Постанова

від 14.11.2013 по справі 2а-4148/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 2а-4148/10/0770 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Беран М.І.,

представник відповідача - Буря О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за уточненою позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Іршавському районі у Закарпатській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000042250/0 від 13 квітня 2009 року, №0002591750/0 від 13 квітня 2009 року, №0000202350/0 від 13 квітня 2009 року №0000212350/0 від 13 квітня 2009 року.

30.10.2013р. ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, яка занесена до журналу судових засідань, у зв'язку із реорганізацією державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області та на підставі ст. 55 КАС України, судом у порядку правонаступництва проведено заміну відповідача на державну податкову інспекцію в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

14.11.2013 р. під час судового засідання представник позивача надав суду клопотання, відповідно до якого просить суд не розглядати позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2009 р. №0002591750/0 (Т.1 а.с.58).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000042250/0 від 13 квітня 2009 року, №0000202350/0 від 13 квітня 2009 року №0000212350/0 від 13 квітня 2009 року прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства, крім того, перевірка проведена з порушеннями законодавства, в зв'язку з чим позивач вважає оскаржуванні рішення протиправним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та в уточненнях до позовної заяви, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000042250/0, №0000202350/0 та №0000212350/0 від 13 квітня 2009 року у зв'язку з тим, що такі прийняті на підставі акту перевірки від 06.04.2009 року №501/23-50/32637362 висновки якого є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (Т.1 а.с.121-123 ), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що перевіркою виявлено заниження платником скоригованого валового доходу за IV квартал 2007 року на суму 6 218,00 грн. та за 2008 рік на 1 345 268,00 грн. за порушення платником вимог п. 4.1, ст.4, пп 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями). В порушення п. 4.1, ст.4, пп 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) платником при формуванні значення рядка 01.1 «доходи від продажу товарів» не враховані платежі, що надійшли на розрахунковий рахунок та у касу товариства, як попередня оплата від замовників і які станом на 31.12.2008 р. (останній день ревізує мого періоду ) не закриті відповідними послугами. Всього до валового доходу не включено таких платежів в сумі 30 540,81 грн. При формуванні об'єкта оподаткування податком на додану вартість товариством не враховані платежі,що надійшли на розрахунковий рахунок та у касу товариства, як попередня оплата від замовників і які станом на 31.12.2008 р. (останній день ревізує мого періоду ) не закриті відповідними послугами і не включено до об'єкта оподаткування податком на додану вартість платежі в сумі 36 652,00 грн. із якого сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість складає 6 910,00 грн. чим порушено вимоги пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Перевіркою встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вест - Експрес» у перевіреному періоді виплачувало відсотки за користування фінансовим лізингом згідно укладених договорів фінансового лізингу із нерезидентами: VOLVOTruckCorporation(м. Гетеборг, Швеція) та VFSINTERNATIONALAB (40508, м. Гетебор, Швеція). Тому перевіркою нараховано податок з доходів отриманих нерезидентом із джерел їх походження із України за перевіряємий період на загальну суму 32 946,81 грн. Виходячи з наведеного, державна податкова інспекція в Іршавському районі Закарпатської області вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні з мотивів, викладених у поданому запереченні.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення уточненого адміністративного позову , виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» 30 вересня 2003 року зареєстровано як юридичну особу та зроблено запис про державну реєстрацію № 1 313 120 0000 000015, та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» зареєстроване за адресою: 90100, Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Білецька, 49, ідентифікаційний код 32637362.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Іршавському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вест-Експрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008р.

За наслідками перевірки ДПІ у Іршавському районі було складено акт № 501/23-50/32637362 від 06.04.2009 року (Т.1 а.с.24-34).

Як вбачається з вищевказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) платником за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року рік занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 17039.00 грн. у тому числі: за IV квартал 2007 року на суму 1555,0 грн.; за 2008 рік на суму 15484.00 грн., пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року на загальну суму 6910.0 грн., у тому числі: за листопад 2007 року на суму 800.0 грн. за грудень 2007 року на суму 444.0 грн.; січень 2008 року на суму 473.0 грн.; лютий 2008 року на суму 2475.0 грн.; березень 2008 року на суму 1784.0 грн.; квітень 2008 року на суму 300.0 грн.; травень 2008 року на суму 300.00 грн.; серпень 2008 року на суму 167.0 грн.; грудень 2008 року на суму 167.0 грн., п.13.1, 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), як результат нараховано податок з доходів отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України за перевірений період на загальну суму 32946.81 грн.

На підставі акту № 501/23-50/32637362 від 06.04.2009 року ДПІ у Іршавському районі прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000042250/0 від 13 квітня 2009 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем - 32946,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32946,81 грн., за порушення п.13.1, 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР у редакції закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (Т.1 а.с.58);

- №0000212350/0 від 13 квітня 2009 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 17039,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25307,00 грн., за порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (Т.1 а.с.61);

- №0000202350/0 від 13 квітня 2009 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 6910,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3438,00 грн., за порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (Т.1 а.с.60);

Податкові повідомлення - рішення ДПІ у Іршавському районі в адміністративному порядку не оскаржувались та оскаржені до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори «Про надання позики» (Т.1 а.с. 244-247) предметом яких є надання безпроцентної позики Позикодавцем Позичальнику для підтримання діяльності товариства.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з цивільно - правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно. Таким чином позичкові кошти не можуть вважатися доходом у розумінні пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки отримання позики передбачає наступне повернення таких грошових коштів.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно у випадках, які наведені в абзацах другому, третьому і четвертому цього підпункту. Абзацом четвертим підпункту 7.9.1. цієї статті передбачено випадки залучення платником податку на підставі договорів лише майна, проте, з урахуванням приписів абзацу першого, який є загальним для випадків, зазначених у абзаці другому - четвертому цього підпункту, відповідний абзац охоплює випадки залучення платником податку також коштів за вказаними у ньому цивільно - правовими договорами.

Договір позики є цивільно-правовим договором і, враховуючи, що предметом такого договору є гроші або речі, на нього поширюється дія абзацу четвертого підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР.

Той факт, що кошти, отримані за договором позики, не включаються до валового доходу,визначений також у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 року № 87, у пункті 4 якого термін «доходи» визначено як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Враховуючи, що позичкові кошти підлягають поверненню, їх отримання не призводить до зростання власного капіталу платника податку, а отже, такі кошти не підлягають оподаткуванню.

Судом встановлено, що кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок та в касу підприємства від партнерів є дебіторською заборгованістю а не попередньою оплатою та не є валовим доходом у розумінні п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, що підтверджується наданими позивачем рахунками (а.с.141-155), банківськими документами (виписками з розрахункового рахунку) (а.с.156-169), прибутковими касовими ордерами (а.с.182-185) та звітами з партнерами (а.с.170-181).

Відповідно до ст. 16 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлений порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток, і зокрема відповідно до п. 16.2 податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною ст.10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Статтею 3 п. 3.1 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як вбачається з договорів про фінансовий лізинг (Т2 а.с.1-49), в пункті 13 передбачено порядок оподаткування а саме, п.13.1 встановлено, що всі витрати, включаючи, без обмеження, митні збори, податки, штрафи (крім податків або зборів, в тому числі будь-яких податків, що базуються на прибутку або доходах у Лізингодавця, що стягуються в Швеції), якщо вони стягуються, протягом всього строку дії цього договору, на теперішній час та в майбутньому при переході до Лізингоодержувача права власності на Обладнання, які прямо або опосередковано стосуються Обладнання, сплачуються Лізингоодержувачем, що не суперечить п.1 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень від 15.08.1995 року.

Окрім цього, статтею 806 Цивільного кодексу України, передбачено, що до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.

Таким чином, нарахування податковим органом податку на репатріацію доходів нерезидента є безпідставним, оскільки прибуток іноземної фірми підлягає оподаткуванню лише в країні постійного місцезнаходження, про що свідчать Апостилі Шведської податкової адміністрації, видані відповідно до Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року (Т.1 а.с.201-206, 209-2014), що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів з яких вбачається, що у даному випадку іноземні фірми - лізингодавці є резидентами Швеції відповідно до п.1 ст.4 Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень від 15.08.1995 року.

Відтак проценти, що виникають в Україні і сплачуються підприємству Швеції, яке є фактичним власником процентів, і проценти які сплачуються стосовно суми боргу, що виникає від продажу товарів в кредит та на умовах лізингу, підлягають оподаткуванню виключно в Швеції.

Таким чином, податковим органом при проведенні донарахування не враховані приписи міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене з огляду на обставини встановлені в судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес" до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Іршавському районі від 13 квітня 2009 року №0000042250/0, №0000202350/0, №0000212350/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Луцович