Постанова

від 23.04.2009 по справі 20-7/221

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-7/221

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 20-7/221  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМ. Остапенка,

суддів:Є. Борденюк, В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Рябіна-90"

на постановувід 10.02.2009

Севастопольського апеляційного господарського суду

за скаргоюЗАТ "Рябіна-90"

на діїВідділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі

за участю стягувачаДержавного підприємства "Кримські генеруючи системи" в особі структурного підрозділу –Севастопольської ТЕЦ

у справі№ 20-7/221

за позовомДержавного підприємства "Кримські генеруючи системи" в особі структурного підрозділу –Севастопольської ТЕЦ

доЗАТ "Рябіна-90"

простягнення заборгованості

В судове засідання представники сторін не з'явились

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.10.2007 присуджено до стягнення з ЗАТ "Рябина-90" на користь ДП "Кримські генеруючі системи" в особі Севастопольської ТЕЦ 918,59 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення.

26.10.2007 господарським судом виданий наказ на примусове виконання судового рішення.

07.10.2008 у межах виконавчого провадження на підставі платіжної вимоги № 470 АКБ "Укрсоцбанк" з рахунку боржника списано 2056,06 грн., однак сума 506,52 грн. повернута боржнику як зайво стягнута.

ЗАТ "Рябина-90" звернулося до суду з скаргою на дії виконавчої служби, посилаючись при цьому на те, що ним 06.12.2007 на виконання наказу суду від 26.10.2007 добровільно перераховано на користь стягувача 918,59 грн., що підтверджується банківськими виписками. Скаржник просить видати поворотний наказ про повернення необґрунтовано стягнутої суми.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.12.2008 (суддя В.Головко) заява боржника про повернення необґрунтовано стягнутих грошових коштів задоволена частково шляхом стягнення з ДП "Кримські генеруючі системи" в особі Севастопольської ТЕЦ на користь ЗАТ "Рябина -90" 918,59 грн., та стягнення з ВДВС Нахімовського РУЮ у м. Севастополі на користь боржника 410,95 грн. В частині повернення 1138,46 грн. заява відхилена. Наказ господарського суду міста Севастополя від 26.10.2007 визнаний таким, що втратив чинність.

Господарський суд, погодившись з доводами заявника про подвійне задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 918,59 грн., що є неправомірним, а тому зазначена сума підлягає поверненню, - врахував правомірність примусового стягнення витрат з оплати державного мита та витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення, визнавши залишкову суму 410,95 грн. із загально стягнутої у межах виконавчого провадження такою, стягнення якої не передбачене виконавчим документом (наказом), а тому підлягає поверненню.

Законодавчі положення статті 122 Господарського кодексу України, на які посилається заявник як на підставу заявлених до повернення грошових коштів, регулюють суміжні із спірними правовідносини, а тому суд застосував аналогію закону.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 (колегія суддів: І.Черткова, В.Плут, Ю.Гоголь) ухвала у справі скасована, у задоволенні заяви про повернення грошових коштів відмовлено.

Постанова суду мотивована наступним.

Із поданих пояснень органом Державної виконавчої служби вбачається, що виконання наказу від 26.10.2007 приєднане до зведеного виконавчого провадження. Грошові кошти у сумі 410,95 грн., які ухвалою суду присуджені до повернення органом ДВС, складаються із:

-118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення за наказом від 04.03.2006 у справі № 20-3/074;

-102,00 грн. державного мита;

-11,80 грн., 10,20 грн. та 113,86 грн. виконавчого збору у зв'язку з невиконанням рішення суду;

-55,09 грн. витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

Правомірність стягнення органом ДВС зазначених сум господарським судом апеляційної інстанції не підтверджувалась, оскільки суд дійшов висновку, що звернення боржника до суду є фактично заявою про поворот виконання рішення від 10.10.2007, що підтверджується посиланням на статтю 122 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки законодавчі положення цієї статті регулюють інші правовідносини, які не пов'язані з обставинами, зазначеними заявником, підстав для задоволення його вимог не було.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ЗАТ "Рябина-90" посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови норм права, просить постанову скасувати, залишивши без зміни ухвалу першої інстанції.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

ЗАТ "Рябина-90" звернулося до суду із скаргою на дії органу ДВС, неправомірність яких полягає в тому, що примусове виконання наказу суду порушене та проведене після виконання боржником ( скаржником) судового рішення у добровільному порядку.

Зазначені обставини як складової скарги підтверджені судами попередніх інстанцій. За наслідками розгляду скарги, ЗАТ "Рябина-90" просить повернути повторно сплачені кошти. Вимога про повернення коштів, на думку скаржника, базується на законодавчих положеннях статті 122 Господарського процесуального кодексу України. Не заперечуючи способу захисту порушеного права, господарський суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні вимоги за скаргою з підстав неправильного законодавчого обґрунтування вибраного способу захисту.

Погоджуючись з неправильним законодавчим обґрунтуванням скаржником своєї вимоги, господарський суд касаційної інстанції вважає помилковим рішення суду про відмову у задоволенні вимоги як способу захисту порушеного права з підстав неправильного посилання скаржником на норму права.

Відповідно до положень частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь  безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Господарський суд вчиняє зазначені дії за заявою, зокрема, боржника.

Зважаючи на те, що обставинами вимоги скаржника про повернення коштів є неправомірні дії органу ДВС, звернення боржника до суду з скаргою, не є порушенням статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Так як присуджені до стягнення з боржника за наказом від 26.10.2007 витрати з оплати державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., визнані господарським судом першої інстанції як обґрунтовано стягнуті, а отже, не зараховані до суми, що присуджена до стягнення з органу ДВС, а платіжна вимога № 470 від 07.10.2008 є вимогою про примусове виконання наказу від 26.10.2007 у справі № 20-7/221 без зазначення про складові та наявність зведеного виконавчого провадження, як і безпідставність  накладення на боржника виконавчого збору та інших витрат після виконання ним у добровільному порядку судового рішення, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати.

Ухвалу господарського суду від 25.12.2008 змінити в частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення 918,59 грн.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Рябина-90" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного суду від 10.02.2009 у справі №20-7/221 скасувати.

Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 25.12.2008 у справі №20-7/221 змінити, виклавши пункт 4 резолютивної частини ухвали у такій редакції: "Наказ господарського суду міста Севастополя від 26.10.2007 у справі №20-7/221 визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 918,59 грн."

У решті –ухвалу залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                          М. Остапенко

          Судді:          Є. Борденюк

          В. Харченко