Рішення

від 22.04.2009 по справі 46/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2009 р.                                                Справа № 46/41

За позовомПриватного підприємства “Наш молочник”

До           Відкритого акціонерного товариства “Фабрика кулінарії”   

Простягнення 1 867,42 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаЗінченко М.О.—представник за довіреністю від  27.01.2009 р.

Від відповідача не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2009 року Приватне підприємство “Наш молочник” звернулося до Відкритого акціонерного товариства “Фабрика кулінарії” з позовом про стягнення 1 553,71 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору № 535 від 29.12.2006 р., 165,24 грн. пені, 21,06 грн. 3 % річних та 127,41 грн. інфляційної складової боргу.  

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009 р. № 46/41, яку призначено до розгляду на 13.04.2009 р.   

У судове засідання, призначене на 13.04.2009 р. відповідача уповноваженого представника не направив, про причини його неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 20.03.2009 р. не надав. Представник позивача вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав частково, повідомивши суд про те, що після порушення провадження у справі відповідач перерахував суму боргу.  

Ухвалою від 13.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 22.04.2009 р. згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.04.2009 р. відповідач уповноваженого представника в судове засідання повторно   не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/41 від 20.03.2009 р. та від 13.04.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставлених йому продуктів харчування на умовах договору поставки від 29.12.2006 р. № 535.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткові накладні, акт звірки, розрахунок ціни позову, витяг з особового рахунку, претензію про сплату боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006 р. Приватне підприємство “Наш молочник” в якості постачальника та Відкрите акціонерне товариство “Фабрика кулінарії” в якості покупця уклали договір № 535, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставляти покупцю продукти харчування (товари) партіями, відповідно до усних заявок останнього, а покупець (відповідач) зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору.      

Згідно з п. 1.2 вказаної угоди асортимент, ціна і кількість товару вказується в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.   

Виходячи з положень п. 3.1 договору від 29.12.2006 р. право власності на товар переходить до покупця після підписання накладних або акту приймання-передачі товару.  

У п. 4.1 та 4.2 договору сторони встановили, що оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника або внесенням готівки у його касу протягом семи банківських днів з моменту поставки товару.  

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору № 535 від 29.12.2006 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) являє собою договір поставки, оскільки за його умовами відповідач зобов'язався приймати у власність та оплачувати належний позивачеві товар партіями у вказаному в договорі місці.

Як вбачається з наданих суду документів в рамках договору від 29.12.2006 р. відповідачу протягом тривалого строку поставлялися товари, оплата вартості яких відбувалася у безготівковому порядку. Позивач стверджує, що відповідач не оплатив вартість товару, поставленого за чотирма накладними від 16.09.2008 р. і його борг на момент звернення до суду з даним позовом становив 1 553,71 грн. та був визнаний ним шляхом підписання акту звірки розрахунків станом на 17.12.2008 р.

Вказану суму заборгованості та нараховані на неї інфляційні збитки, 3 % річних і пеню позивач просить стягнути з відповідача.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів, а саме: видаткових накладних від 16.09.2008 р. № НМ-51288 на суму 520,34 грн., № 51289 на суму 524,47 грн., № НМ-51290 на суму 463,16 грн., № НМ-51291 на суму 466,08 грн. слідує, що 16.09.2008 р. відповідачу було поставлено продукти харчування загальною вартістю 1 974,05 грн. Відповідно до акту звірки розрахунків від 17.12.2008 р. відповідач визнав борг перед позивачем на суму 1 753,71 грн.

В ході розгляду спору по суті представник позивача повідомив суду про повне погашення відповідачем заявленої до стягнення суми боргу на підтвердження чого надав  виписку з особового рахунку про сплату 200,00 грн. 10.02.2009 р. та 1 553,71 грн. 26.03.2009 р. , тобто докази погашення заявленої до стягнення суми. У зв'язку з викладеним слід вважати, що між сторонами відсутній предмет спору в даній частині позовних вимог, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення 1 553,71 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.    

Кріс суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 165,24 грн. пені, 21,06 грн. 3 % річних та 127,41 грн. інфляційної складової боргу.  

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору від 29.12.2006 р. сторони встановили, що вони нестимуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання даного договору відповідно до його умов та вимог чинного законодавства. Згідно з п. 7.3 договору у випадку затримки оплати, покупець сплачує пеню за кожен день затримки розрахунку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня.  

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги положення договору від 29.12.2006 р., а також норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення штрафу є такими, що заявлені правомірно, але не можуть бути задоволені судом оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, виходячи з розрахунку позивача, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відбувається без достовірного підтвердження сальдо станом на 01.10.2008 р. та всіх проведених відповідачем оплат, у зв'язку з чим у суду відсутні можливості самостійно провести уточнений розрахунок.  

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов.

Поданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу, що заявлені до стягнення не можна вважати обґрунтованим.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги в даній частині  підлягають відхиленню, а судові витрати —перерахуванню відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звернення позивача до суду було обумовлене порушенням відповідачем зобов'язань за договором.     

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині стягнення 1 553,71 грн. боргу припинити.

2.          В іншій частині позову відмовити повністю.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Фабрика кулінарії” (02091, м. Київ, вул. Горлівська, 137, ідентифікаційний код 19499545) на користь Приватного підприємства “Наш молочник” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 32980350)  84 (вісімдесят чотири) грн. 87 коп. державного мита та 98 (дев'яносто вісім) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   його прийняття.  

Суддя                                                                                                         С.В. Шабунін

46/41

22.04.09