Рішення

від 16.04.2009 по справі 11/73пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/73пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.04.09 р.                                                                                                       Справа № 11/73пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота     

при секретарі судового засідання Руденко Ю.В.

За участю представників:

від позивача: Качалов Е.Г. – за довіреністю

від відповідача: Воронцов П.М. – за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:  Державної інспекції з енергозбереження м. Київ

до відповідача:  Державного підприємства „Український науково-дослідний інститут скла”                  м. Костянтинівка Донецької області

про визнання недійсним договору № 121 від 14.07.2008р. про створення науково-технічної продукції

В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Державна інспекція з енергозбереження м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Державного підприємства „Український науково-дослідний інститут скла” м. Костянтинівна Донецької області про визнання недійсним договору № 121 від 14.07.2008р. про створення науково-технічної продукції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору  № 121 на створення науково-технічної продукції на замовлення Державної інспекції з енергозбереження від 14.07.2008р., копію технічних умов,  копію календарного плану,  розрахунок ціни, розпорядження № 1259-р від 24.09.2008р., ст. ст. 897, 900 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20, ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив  та  просить відмовити  у задоволенні  позову  з  підстав,  викладених   у  відзиві.

Позивач надав правове обґрунтування  позовних вимог № 10/125-901 від 15.04.2009р., яке долучено до матеріалів справи.

Відповідач надав клопотання від 06.04.2009р., суд розглянув клопотання та залишив без задоволення.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

 У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд встановив, що  14.07.2008р. між Державною інспекцією з енергозбереження в особі першого заступника Голови НАЕР – начальника Державної інспекції з енергозбереження Крутя Олександра Анатолійовича, який діє на підставі Положення про Державну інспекцію з енергозбереження  та ДП „Український науково-дослідний інститут скла”  в особі в.о. директора Марічева Олександра Валерійовича, який діє на підставі Статуту, укладений договір № 121 на створення науково-технічної продукції на замовлення Державної інспекції з енергозбереження (далі по тексту – Договір), згідно розділу 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе створення науково-технічної продукції – „Розробка Методики визначення та розрахунку втрат та перевитрат ПЕР на підприємствах з виробництва  кераміки, фарфору та фаянсу”. Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, яка є предметом Договору, визначаються Технічним завданням, яке становить невід'ємну частину цього Договору (Додаток №1).

Термін виконання робіт за договором: початок – липень 2008р., закінчення – грудень 2008р.

Зміст, терміни виконання етапів роботи визначаються Календарним планом (Додаток 2), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється згідно з „технічним завданням” до Договору (Додаток 1).

Всі роботи за Договором виконуються згідно з „Положенням Державної інспекції з енергозбереження про підготовку, виконання та впровадження науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт”.

Відповідно до розділу  2  Договору за виконану роботу із створення науково-технічної продукції Замовник перераховує Виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток 3) 120 000,00грн. без ПДВ.

Оплата робіт за етапами, що визначені Календарним планом (Додаток 2), та роботи в цілому здійснюється у встановленому порядку на підставі актів здачі-приймання в 10-денний термін з дня їх підписання.

Перерахування авансових платежів здійснюється Замовником у  розмірах, що не перевищують 50% договірної ціни запланованих до виконання обсягів (етапів) робіт.

Відповідно до положень розділу 4 Договору,  виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції  разом з: - комплектом наукової, науково-технічної та іншої документації, створеної відповідно до технічного завдання та Календарного Плану робіт, у тому числі звіт                              ( проміжний  або заключний;  - кошторисом фактичних витрат за етапами; - заповнену облікову (реєстраційну) картку у 3 примірниках.

Термін дії Договору: липень – грудень 2008р. ( розділ 9 Договору).

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності, суд встановив, що  між сторонами підписаний акт №1 від 09.09.2008р. щодо виконання першого етапу робіт за Договором, скріплений печатками.

22.07.2008р.  Українським інститутом науково-технічної і економічної інформації  відповідачу  по справі видано реєстраційну картку НДР і ДКР (РК) на Методику визначення та розрахунку витрат та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) на підприємствах з виробництва  кераміки, фарфору та фаянсу.

Крім того, Територіальним управлінням по Донецькій області видано  відповідачу висновок                № 06-19/011 від 25.06.2008р. щодо можливості виконання налагоджувальних робіт на паливовикористовувальному обладнанні, яке використовує природний газ та інші види палива.

Міністерством промислової політики України ДП „Український науково-дослідний інститут скла” видано свідоцтво про атестацію наукової установи  за № 192 від 25.11.2008р.

З огляду на норми чинного законодавства слід зазначити наступне.

              Відносини у сфері енергозбереження регулюються Законом України „Про енергозбереження”, Законом України „про наукову і науково-технічну діяльність”, Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, постановами КМУ  та іншими нормативними актами.

Відповідно до  п. 2 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою КМУ від 29.06.2000р. № 1039 (далі по тексту – Положення),  інспекція   в   своїй  діяльності  керується  Конституцією   та законами України,  актами Президента  України  і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами НАЕР.

Згідно положень абзацу 6  п. 3 Положення, інспекція у межах своєї компетенції, зокрема сприяє підвищенню   ефективності  роботи  з  раціонального  і економного витрачання електричної  та  теплової  енергії,  енергії пари,  газу,  інших  видів  органічного  палива,  нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії на підприємствах і населенням.

Позивач просить визнати недійсним договір № 121 від 14.07.2008р. на підставі ст. ст. 203, 215, 229, 233 Цивільного кодексу України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Статтею  203 Цивільного кодексу України встановлені основні вимоги  для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом абз.1 п. 9.1. Роз'яснення  Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” із змінами та доповненнями, письмова угода може бути укладена  від  імені  юридичної особи   її  представником  на  підставі  довіреності,  закону  або адміністративного акта.

Відповідно до абз. 4 п. 9.1 Роз'яснення  Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” із змінами та доповненнями, угода, укладена  представником юридичної особи або керівником її  відособленого  підрозділу  без  належних  повноважень  на   її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така,  що  не  відповідає  вимогам  закону.  Оскільки сторона,  з якою укладено угоду,  знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то  її  засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої  укладено  угоду)  задоволенню  не  підлягають.   При   цьому припущення про те,  що сторона,  з якою укладено угоду,  знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної  особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

              Пунктом 9.2. вищевказаного роз'яснення передбачено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної Від її імені представником,  який не мав належних повноважень,  робить її  дійсною з моменту укладення.  Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди  чи  до її   представника   (лист,  телеграма,  телетайпограма  тощо)  або вчинення дій,  які свідчать  про  схвалення  угоди  (прийняття  її виконання,  здійснення  платежу другій стороні і т.ін.).  У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів  відсутності належних  повноважень  представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

          Відповідно до п. 15 Положення, Інспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

          За умовами розділу 2 Договору, кошти виконавцю перераховуються Замовником у встановленому порядку, в межах фактично отриманого фінансування.

          З матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладений саме на реалізацію державної політики з  раціонального  і економного витрачання електричної  та  теплової  енергії,  енергії пари,  газу,  інших  видів  органічного  палива,  нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії на підприємствах і населенням.

          З  матеріалів справи вбачається, що  Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів  вчинені дії, що свідчать про схвалення угоди, а саме  здійснення часткової оплати в розмірі 80 000,00грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

          З аналізу умов Договору вбачається, що всі роботи  за спірним договором виконуються в порядку Положення „Державної інспекції з енергозбереження про підготовку, виконання та впровадження науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт”.

Отже, право начальника Інспекції  укладати та підписувати договір  на розробку Методики визначення та розрахунку витрат та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) на підприємствах з виробництва скла та скловиробів,  не заборонено  Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою КМУ від 29.06.2000р. № 1039.

Позивачем не надано доказів у розумінні ст. ст. 33, 36  ГПК України, в чому саме полягає  вчинення помилки  начальником Державної інспекції України з енергозбереження при укладенні спірного договору  відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України або при яких саме тяжких обставинах для позивача  був укладений договір № 121 від 14.07.2008р., відповідно до ст. 233 ЦК України.   

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 229, 233  Цивільного кодексу України та на підставі  ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог – відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано  3 примірники:

позивачу 1

відповідачу 1

у справу № 11/73пд