Постанова

від 10.12.2013 по справі 904/2378/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 904/2378/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Полянського А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на постановувід 04.11.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/2378/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Парітет" доСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 простягнення заборгованості

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: не з'явились від відповідача:не з'явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мартинюк С.В.) від 14.05.2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Прудніков В.В., судді - Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) від 04.11.2013 року, у справі №904/2378/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Паритет" заборгованість за транспортні послуги по перевезенню вантажу в розмірі 15 000,00 грн., 14,79грн. річних за користування грошовими коштами та 1 720,50 грн. судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.307 ГК України, ст.ст.4 3 , 22, 43, 96 ГПК України.

У запереченні на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Парітет" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 боргу в розмірі 15 000,00 грн., трьох процентів річних в розмірі 14,79 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач повинен повернути грошові кошти, сплачені позивачем за транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: м. Дніпропетровськ (Україна) - м. Самара (Росія) на підставі рахунку-фактури №132 від 19.12.2012 року в сумі 15 000,00 грн., у зв'язку з відсутністю необхідності в отриманні цих транспортних послуг, що тягне за собою виникнення у позивача обов'язку по поверненню грошових коштів, які останній безпідставно у себе утримує.

Судами встановлено, що в грудні 2012 року приватним підприємцем ОСОБА_4 виставлено ТОВ "Група Компаній "Паритет" рахунок-фактуру №132 від 19.12.2012 року на суму 15 000, 00 грн. за транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: м. Дніпропетровськ (Україна) - м. Самара (Росія). Платіжними дорученнями №137 від 19.12.2012 року та №25 від 21.12.2012 року ТОВ "Група Компаній "Паритет" перераховано приватному підприємцю ОСОБА_4 зазначену у рахунку-фактурі суму, тобто - 15 000, 00 грн.

У платіжних дорученнях у розділі призначення платежу зазначено: оплата за міжнародне перевезення вантажу, згідно з рахунком №132 від 19.12.2012 року без ПДВ.

Факт отримання зазначеної суми відповідач не заперечує.

Відповідачем взяті на себе зобов'язання по наданню транспортних послуг не виконано.

Факт ненадання СПД ОСОБА_4 послуг з перевезення вантажу підтверджується наданими позивачем доказами, а саме даними: - договору №11 від 11.06.2012 року на перевезення вантажу в міжнародному та регіональному сполученні, укладеного між ТОВ ПП "Агро-Союз" та ТОВ "Нордекс-Груп"; - договору на оренду транспортного засобу №41 від 20.03.2012 року, укладеного ТОВ "Опекс" з СПД ОСОБА_4; - CMR №№180710, 0803250; - рахунку-фактури №19 від 18.12.2012 року; - аркуша коригування митної декларації від 19.12.2012 року; - листа ТОВ "Агро-Союз" від 31.10.2013 року №74/01. За оцінкою судів зазначені докази свідчать про те, що відповідачем зобов'язання, про яке усно домовились сторони спору, не було виконано у зв'язку з поломкою автомобіля, тому вантаж було перевантажено на інший автомобіль.

В CMR № 0803250 зазначено вже іншого перевізника - ТОВ "Астір", із проставлянням дати митного контролю - 25.12.2012 року та визначенням іншого транспортного засобу із реєстраційним номером НОМЕР_1, замість первісного перевізника - ТОВ "Опекс", у якого орендував автомобіль відповідач. У формі МД-2 митної декларації зазначено щодо заміни транспортного засобу з проставлянням штампу Дніпропетровської митниці - 25.12.2012 року; у рахунку-фактурі №19 від 18.12.2012 року штампом Дніпропетровської митниці також підтверджено коригування відомостей вже стосовно іншого автомобільного транспорту саме 25.12.2012 року; старшим інспектором митного контролю Олійник Н.В. 25.12.2012 року було складено аркуш коригування митної декларації від 19.12.2012 року 14:43:58 №110100000/201/245315 для відображення нових відомостей про товари, що стали відомі після закінчення їх митного оформлення.

14.02.2013 року ТОВ "Паритет" звернулось до відповідача з вимогою повернути грошові кошти у сумі 15 000, 00 грн. у зв'язку з ненаданням транспортних послуг.

Докази повернення позивачу спірної суми відповідачем не надано.

Касаційна інстанція погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

В силу приписів ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктам господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Згідно частин 1-3 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, виходячи із змісту вищевказаної норми, для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Судами встановлені обставини фактичного володіння та користування відповідачем грошовими коштами, які були перераховані позивачем відповідачеві внаслідок усної домовленості про надання транспортних послуг у міжнародному сполученні.

Оскільки обов'язок з перевезення вантажу та з надання послуг транспортного експедирування виникають на підставі відповідних письмових договорів (ст.ст.909, 930 Цивільного кодексу України), проте такі сторонами спору фактично не укладались, а відповідні послуги не надавались, у відповідача відсутні законні підстави для утримання перерахованих йому позивачем грошових коштів в сумі 15 000,00 грн.

За даних обставин вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 15 000,00 боргу а також 14,79 грн. річних за користування грошовими коштами задоволені судами правомірно.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у справі № 904/2378/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

А.Полянський