Рішення

від 05.05.2009 по справі 23/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/66

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.05.09 р.                                                                                                       Справа № 23/66                               

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма ”Сілколіт” м. Запоріжжя     

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Візаві” м. Донецьк       

про стягнення 55 243, 43 грн.    

Суддя              Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні,  яке відбулось 28.04.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 05.05.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма ”Сілколіт” м. Запоріжжя, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Візаві” м. Донецьк, 46 419, 28 грн. боргу, 1 148, 4 грн. річних та 7 675, 75 грн. інфляційних.   

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 99/1 від 16.08.2005р. щодо оплати поставленої йому металопродукції, внаслідок чого у нього утворився борг в сумі 46 419, 28 грн.;  

-          укладення сторонами та ЗАТ ”КБ ”Приватбанк” договору № ВЛ2200/ГЛ від 22.09.2005р. про проведення факторингу;

-          укладення між позивачем та ЗАТ ”КБ ”Приватбанк” договору поруки від 22.09.2005р.;

-          акт звірки взаємних розрахунків від 21.12.2006р., підписаний та скріплений печатками сторін;

-          нарахування відповідачу на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 7 675, 75 грн. інфляційних та  1 148, 4 грн. річних;  

-          ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

До винесення рішення по справі позивач уточнив, що розмір річних, які він вимагає стягнути з відповідача становить 1 145, 26 грн.

Відповідач вимоги позивача не оскаржив, відзив на позов не надав, у засідання суду не з'явився, оскільки кореспонденція, яка надсилалась йому рекомендованими листами на адресу, зазначену у позові: вул. Федеративна, 19, м. Донецьк, повернута до господарського суду з помітками відділення зв'язку ”організація вибула”. На запит суду Управління державної реєстрації Донецької міської ради повідомило, що за їх даними відповідач зареєстрований саме за адресою, вказаною у позові. Тому справу на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними в ній матеріалами.     

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір купівлі-продажу № 99/1 від 16.08.2005р. (далі - договір № 99/1), за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався продати покупцю (відповідачу), а відповідач - прийняти та оплатити залежану металопродукцію виробництва                 ВАТ ”Запоріжсталь”, продукцію власного виробництва продавця та іншу продукцію               (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.5. договору № 99/1 датою поставки продукції вважається дата приймання продукції покупцем на складі продавця, зазначена у товарній накладній. Сторони погодили, що покупець сплачує продавцю вартість продукції на умовах 100% попередньої оплати або відстрочки платежу строком в 20 календарних днів з дати поставки продукції (п.4.2., п.4.3.). Договір № 99/1, як закріплено п.6.1., набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2005р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 99/1 за видатковими накладними № СС-0000318 від 20.09.2005р., № СС-0000323 від 20.09.2005р., № СС-0000337 від 06.10.2005р., № СС-0000354 від 25.10.2005р., № СС-0000371 від 02.11.2005р.,                             № СС-000402 від 30.11.2005р. відповідач отримав від позивача металопродукцію, що підтверджується довіреностями серії ЯКЯ № 523602 від 20.09.2005р., НАЦ № 302595 від 06.10.2005р., ЯЛМ № 615853 від 02.11.2005р. та ЯЛМ № 615858 від 28.11.2005р. та відповідними підписами в накладних в графі ”Отримав”.   

Між сторонами та закритим акціонерним товариством ”Комерційний банк ”ПриватБанк” 22.09.2005р. укладено договір № ВЛ2200/ГЛ про проведення факторингу, за умовами якого ЗАТ ”КБ ”ПриватБанк” (Фактор) зобов'язується передати в розпорядження позивача (Клієнта) за плату грошові кошти, а Клієнт відступає Фактору право грошової вимоги до боржника, а саме відповідача, за зобов'язаннями щодо поставки товару, які випливають із договору № 99/1 (п.1.1.).               

Відповідно до п.1.3.договору № ВЛ2200/ГЛ від 22.09.2005р. Фактору передаються права вимоги до боржника за договором купівлі-продажу щодо оплати за відвантажений Клієнтом товар на суму прийнятих до факторингу поставок товару; фактор надає за плату Клієнту грошові кошти в розмірі сум рахунків-фактур за здійсненими поставками, але не більше ліміту в 10 000 грн.        

Пунктом 2.5.1. договору № ВЛ2200/ГЛ закріплено, що відповідно до ст.1082 ЦК України боржник (відповідач) повинен здійснити платежі за договором № 99/1 за реквізитами нового кредитора, а саме: рахунок № 20300055896300, одержувач: Приватбанк, банк одержувача: Запорізьке РУ Приватбанк, МФО 313399, ЄДРПОУ 23788752.         

Також позивач уклав з ЗАТ ”КБ ”ПриватБанк” договір поруки № б/н від 22.09.2005р., предметом якого було надання поруки поручителем (позивачем) перед кредитором                    (ЗАТ ”КБ ”ПриватБанк”) за виконання товариством з обмеженою відповідальністю ”Візаві” (боржником) своїх обов'язків за договором № ВЛ2200/ГЛ про проведення факторингу від 22.09.2005р. та за договором № 99/1 купівлі-продажу від 16.08.2005р., в т.ч. і за здійснення платежу в термін до 20 календарних днів за договором  купівлі-продажу в розмірі 10 000 грн. на користь кредитора у зв'язку з укладенням договору факторингу.      

 Умовами договору поруки № б/н від 22.09.2005р. було також передбачено, що:  

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за договором факторингу в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи суму ліміту, зазначену в договорі факторингу, сплату вартості товару, зазначену в договорі купівлі-продажу... (п.2);

-          у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором факторингу та (або) за договором купівлі-продажу боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.4.);

-          до поручителя, який виконав зобов'язання боржника за договором факторингу та договором купівлі-продажу, переходять всі права кредитора за договором факторингу... (п.7.).         

У зв'язку із порушенням відповідачем умов п.2.5.1. договору факторингу № ВЛ2200/ГЛ від 22.09.2005р. позивач як поручитель виконав зобов'язання боржника за договором факторингу перед фактором, що підтверджується платіжними дорученнями № 527 від 15.02.2006р. та № 528 від 16.02.2006р.          

Відповідно до ч.1 ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок,  має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Частиною 2 ст. 556 ЦК України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В грудні 2006р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2005р. по 21.12.2006р., за яким сума боргу відповідача перед позивачем становить 52 419, 28 грн. Також сторони підписали акт погашення вищевказаної  суми заборгованості, згідно якого відповідач повинен був частинами погасити всю суму боргу, починаючи з 20.02.2007р. до 20.01.2008р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем графіку погашення заборгованості позивач надіслав на його адресу претензію № 36 від 08.11.2007р., в якій було зазначено, що відповідач частково погасив суму боргу (22.01.2007р. ним сплачено 12 000 грн., 26.07.2007р. та 10.10.2007р. - по 3 000 грн.). В позовній заяві позивач вказує лише два останні платежі відповідача на суму 6 000 грн. і вимагає стягнути з відповідача 46 419, 28 грн. Враховуючи, що відповідач не подав суду ні доказів сплати позивачу 12 000 грн., ні доказів сплати решти суми боргу в розмірі 46 419, 28 грн., суд задовольняє вимоги позивача в повному обсязі.               

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,  якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної статті позивач нарахував відповідачу 7 675, 75 грн. інфляційних за січень-листопад 2008р. та 1 145, 26 грн. річних (згідно уточненого розрахунку від 09.04.2009р.) за період з 20.01.2008р. по 17.11.2008р. З урахуванням того, що при арифметичному розрахунку суми інфляційних позивач завищив їх розмір за березень та листопад 2008р., суд стягує з відповідача на користь останнього 7 579, 81 грн. інфляційних. В решті вимог щодо стягнення інфляційних суд позивачу у позові відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю. Вимоги позивача щодо стягнення річних в сумі 1 145, 26 грн. суд задовольняє в повному обсязі, враховуючи правомірність їх нарахування.      

На підставі ст.ст. 173, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 544, 556, 625, 1077-1079, 1082 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

                                                        В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Візаві” (м. Донецьк, вул. Федеративна, 19, р/р 26000051704236 в Донецькому РУ ”Приватбанк”, МФО 335496,                          р/р 26005225109021 в ДОФ АКБ ”Укрсоцбанк”, МФО 334011, р/р 26000079883980 в філії ДРУ банку ”Фінанси та кредит”, МФО 335816, ЄДРПОУ 31685588) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма ”Сілколіт” (м. Запоріжжя,                  вул. 40 років Радянської України, 39а, р/р 26004205495099 в ЗРУ КБ ”Приватбанк”, МФО 313399, ЄДРПОУ 13635898) - 46 419 грн. 28 коп. боргу, 7 579 грн. 81 коп. інфляційних,                         1 145 грн. 26 коп. річних, 551  грн. 44 коп. витрат на сплату держмита та 117 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

               Суддя