Рішення

від 27.04.2009 по справі 53/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/178

27.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торгівельний дім «Маркет-Груп»

до Споживчого товариства «Укркоопзовнішторг»

про стягнення 6 910,58 грн.

                                                                      Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Кушкова Н.М. –представник по довіреності б/№  від 09.10.2008р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Споживчого товариства «Укркоопзовнішторг»заборгованості за Договором поставки № К-517 в розмірі 6 910,58 грн., в тому числі 6 237,22 грн. - основний борг, 318,10 грн. –збитки від інфляції, 315,79 грн. –пеня, 39,47 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2009р. порушено провадження по справі № 53/178, розгляд справи призначено на 30.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання повноважних представників сторін розгляд справи № 53/178 було відкладено на 27.04.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2009р. надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АБ № 648645  від 25.03.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.01.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № К 517 (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався у зумовлені строки передати у власність покупця (відповідача) алкогольні напої, далі по тексту –товар, а покупець –прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору  (п. 1.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18 459,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 3-00002498 від 24.01.2008р., з актом розбіжностей, № 3-00003043 від 29.01.2008р. з актом розбіжностей, № 3-00003983 від 05.02.2008р. з актом розбіжностей, № 3-00011269 від 27.03.2008р., № 3-00016523 від 13.05.2008р., № 3-00017498 від 20.05.2008р., № 3-00018734 від 29.05.2008р., № 3-00022147 від 24.06.2008р. з відмітками відповідача про отримання згідно з додатком № 2 до договору поставки № К 517 від 22.01.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 7.2 Договору в редакції викладеній в протоколі узгодження розбіжностей до договору № К 517 від 22.01.2008р. оплата за поставлений товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту фактичного продажу даного товару покупцем.   

          Згідно зі ст.. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, сплатив за поставлений товар лише 5 422,87 грн. (банківська виписка) та повернув товар на суму 6 798,91 грн. (накладні на повернення товару), в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6 237,22 грн. (18459 грн. –6798,91 грн. –5422,87 грн.)

З матеріалів справи також вбачається, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № 23 від 25.11.2008р. На доказ направлення вказаної вимоги відповідачу позивач долучив до позовної заяви належним чином завірену копію фіскального чеку № 4705 від 25.11.2008 р. та опис вкладення у цінний лист з відбитком установи зв'язку (оригінали досліджені в судовому засіданні).  

Відповідач відповіді на вказану претензію не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 01.12.2008р. оплатити позивачу отриманий товар.

Однак, відповідач, як у строк до 01.12.2008р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати поставленого товару в сумі 6 237,22 грн. не виконав.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  6 237,22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 8.2 Договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару встановлено п. 7.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню  у 1% від суми боргу за кожний день прострочки.  

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 315,79 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних на суму 39,47 грн. та інфляційних витрат в сумі 318,10 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути зі  Споживчого товариства «Укркоопзовнішторг»(01042, м. Київ, ву. Патріса Лумумби, 21; ідентифікаційний код 31453992 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торгівельний дім «Маркет-Груп»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 249; ідентифікаційний код 33114291) основний борг в сумі 6 237 (шість тисяч двісті тридцять сім) грн.. 22 коп., пеню в сумі 315 (триста п'ятнадцять) грн.. 79 коп., 3% річних в сумі 39 (тридцять дев'ять) грн.. 47 коп., інфляційних витрат в сумі 318 (триста вісімнадцять) грн.. 10 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102  (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.