Рішення

від 30.04.2009 по справі 3/79/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/79/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" квітня 2009 р.                                                 Справа №  3/79/09

За позовом :           Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»

54051, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 471

До:             Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік енд Оріентал Україна»

54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 17

Третя особа без

самостійних вимог

на боці відповідача: Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк

   (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення

    Промінвестбанку» в м. Миколаєві

    54013, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-а

Про: стягнення заборгованості в сумі 55 363,34 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Кришнева В.М., за довіреністю;

Від відповідача: Панченко С.В., за довіреністю;

Від ІІІ-особи: Красюк О.О., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість в сумі 55 363,34 грн. Свої позовні вимоги ґрунтує на підставі договору та норм цивільного законодавства.

          07.04.09 р. в судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 13757,82 грн. інфляційних нарахувань, 39963,20 грн. пені та 1642,32 грн. річних.

          Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки  відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання по сплаті позивачу суми 163783,62 грн. Але відділення Промінвестбанку в м. Миколаєві своїми діями заблокувало рух коштів з розрахункового рахунку позивача, у зв'язку з чим відповідач не отримав вищезазначені кошти.

Від ІІІ –особи 23.04.2009 р. в судовому засіданні надійшли пояснення по даній справі, в яких останній зазначає, що платіж по платіжному дорученню № 455 від 06.10.08 р. в сумі 163783,62 грн. який здійснив відповідач, згідно реєстру проплачених електронних розрахунків документів клієнта, банком був отриманий 15:13 год., при цьому відповідно до п. 5.1.2 договору банківського рахунку № 268/10 від 28.09.04 р. операційний час триває з 8:30 год. до 13:00 год. Розрахункові документи, прийняті від клієнта після закінчення операційного часу, виконуються в операційний час наступного операційного дня, попали під дію мораторію.

22.10.2008 р. вказані платежі повернуті на рахунок позивача за розпорядженням ТА-1/148-р від 22.10.2008 року тимчасової адміністрації ПІБ з подальшим блокуванням цих коштів до особового розпорядження тимчасового адміністратора банку.

На підставі викладеного, банк не мав право здійснити банківські операції за даними платіжними дорученнями від 01.10.08 р. та 06.10.08 р.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 30.04.09 р. суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

01.11.2006 р. між сторонами було укладено договір за №100-Н. Згідно умов даного договору відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання здійснити перевалку бокситів імпортних або з видатковою (прикордонного) складу в обсягах, за ціною та на умовах, які оговорюються в додатках до договору, з морських суден через склад заводу на залізничні вагони, річкові судна або за прямим варіантом - борт/борт.

Відповідно до додатку № 5 від 04.08.2008 року обсяг, ціна та умови перевалки вантажу, який підлягає перевалці з 08.07.2008 р. по 31.12.2008 р.

Пункт 4.8 договору передбачає, що надання послуг підтверджується актом виконаних робіт або приймально-здавальним актом.

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 договору фірма до початку перевалки вантажу з морського судна здійснює згідно з проформою –інвойсом заводу попередню оплату у розмірі 50% вартості вантажно-розвантажувальних робіт по всій судновій партії за указаними в додатку ставками. Остаточну суму платежу фірма оплачує в строки, оговорені в пункті 4.10 договору (протягом семи банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт), але не пізніше 30 календарних днів з моменту вивантаження всього вантажу з морського судна.

Пунктом 3.4.1 договору вивантаження вантажу оформлюється генеральним актом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач провів попередню оплату на суму 162 943,70 грн., що підтверджується банківською випискою від 09.09.08 р.

Відповідно до акту виконаних робіт за вересень позивач надав послуги відповідачу на суму 326 727,32 грн.

Як вбачається з генерального акту від 15.09.08 р. вивантаження закінчилось 15.09.08 р. Отже, відповідач повинен був оплатити послуги протягом семи банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, але не пізніше 15.10.2008 року.

Так, виставлений позивачем для оплати рахунок № 12800334051 від 30.09.2008 р. на суму 163 783,62 грн. був сплачений відповідачем  13.02.2009 р., що підтверджується платіжним дорученням № 467. Таким чином, прострочення в оплаті складає 122 дні.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності), якщо не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Посилання третьої особи на дію в даних спірних правовідносинах норм зазначеної статті не приймається судом до уваги.

Так, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми та фактичні обставини справи, відповідач, по даній справі, не  звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 5.1 договору при порушені умов пункту 4.2 договору фірма виплачує заводу пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно до вимог чинного законодавства України у встановлений строк відповідачеві нараховано  3% річних від простроченої суми в розмірі  1 642,32 грн. та збитки, пов'язані з інфляцією в розмірі 13 757,82 грн.

На підставі п. 5.1 договору відповідачеві нарахована пеня  за прострочення строків оплати продукції в розмірі 0,2 % в сумі –39 963,20 грн.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік енд Оріентал Україна» (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 17, код ЄДРПОУ 24795240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»(54051, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 471, код ЄДРПОУ 33133003) –13 757,82 грн. –збитків від інфляції, 1 642,32 грн. –3% річних, 39 963,20 грн. - пені, 553,63 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ.

3.          Повернути з державного бюджету 1624 грн. 19 коп. надмірно сплачене державне мито  перераховане по платіжному дорученню № 515 від 18.02.2009 року на загальну суму 2 177, 82 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

   Суддя                                                        О.Г. Смородінова