договір оренди земельної ділянки за межами населеного пункту для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції.

З матеріалів справи вбачається, що між Тячівською районною державною адміністрацією (Відповідач-1 - у справі) та Приватним підприємством «Укрелектробуд» (Відповідач-2 - у справі) було укладено Договір оренди землі (а. с. 21-24).

Колегією суддів встановлено, зазначений Договір не містить дати його укладення сторонами (числа, місяця та року).

Крім того, як вбачається з преамбули цього Договору, він укладений на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 12 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, розпорядження голови Іршавської РДА від 03.03.2009 року № 105 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки».

Тобто, як випливає з преамбули зазначеного Договору, спірний Договір оренди землі укладено на підставі розпорядження голови Іршавської РДА від 03.03.2009 року № 105 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки», яке, в даному конкретному випадку, не має жодного відношення до спірної земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутнє розпорядження голови Іршавської РДА від 03.03.2009 року № 105 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки», сторонами не подано, місцевим судом зазначене розпорядження не досліджувалося.

Місцевим судом встановлено, що Договір оренди землі зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру у Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.11.2009 р. за № 040924700002 (том І, а.с. 24).

Пунктом 8 Договору визначено строк дії договору, а саме: «Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк».

Земельна ділянка (кадастровий номер 2124483200:01:002:0011 та 2124483200:01:002:0012 площею 0,0526 га та 0,0084 га) передається в оренду як сільськогосподарське угіддя (п. 2.4. Договору), для промисловості (п. 13 Договору).

Цільове призначення земельних ділянок: для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції (пункт 14 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, відповідно до вимог частини першої статті 5, статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», частини першої статті 19 Закону України «Про охорону земель», пунктів 4 та 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459, проведена позапланова перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства Тячівською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження від 27 жовтня 2009 року за № 738.

За наслідками перевірки дотримання вимог земельного законодавства вказаним органом складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (оригінал Акту знаходиться у справі - том І, а.с. 25).

В даному Акті перевірки комісійно встановлено, що розпорядженням Тячівської РДА «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» від 27 жовтня 2009 року за № 738, затверджено Приватному підприємству «Укрелектробуд» … звіт нормативної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка намічена для надання в користування на умовах оренди і розташована за межами населеного пункту Красна, на землях запасу сільської ради (землі водного фонду), площею 0,0526 га та площею 0,0084 га, для будівництва малої гідроелектростанції (п. 1 Розпорядження), що надано Приватному підприємству «Укрелектробуд» … в оренду земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої становить 9839,30 грн. при десяти відсотковій ставці з щорічною орендною платою в сумі 983,93 грн., яка розташована за межами населеного пункту Красна, на землях запасу сільської ради (землі водного фонду), площею 0,0526 га та площею 0,0084 га, для будівництва малої гідроелектростанції, строком на 49 років та запропоновано укласти договір оренди землі (п. 3 Розпорядження).

Комісія відповідно прийшла до висновку, що посадовими особами Тячівської РДА при прийнятті вищевказаного розпорядження допущено порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України згідно якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також частини 3 статті 122 Земельного кодексу України згідно якої, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків визначених частиною сьомою статті (а. с. 25/зворот).

Вищевказаний Акт перевірки підписано всім складом комісії, а саме: головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління з контролю та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області - державним інспектором сільського господарства в Закарпатській області Карасьов Іваном Іллічем, першим заступником Тячівської районної державної адміністрації Каганець Василем Йосиповичем, начальником загального відділу апарату Тячівської районної державної адміністрації Тяско Марією Михайлівною.

Відповідно до вищенаведеного, Прокуратурою Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації подано позов до відповідача-1: Тячівської районної державної адміністрації, відповідача-2: Приватного підприємства «Укрелектробуд», з залученням до участі у справі третьої особи-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, третьої особи-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління Держземагенства в Тячівському районі Закарпатської області, про: визнання недійсним та скасування розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 27.10.2009 р. № 738 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки», визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Тячівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Укрелектробуд» про надання у платне тимчасове користування земельної ділянки площею 0,0526 га та 0,0084 га за межами населеного пункту на території Краснянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, зареєстрований у державному реєстрі земель 25.11.2009 р. та зобов'язати ПП «Укрелектробуд» повернути земельну ділянку у власність держави.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Згідно ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно ч.1 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави та у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Заявлений прокурором Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації позов відповідає вимогам Законів України "Про прокуратуру", "Про місцеве самоврядування в Україні" та підлягає до розгляду по суті.

Відповідно до ст. 43 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" підставою для скасування актів місцевих державних адміністрацій є їх суперечність Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України, іншим актам законодавства.

Згідно статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х „ Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади .

Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірного Розпорядження) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 Земельного кодексу України.

Так, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

За нормою ст. 20 Закону України „Про землеустрій" при наданні земельних ділянок обов'язковим є проведення землеустрою на землях усіх категорій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України, яка регламентує порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання із затвердженням умов надання.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірного Розпорядження) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 зазначеної статті). Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу) (частина 3 цієї статті).

Згідно Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, який діяв на час прийняття оспорюваного Розпорядження, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської рад, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення. Розроблення проекту відведення земельної ділянки було обов'язковим, зокрема, у разі зміни цільового призначення земельної ділянки. Порядком передбачалось, що погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі; після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок ( п.п. 10, 11).

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Місцевим судом встановлено, що надання земельної ділянки Приватному підприємству „Укрелектробуд" оспорюваним Розпорядженням здійснено з порушенням встановленого земельним законодавством порядку, яке полягає як у перевищенні Тячівською районною державною адміністрацією наданих їй повноважень, так і у порушенні процедури надання земельної ділянки у користування.

Факт перевищення повноважень також встановлено Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області та зазначено в Акті перевірки від 30.04.2013 р., який є чинним, не скасованим. Доказів про те що даний Акт оскаржений, визнаний недійсним у встановленому законом порядку в матеріалах справи не має, сторонами таких доказів не подано.

Як зазначено вище, до повноважень районних державних адміністрацій, пов'язаних з розпорядженням земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України належить передача їх у власність або у користування для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Отже, надання земель для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій до повноважень районної державної адміністрації не належить .

Вирішення в установленому законом порядку зазначеного питання відноситься до компетенції - Закарпатської обласної державної адміністрації .

Слід зазначити, що Розпорядженням затверджено Приватному підприємству „Укрелектробуд" звіт нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як за нормою вищевказаної ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельної ділянки має відбуватися шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак, доказів затвердження у встановленому порядку поданого до матеріалів справи проекту відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, виготовленого ТзОВ „Землемер", місцевому суду не подано, так як зазначений проект не пройшов державної експертизи.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, з передачею земельної ділянки фактично відбулась зміна її цільового призначення, оскільки Розпорядженням надано в користування земельну ділянку, яка до передачі в оренду відносилась до земель сільськогосподарського призначення, про що, зокрема, зазначено у п. 2.4. Договору, а після передачі згідно форми 6-зем зазначені земельні ділянки за цільовим призначенням стали відноситися до підприємств з виробництва електроенергії (а. с. 61).

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що Тячівською районною державною адміністрацією, та/або органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої в оренду Приватному підприємству „Укрелектробуд" за межами населеного пункту Красна площею 0,0526 га та 0,0084 га для будівництва малої гідроелектростанції.

Отже, передача спірної земельної ділянки площею 0,0526 га та 0,0084 га в оренду Приватному підприємству „Укрелектробуд" проведена без обов'язкової зміни її цільового призначення відповідним розпорядженням із категорії земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Наведені вище порушення вимог земельного законодавства надають підстави для визнання недійсним Розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації за № 738 від 27.10.2009 року «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» Приватному підприємству „Укрелектробуд".

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права та свободи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що Розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації за № 738 від 27.10.2009 року «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» Приватному підприємству „Укрелектробуд", виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

З урахуванням вищенаведеного, наступною вимогою у позовній заяві є вимога про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Тячівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством „Укрелектробуд" про надання у платне тимчасове користування земельної ділянки площею 0,0526 га та 0,0084 га за межами населеного пункту на території Краснянської сільської ради Тячівського району, зареєстрованого у державному реєстрі земель 25.11.2009 року за № 040924700002.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України, є відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину.

Як уже було вище встановлено, Розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації за № 738 від 27.10.2009 року „Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» допущено порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України згідно якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також частини 3 статті 122 Земельного кодексу України.

Відтак, вимоги прокуратури Тячівського району Закарпатської області заявлені в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Тячівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Укрелектробуд» про надання у платне тимчасове користування земельної ділянки площею 0,0526 га та 0,0084 га за межами населеного пункту на території Краснянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, зареєстрований у державному реєстрі земель 25.11.2009 р. - підлягають до задоволення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що умовами Договору оренди землі (п. 19) передбачено, що передача земельної ділянки орендарю проводиться у тижневий строк після державної реєстрації за актом її приймання-передачі . Однак, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі спірної земельної ділянки, а відтак можна вважати, що спірна земельна ділянка не передавалась в оренду.

Щодо вимоги прокурора про повернення земельної ділянки власнику, слід зазначити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи, що договір оренди землі може бути припиненим лише на майбутнє, оскільки неможливе повернути вже здійснене за ним користування земельною ділянкою, вимога Прокурора повернути спірну земельну ділянку власнику підлягає задоволенню, земельна ділянка має бути повернута до земель запасу Краснянської сільської ради.

Крім того, метою оренди у спірному Розпорядженні та Договорі оренди землі зазначено: будівництво та обслуговування малої гідроелектростанції, тобто діяльність, не пов'язана з обслуговуванням жителів територіальної громади району, а спрямована на одержання прибутку від виробництва електроенергії.

Згідно положень статей 38, 39 Земельного кодексу України, об'єкти, пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, відносяться до об'єктів загального користування та розміщуються на землях житлової і громадської забудови. До них відносять школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі тощо. Про такі об'єкти іде мова в п. „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України. Об'єкт, для будівництва якого надано спірну земельну ділянку, належить до об'єктів енергетичної системи, для яких відводяться землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що прокурором Тячівського району пропущено загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки, оскільки, як стверджує скаржник, позивач знав про оскаржуване розпорядження так, як листом від 17.12.2009 р. № 02-37/1209, таке розпорядження було направлено прокурору Тячівського району, як такі, що не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Як уже було зазначено місцевим судом, з чим погоджується колегія суддів, що згідно розділу 3 „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", відповідно до якого трьохрічний строк позовної давності, встановлений для вимоги про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, починає відраховуватися з дня набрання чинності Законом, тобто з 15.01.2012 року та закінчується 15.01.2015 року. Отже в даному випадку строк позовної давності, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу визначений статтею 257 ЦК України не є пропущеним.

Висновок місцевого господарського суду в цій частині відповідає правовій позиції викладеній у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Щодо вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі - трирічний загальний строк позовної давності також не пропущено, оскільки відповідачами не подано докази поінформованості прокурора та позивача про факт укладення та умови спірного договору.

Крім того, апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не правильно дійшов висновку, щодо порушення порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, так як на думку скаржника, прийняття окремого рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не потребується.

Вказане твердження не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, зокрема, ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, не доведено апелянтом, що органом державної влади у встановленому законом порядку було прийнято рішення про зміну цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Як зазначено вище у цій постанові, розпорядження за № 738 від 27.10.2009 року „Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» прийняте з порушенням вимог ст. 17, ч. 3 ст. 122, ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України, так як Тячівська районна державна адміністрація взагалі не була наділена правом (повноваженнями) розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Інші твердження апелянта зазначені в апеляційній скарзі колегією суду до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у справі докази, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки, щодо обставин справи, та не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 11.10.2013 року.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 29, 32 - 34, 43, 44 - 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.10.2013 року у справі № 907/832/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 04.12.2013 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 09.12.2013р.