Постанова

від 17.03.2015 по справі 2а-4148/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 876/459/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вест-Експрес" до державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

08 листопада 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Вест-Експрес" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ в Іршавському районі) від 13 квітня 2009 року за №0000042250/0, №0000202350/0 та №0000212350/0.

Постановою від 14 листопада 2013 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Іршавському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що при формуванні валових доходів позивач не врахував платежі, що надійшли на розрахунковий рахунок та у касу товариства, як попередня оплата від замовників на загальну суму 30540,81 грн., а також ПДВ в сумі 6 910,00 грн. при формуванні податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Також позивач не відніс до валових доходів інші платежі, які надійшли на його рахунки.

Крім того, позивач не нарахував та не сплатив до бюджету податок з доходів отриманих нерезидентом із джерел їх походження із України на загальну суму 32 946,81 грн.

За таких обставин, відповідач вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків акту перевірки за № 501/23-50/32637362 від 06.04.2009 року ДПІ в Іршавському районі 13 квітня 2009 року прийняла податкові повідомлення - рішення: - №0000042250/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 65893,62 грн., в тому числі 32946,81 грн. за основним платежем та 32946,81 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.58);

- №0000212350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 42346,00 грн., в тому числі 17039,00 грн. за основним платежем та 25307,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.61);

- №0000202350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10348,00 грн., в тому числі 6910,00 за основним платежем та 3438,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.60).

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 17039,00 грн., а також не нараховано податок з доходів отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України за перевірений період на загальну суму 32946,81 грн..

Крім того, на порушення вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6910,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000042250/0, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування податковим органом податку на репатріацію доходів нерезидента є безпідставним, оскільки прибуток іноземної фірми підлягає оподаткуванню лише в країні постійного місцезнаходження. Відтак проценти, що виникають в Україні і сплачуються підприємству Швеції, яке є фактичним власником процентів, і проценти які сплачуються стосовно суми боргу, що виникає від продажу товарів в кредит та на умовах лізингу, підлягають оподаткуванню виключно в Швеції.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з акту перевірки апеляційний суд вбачає, що протягом періоду з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року підприємство позивача виплатило доходи у вигляді процентів за користування фінансовим лізингом резидентам Швеції Volvo Truck Corporation в сумі 166431,72 грн. та VFS International AB - в сумі 163037,72 грн..

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР,,Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 13.2 статті 13 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно п. 2 статті 11 ,,Проценти" Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка ратифікована 23.04.1996 року та набула чинності 04.06.1996 року ,, …такі проценти можуть також оподатковуватися у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми процентів".

Стаття 18 Закону визначає спеціальні правила, зокрема п. 18.1 цієї статті визначено: якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

З метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відповідно до статей 13 і 14 Закону України ,,Про міжнародні договори України" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.05.2001 року № 470 ,,Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування" (далі-Порядок № 470).

Відповідно до п. 4 Порядок № 470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що виданими Шведською податковою адміністрацією м. Гетеборг довідками від 22.01.2007 року та 14.01.2008 року засвідчено, що платники податків Volvo Truck Corporation та VFS International AB є резидентами та повною мірою підлягають оподаткуванню в Швеції (т.1 а.с. 209-214).

Зважаючи на вказані обставини, які свідчать про подання нерезидентами - компаніями Volvo Truck Corporation та VFS International AB позивачеві належних довідок, які підтверджують, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, апеляційний суд вважає за правильне погодитися з судом першої інстанцій про відсутність у позивача обов'язку оподатковувати доходи зазначених нерезидентів у порядку, визначеними статтею 13 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0000042250/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 65893,62 грн., в тому числі 32946,81 грн. за основним платежем та 32946,81 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано його скасував.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень за №0000212350/0 та №0000202350/0.

Так, під час перевірки податковий орган встановив, що при формуванні значення рядка 01.1 ,,доходи від продажу товарів" Декларації підприємство позивача у 2008 році не врахувало платежі, що надійшли на розрахунковий рахунок та у касу товариства як попередня оплата від замовників і які станом на 31.12.2008 року не закриті відповідними послугами. Всього, до складу валового доходу у 2008 році не включено таких платежів в сумі 30540,81 грн.

Крім того, згідно банківських виписок на рахунок підприємства 20.112007 року надійшли кошти від ПП ОСОБА_1 в сумі 5000 грн. як оплата за транспортні послуги. Станом на 01.11.2007 року та 30.11.2007 року по взаєморозрахунках з ПП ОСОБА_1 рахувалось дебетове сальдо в сумі 202,50 грн.. Однак, станом на 30.11.2007 року платник не відобразив кредитове сальдо в сумі 4797,50 грн., що призвело до заниження значення доходу в сумі 3998,00 грн.( 4797,50 грн. - 799,70 грн. ПДВ).

Також по вказаних господарських операціях позивач не відніс до складу податкових зобов'язань ПДВ в сумі 6910,00 грн. = ( 30540,81+3998,00)х20%.

Крім того, під час перевірки на підставі даних бухгалтерського обліку за IV квартал 2007 року та 2008 рік податковий орган встановив заниження скоригованого валового доходу, а тому перевіркою повноти визначення податку на прибуток за вказаний період податковий орган встановив його заниження в сумі 17039,00 грн., в тому числі за IV квартал 2007 року в сумі - 1555,00 грн. та за 2008 рік в сумі 15584,00 грн..

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, апеляційний суд погоджується з доводами податкового органу про те, що отримавши від замовників транспортних та інших послуг кошти позивач зобов'язаний був віднести їх до складу валових доходів та нарахувати податок на прибуток, а суми ПДВ по цих операціях - до складу податкових зобов'язань по ПДВ.

Оскільки позивач після надходження коштів на його розрахунковий рахунок за надання транспортних послуг не здійснив вказаних дій, податковий орган правомірно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17039,00 грн., податку на додану вартість в сумі 6910,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій підтверджується також наданим відповідачем на вимогу апеляційного суду розрахунком.

Суд першої інстанції належним чином вказаних обставин не дослідив, відповідної правової оцінки не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень за №0000212350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 42346,00 грн. та №0000202350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10348,00 грн..

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суд першої інстанції щодо протиправності всіх податкових повідомлень-рішень не відповідають обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень за №0000212350/0 та №0000202350/0 скасувати та прийняти в нову постанову, якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

В решті, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000042250/0, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.195, 197, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі № 2а-4148/10/0770 в частині скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в Іршавському районі від 13 квітня 2009 року за №0000212350/0 та №0000202350/0 - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вест-Експрес" до державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2009 року за №0000212350/0 та №0000202350/0 - відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Т.І. Шинкар