Рішення

від 12.05.2009 по справі 33/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09                                                                                           Справа№ 33/31

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Люст Пак Україна»(м. Жовква)

до відповідача :Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький молокозавод»(м. Дрогобич)

про :стягнення 36 056 (тридцять шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 10 коп. (з яких: 21 895,66 грн. –основний борг; 2 032,44 грн. –пеня; 10 947,83 грн. –штраф; 1 094,78 грн. –інфляційні; 85,39 грн. –3% річних)

                                                                                          Суддя :                             Цікало А.І.                                                                                           При секретарі :              Легуцький І.Б.

Представники:

Позивача:Івасів О. О. –представник (довіреність б/н від 12.03.2009 року)

Відповідача:Подвірний О.М. –представник (довіреність № 01/01-Ювід 02.01.2009 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 17.03.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1723 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Люст Пак Україна»(м. Жовква) до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький молокозавод»(м. Дрогобич) про стягнення 36 056 (тридцять шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 10 коп. (з яких: 21 895,66 грн. –основний борг; 2 032,44 грн. –пеня; 10 947,83 грн. –штраф; 1 094,78 грн. –інфляційні; 85,39 грн. –3% річних).

Ухвалою суду від 19.03.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.04.2009 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача та зверненням його з клопотанням про відкладення розгляду справи 09.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 23.04.2009 р. В судовому засіданні 23.04.2009 р. було оголошено перерву до 12.05.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 19.03.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 09.04.2009 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 09.04.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.

23.04.2009 р. до суду за вх. № 8228, від позивача, поступила частина витребуваних документів.

В судовому засіданні 12.05.2009 р. представником позивача подано уточнений розрахунок позовних вимог, в якому він вказує, що відповідачем станом на 12.05.2009 р. частково проведено оплату за отриманий товар в сумі 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. і тому просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький молокозавод»26 195 (двадцять шість тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 90 коп. (з яких : 12895,66 грн. –основний борг; 10947,83 грн. –штраф; 772,17 грн. –пеня; 1422,70 грн. –інфляційні та 157,54 грн. –3 % річних).

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві, уточненнях та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 19.03.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 09.04.2009 р. виконав частково, відзив на позов представив, проти позову в частині стягнення штрафу та пені, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.04.2009 р. до суду за вх. № 7352 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.04.2009 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про оголошення перерви в судовому засіданні та зобов'язання позивача надати йому копію позовної заяви з додатками для підготовки та подачі відзиву.

В судовому засіданні 12.05.2009 р., представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечив позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені, просив суд відмовити в цій частині.

Представник відповідача позов в частині стягнення решти суми основного боргу, інфляційних та 3 % річних, в частині стягнення штрафу та пені позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній доказами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

05 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люст Пак Україна»та Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький молокозавод» було укладено договір № 15 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, покупець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує стаканчики полістиролові з надруками в асортименті, кришки алюмінієві.

Згідно з п. 7.4 Договору, такий вступає в дію з моменту його підписання, тобто з 05.12.2007 р., і діє до моменту 31 грудня 2008 року.

В рахунку-фактурі № ЛП-0000007 від 22.01.2009 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), тобто після закінчення дії договору, виписаного позивачем відповідачу на товар в загальній сумі 21895,66 грн., такий виписано без покликання на підставу його видачі (підстава не вказана) із зазначенням, що такий дійсний до сплати до 27.01.2009 р.

На підставі видаткової накладної № ЛП-0000007 від 22.01.2009 р., яка видана на підставі рахунку-фактури № ЛП-0000007 від 22.01.2009 р., а не Договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 21895,66 грн.

Позивач не подав до суду доказів пролонгації дії Договору № 15 від 05.12.2007 р.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтвердили, що їхні поручителі не звертались один до другого з пропозицією продовжити дію Договору № 15 укладеного між сторонами 05.12.2007 р.

Як вбачається з самого Договору (п. 7.4) так і з рахунку-фактури № ЛП-0000007 від 22.01.2009 р., який виписано без покликання на Договір, як підставу його видачі, такий  припинив свою дію 31.12.2008 р.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, нараховано: 1422,70 грн. –інфляційних та 157,54 грн. –3 % річних.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості за поставлений товар не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України, не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав частково, сплатив частину заборгованості, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Люст Пак Україна»(м. Жовква) до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький молокозавод»(м. Дрогобич) про стягнення 36 056 (тридцять шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 10 коп. (з яких: 21 895,66 грн. –основний борг; 2 032,44 грн. –пеня; 10 947,83 грн. –штраф; 1 094,78 грн. –інфляційні; 85,39 грн. –3% річних) обґрунтована та підлягає до задоволення в частині стягнення 14 475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 90 коп. (з яких : 12895,66 грн. –основний борг; 1422,70 грн. –інфляційні та 157,54 грн. –3 % річних).

Провадження у справі в частині стягнення 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

В задоволенні позову в частині стягнення 10947,83 грн. –штрафу та 772,17 грн. –пені слід відмовити, оскільки позивач не надав суду належних доказів наявності достатніх правових підстав застосування до відповідача неустойки по позадоговірному правовідношенню.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжних доручень № 2842 від 13.03.2009 р., позивачем сплачено в сумі 360 (триста шістдесят) грн. 56 коп.

Згідно платіжного доручення № 2843 від 13.03.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 546, 547, 548, 549, 598, 604, 624, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люст Пак Україна»(м. Жовква) до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький молокозавод»(м. Дрогобич) про стягнення 26 195 (двадцять шість тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 90 коп. (з яких : 12895,66 грн. –основний борг; 10947,83 грн. –штраф; 772,17 грн. –пеня; 1422,70 грн. –інфляційні та 157,54 грн. –3 % річних) –задоволити в частині стягнення 14 475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 90 коп. (з яких : 12895,66 грн. –основний борг; 1422,70 грн. –інфляційні та 157,54 грн. –3 % річних).

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький молокозавод»(вул. Гайдамацька, 5, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 00446428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люст Пак Україна»(юридична адреса: вул. Вокзальна, 19, м. Жовкла, Львівська область, 80300, (поштова адреса: вул. Шота Руставелі, 12, м. Львів, 79005); код ЄДРПОУ 31020315) –14 475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 90 коп. (з яких : 12895,66 грн. –основний борг; 1422,70 грн. –інфляційні та 157,54 грн. –3 % річних), 360 (триста шістдесят) грн. 56 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Люст Пак Україна»(м. Жовква) до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький молокозавод»(м. Дрогобич) в частині стягнення 10947,83 грн. –штрафу та 772,17 грн. –пені –відмовити.

4.          провадження у справі в частині стягнення 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу –припинити.

5.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Цікало А.І.