Рішення

від 30.04.2009 по справі 6/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  6/213

30.04.09

За позовом                    Закритого акціонерного товариства «GPI-Капітал»

До відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»

Про                               визнання недійсними договорів

                                                                                                   Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача                    Спаська А.Ю. (за дов.)

від відповідача           Раілка С.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом закрите акціонерне товариство «GPI-Капітал»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»про визнання недійсними договорів № Б18;Б2 від 14.01.2008 р., № Д150;Б18 від 20.02.2008 р., № Д480;Б47 від 18.06.2008 р.; № Д569;Б53 від 22.09.2008 р., а також довіреностей № 1 від 14.01.2008 р., № 1 від 20.02.2008 р., № 1 від 18.06.2008 р., № 1 від 22.09.2008 р..

Ухвалою від 26.03.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/213.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договори доручення суперечать вимогам, що встановлені в ч. 6 статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»а також п. 2 розділу VII Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1449 від 12.12.2006 р.. Крім того позивач зазначає, що договори доручення укладені з порушенням вимог ст.ст. 92, 98 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, оскільки загальні збори акціонерів не приймали рішення щодо укладення цих договорів, а генеральний директор позивача не мав повноважень на їх укладення. Позивач вказує, що оскільки договори доручення є недійсними, то довіреності, видані на їх виконання, також підлягають визнанню недійсними.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що спірні договори доручення відповідають всім вимогам чинного законодавства, генеральний директор мав право укладати такі договори, а відповідач не порушив ст.ст. 92, 98 ЦК України, які регулюють внутрішню діяльність позивача.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем (довірителем) та відповідачем (повіреним) було укладено договори доручення, а саме: договір № Б18;Б2 від 14.01.2008 р., договір № Д150;Б18 від 20.02.2008 р., договір № Д480;Б47 від 18.06.2008 р., договір № Д569;Б53 від 22.09.2008 р.

На умовах цих договорів відповідач зобов'язувався вчинити посередницькі послуги на ринку цінних паперів України: вчинити правочин від імені, за рахунок і на користь довірителя щодо продажу пакету цінних паперів –простих іменних акцій.

Договір доручення № Б18;Б2 від 14.01.2008 р. укладений щодо пакету простих іменних акцій номінальною вартістю 1,00 грн. в кількості не більше 30 000 000 штук, загальна ціна пакету цінних паперів (сума договору) не менше 30 300 000 грн.

Договір доручення № Д150;Б18 від 20.02.2008 р. укладений щодо пакету простих іменних акцій номінальною вартістю 1,00 грн. в кількості не більше 30 988 325 штук, загальна ціна пакету цінних паперів (сума договору) не менше 31 298 208,25 грн.

Договір доручення № Д480;Б47 від 18.06.2008 р. укладений щодо пакету простих іменних акцій номінальною вартістю 1,00 грн. в кількості не більше 45 000 325 штук, загальна ціна пакету цінних паперів (сума договору) не менше 45 450 000,00 грн.

Договір доручення № Д569;Б53 від 22.09.2008 р. укладений щодо пакету простих іменних акцій номінальною вартістю 1,00 грн. в кількості 15 000 000 штук, загальна сума договору (ціна пакету цінних паперів) 15 150 000,00 грн.

На виконання цих договорів доручення позивачем видані відповідно до кожного з договорів такі довіреності: № 1 від 14.01.2008 р., № 1 від 20.02.2008 р., № 1 від 18.06.2008 р., № 1 від 22.09.2008 р..

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Цивільного кодексу України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 12 статуту позивача визначено, що управління товариством здійснюють:

-  загальні збори акціонерів товариства;

- виконавчий орган –генеральний директор. Контроль за фінансово-господарською діяльністю генерального директора здійснює ревізійна комісія.

Відповідно до п. 12.1.1. статуту позивача його вищим органом є загальні збори акціонерів. Загальні збори акціонерів мають право приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства, що внесені до порядку денного загальних зборів акціонерів у порядку, встановленому цим статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Частиною 2 статті 98 ЦК України встановлено, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Статут позивача не визначає, що рішення про відчуження майна на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, відноситься до компетенції генерального директора (виконавчого органу позивача).

Таким чином, питання про відчуження майна позивача на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна позивача належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів позивача.

Суб'єктом оціночної діяльності «Вінницька торгово-промислова палата»була проведена незалежна оцінка чистих активів позивача станом на наступні дати: 14.01.2008 р., 20.02.2008 р., 18.06.2008 р., 22.09.2008 р., тобто станом на дати укладення договорів доручення.

За результатами такої оцінки складено «Звіт з незалежної оцінки чистих активів підприємства –закритого акціонерного товариства «Інвестиційна компанія Капітал».

Відповідно до зазначеного «Звіту з незалежної оцінки чистих активів»вартість компанії розрахована за методом «чистих активів», як різниця між скоригованими на дати оцінок активами підприємства та його зобов'язаннями. При визначенні вартості об'єкта оцінки суб'єктом оціночної діяльності використовувалися баланси позивача, показники фінансової стійкості підприємства, звіти про фінансові результати, основні засоби позивача, дебіторська та кредиторська заборгованість, довгострокові фінансові інвестиції.

Зважаючи на те, що згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, то зазначена у «Звіті з незалежної оцінки чистих активів»вартість чистих активів позивача станом на певну дату і є вартістю майна товариства станом на цю дату.

Так, відповідно до «Звіту з незалежної оцінки чистих активів»ринкова вартість чистих активів позивача, без врахування ПДВ, складає станом на:

- 14.01.2008 р. –28 117 226 грн.

- 20.02.2008 р. –12 058 606 грн.

- 18.06.2008 р. –19 186 855 грн.

- 22.09.2008 р. –29 333 346 грн.

Отже, всі договори доручення укладені щодо належних позивачу акцій, вартість яких перевищує п'ятдесят відсотків всього майна позивача станом на день укладення відповідних договорів доручення.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 1000 ЦК України встановлює, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Отже, внаслідок укладення спірних договорів доручення та видачі спірних довіреностей відповідач отримав право самостійно (за власною волею) від імені позивача здійснювати відчуження майна позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Стаття 92 ЦК України встановлює, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Виходячи з приписів вищезазначених норм чинного законодавства, а також зважаючи на обсяг компетенції органів позивача, який встановлений ч. 2 ст. 98 ЦК України, право доручати іншій особі відчуження належних позивачу пакетів акцій (вирішувати питання укладення спірних договорів доручення, а також видання спірних довіреностей) належало тому органу позивача, до повноважень якого відноситься вирішення питання про відчуження майна товариства, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, тобто загальним зборам акціонерів позивача.

Судом встановлено, що всі договори доручення та видані на їх виконання довіреності підписані генеральним директором позивача.

Позивач зазначив, що з приводу укладення спірних договорів доручення чи видачі спірних довіреностей загальні збори акціонерів не проводилися, відповідних рішень загальними зборами акціонерів позивача не приймалося. Доказів на спростування викладеного відповідач не надав.

За відсутності відповідних доказів (оголошень про проведення загальних зборів акціонерів з визначенням питань їх порядку денного, протоколів загальних зборів акціонерів, які фіксують прийняті ними рішення) суд дійшов висновку, що загальні збори акціонерів позивача з питань укладення спірних договорів доручення, з питань видачі спірних довіреностей або ж з питань їх подальшого схвалення чи затвердження взагалі не скликалися та не проводилися.

Отже, договори доручення № Б18;Б2 від 14.01.2008 р., № Д150;Б18 від 20.02.2008 р., № Д480;Б47 від 18.06.2008 р., № Д569;Б53 від 22.09.2008 р. та довіреності № 1 від 14.01.2008 р., № 1 від 20.02.2008 р., № 1 від 18.06.2008 р., № 1 від 22.09.2008 р., які видані на виконання цих договорів доручення, суперечать ч. 2 ст. 98 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що він не знав і не міг знати про те, чи проводилися загальні збори акціонерів позивача з питання укладення спірних правочинів та видачі спірних довіреностей, не спростовує висновків суду. Так, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 98 ЦК України, відповідач перед укладенням відповідного правочину міг вимагати у позивача підтвердження прийняття відповідного рішення компетентним органом позивача.

Крім цього, при вирішенні спору суд враховує наступне.

Як вбачається з тексту спірних договорів та не заперечується сторонами у справі і позивач, і відповідач є професійними учасниками фондового ринку, які здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»ліцензійні умови, у тому числі вимоги до розміру статутного і власного капіталу, порядку його визначення, ліквідності, кваліфікаційні вимоги до фахівців професійного учасника фондового ринку, необхідні умови договорів, які укладаються під час провадження професійної діяльності на фондовому ринку, інші вимоги та показники, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку, встановлюються цим Законом, іншими законами України, що регулюють провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, та нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1449 від 12.12.2006 р. затверджено Правила (Умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу, управління цінними паперами.

Відповідно до п. 3 розділу І зазначених Правил торговці, включаючи їх філії та інші відокремлені підрозділи, зобов'язані дотримуватись цих Правил під час вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами.

Розділ VII зазначених Правил встановлює вимоги до договору доручення. Так, п. 2 розділу VII Правил визначає, що договір доручення, крім вимог, визначених розділом III цих Правил, повинен містити:

а) реквізити ідентифікації цінного папера: вид цінного папера; найменування емітента цінного папера, номінальна вартість цінного папера - у національній чи іноземній валюті, форма випуску та існування цінного папера, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів, якщо інше не встановлено законодавством; для емітента резидента його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, для емітента нерезидента - номер реєстрації;

б) кількість цінних паперів;

в) сума договору;

г) умови і термін оплати цінних паперів, які є предметом договору;

ґ) умови, порядок і строк здійснення переходу прав власності на цінні папери, сторона, відповідальна за перереєстрацію прав власності на цінні папери.

Оспорювані договори доручення не відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки в них не визначено: умови і термін оплати цінних паперів, які є предметом договору; умови, порядок і строк здійснення переходу прав власності на цінні папери, сторона, відповідальна за перереєстрацію прав власності на цінні папери.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними»угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.

Згідно з ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, спірні договори доручення № Б18;Б2 від 14.01.2008 р., № Д150;Б18 від 20.02.2008 р., № Д480;Б47 від 18.06.2008 р., № Д569;Б53 від 22.09.2008 р., укладені між позивачем та відповідачем підлягають визнанню недійсними.

За спірними довіреностями здійснювалося представництво позивача, яке ґрунтується на відповідних договорах доручення.

Договори доручення, на підставі та на виконання яких були видані спірні довіреності, підлягають визнанню недійсними, тобто підстава для здійснення представництва за спірними довіреностями є недійсною. Відтак довіреності № 1 від 14.01.2008 р., № 1 від 20.02.2008 р., № 1 від 18.06.2008 р., № 1 від 22.09.2008 р. також мають бути визнані недійсними.

Крім цього, як обґрунтовано вище, зазначені довіреності суперечать вимогам ч. 2 ст. 98 ЦК України.

Оскільки спірні договори доручення та спірні довіреності є недійсними з моменту їх укладення (видачі), то вони не породили жодних юридично значимих наслідків, а відтак відповідач не мав права здійснювати представництво позивача та вчиняти від імені позивача будь-яких правочинів на підставі спірних договорів доручення та спірних довіреностей.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що оспорювані ним правочини не відповідають вимогам чинного законодавства України, укладені від його імені не уповноваженим на це органом позивача, чим порушено права позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір доручення № Б18;Б2 від 14.01.2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Інвестиційна компанія Капітал»(код 23527402), як довірителем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»(код 23527394), як повіреним, на надання посередницьких послуг щодо продажу акцій.

Визнати недійсним договір доручення № Д150;Б18 від 20.02.2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Інвестиційна компанія Капітал»(код 23527402), як довірителем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»(код 23527394), як повіреним, на надання посередницьких послуг щодо продажу акцій.

Визнати недійсним договір доручення № Д480;Б47 від 18.06.2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Інвестиційна компанія Капітал»(код 23527402), як довірителем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»(код 23527394), як повіреним, на надання посередницьких послуг щодо продажу акцій.

Визнати недійсним договір доручення № Д569;Б53 від 22.09.2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Інвестиційна компанія Капітал»(код 23527402), як довірителем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»(код 23527394), як повіреним, на надання посередницьких послуг щодо продажу акцій.

Визнати недійсною довіреність № 1 від 14.01.2008 року, якою закрите акціонерне товариство «Інвестиційна компанія Капітал» (код 23527402) уповноважило товариство з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»(код 23527394) представляти інтереси з питань, пов'язаних з виконанням договору доручення № Б18;Б2 від 14.01.2008 року.

Визнати недійсною довіреність № 1 від 20.02.2008 року, якою закрите акціонерне товариство «Інвестиційна компанія Капітал» (код 23527402) уповноважило товариство з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»(код 23527394) представляти інтереси з питань, пов'язаних з виконанням договору доручення № Д150;Б18 від 20.02.2008 року.

Визнати недійсною довіреність № 1 від 18.06.2008 року, якою закрите акціонерне товариство «Інвестиційна компанія Капітал» (код 23527402) уповноважило товариство з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»(код 23527394) представляти інтереси з питань, пов'язаних з виконанням договору доручення № Д480;Б47 від 18.06.2008 року.

Визнати недійсною довіреність № 1 від 22.09.2008 року, якою закрите акціонерне товариство «Інвестиційна компанія Капітал» (код 23527402) уповноважило товариство з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія»(код 23527394) представляти інтереси з питань, пов'язаних з виконанням договору доручення № Д569;Б53 від 22.09.2008 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська депозитарна компанія» (код 23527394) на користь закритого акціонерного товариства «Інвестиційна компанія Капітал»(код 23527402) 680 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                             С.А. Ковтун

          Рішення підписано 05.05.2009 р.