Постанова

від 09.12.2013 по справі 913/1379/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 913/1379/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. у справі № 913/1379/13 господарського суду Луганської області за позовомПрокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області доЛуганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, 2. Луганської обласної ради, 3. Луганської міської ради простягнення 89 130,99 грн. за участю представників:

прокуратури: Сіромашенко Р.Л.

позивача: не з'явився

відповідача: Варака І.В.

третьої особи-1: не з'явився

третьої особи-2: не з'явився

третьої особи-3: не з'явився

в с т а н о в и в :

Прокурор міста Луганська звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області (надалі - "Інспекція") з позовом до Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (надалі - "Підприємство") про стягнення 89 130,99 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до норм розподілу вказаних сум між місцевими бюджетами Ленінського та Жовтневого районів міста Луганська.

При розгляді справи прокурором міста Луганська уточнено позовні вимоги в частині зарахування збитків, а саме прокурор просив стягнути з відповідача збитки в сумі 89 130,99 грн. до Державного та місцевого бюджетів, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані нормами статей 10, 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639; надалі - "Методика № 639").

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.07.2013 р. (суддя Корнієнко В.В.) в позові відмовлено. Дана позиція суду мотивована недоведеністю розміру заподіяних державі збитків, оскільки їх розрахунок проведено не на підставі акту перевірки, витяг з якого додано до позовної заяви, тому позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. (судді Агапов О.Л., М'ясищев А.М., Ушенко Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємства на користь спеціальних фондів Державного та місцевих бюджетів 89 130,99 грн. збитків та судові витрати. Апеляційний господарський суд виходив з доведеності порушення відповідачем норм Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та відповідності положенням Методики № 639 здійснених позивачем розрахунків сум збитків, заподіяних державі зазначеними порушеннями. Підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції стало неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією у період з 14.01.2013 р. по 02.02.2013 р. проведено планову перевірку дотримання Підприємством вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено відповідний акт. Перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. Підприємством, в порушення умов дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №№ 105, 125 та 128, що є порушенням статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Також Інспекцією винесено відповідачу Припис про усунення виявлених недоліків від 04.02.2013 р.

На підставі Акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у відповідності з положеннями Методики № 639, позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., який дорівнює 89 130,99 грн.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Судом апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що всупереч вказаних норм законодавства відповідач за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з перевищенням затверджених у дозволах нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, що не спростовано належним чином відповідачем. Також апеляційним судом встановлено, що відповідно до виданих дозволів Підприємству необхідно було вжити заходів щодо скорочення таких викидів в термін до 31.12.2010 р., проте такі заходи Підприємством вжито не було.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з перевищенням затверджених у дозволах нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про виникнення у відповідача зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Судом апеляційної інстанції мотивовано зазначено, що для визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню державі внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, має застосовуватись Методика № 639, яка встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Так, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до п. 2.1.1. Методики № 639, вважаються викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2. Методики № 639).

При цьому, згідно з п. 2.7.2. Методики № 639 розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадку викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок невиконання в установлені в дозволі на викиди забруднюючих речовин терміни запланованих заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 4.1. Методики № 639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Інспекцією з урахуванням вимог Методики № 639 здійснено розрахунок збитків, заподіяних Підприємством в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до якого сума збитків становить 89 130,99 грн.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідачем порушено норм природоохоронного законодавства, а саме здійснено наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в результаті чого державі заподіяно збитки в розмірі 89 130,99 грн. З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про доведеність позовних вимог.

Місцевий господарський суд, в свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що розрахунок завданих збитків проведено не на підставі акту перевірки, на який посилався прокурор як на підставу позову. Проте, такі доводи є безпідставними, оскільки не спростовують самого факту вчиненого відповідачем правопорушення, його способу та наслідків.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, висновків апеляційного господарського суду не спростовують. Крім того, відповідач жодним чином не спростував факт порушення ним вимог чинного природоохоронного законодавства.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. у справі № 913/1379/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіО. Попікова В. Саранюк