Постанова

від 23.04.2009 по справі 19/335/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/335/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 19/335/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМ. Остапенка,

суддів:Є. Борденюк, В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Комунального підприємства (КП) "Управління капітального будівництва"

на постановувід 13.02.2009

Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№ 19/335/08

за позовомКП "Управління капітального будівництва"

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Південькабель-Пром", 2) ТОВ "Корпорація-Сфера"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивачаУправління комунального господарства Запорізької міської ради

провизнання договору недійсним

В судове засідання з'явились представники сторін:

позивачаКоновалов В.М. (дов. від 30.03.2009)

відповідача-1відповідача-2Нагіх Л.К. (дов. від 15.04.2009)Андрюшина М.В. (дов. від 21.04.2009)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

04.11.2008 між ТОВ "Корпорація-Сфера" та ТОВ "Південькабель-Пром" укладена угода за № 72/03 про відступлення права вимоги до КП "Управління капітального будівництва" кредиторської заборгованості у сумі 1985953,06 грн., яка визнана боржником, і яка виникла в результаті неналежного виконання останнім зобов'язань за:

-договором підряду № 7 від 04.11.2002 на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція стадіону…";

-додаткової угоди №72/03 від 04.11.2003 до договору підряду №7 від 04.11.2002;

-додаткової угоди №32 від 28.08.2003 до договору підряду № 7 від 04.11.2002;

-договором фінансування № 62 від 09.12.2002.

Комунальне підприємство "Управління капітального будівництва" звернулося з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 04.11.2003 з посиланням на порушення сторонами п.3 ст.512 ЦК України, оскільки умовами договору, у межах якого виникла така вимога, заборонено відступати сторонам свої права без згоди іншої сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 (суддя Л. Даценко), яке залишене без зміни постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2009 (колегія суддів: Л. Кагітіна, Т. Зубкова, В. Кричмаржевський) у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані наступним.

Між Управлінням комунального господарства міської ради (генеральний замовник), Державним комунальним підприємством "Управління капітального будівництва" Запорізького виконкому (замовник-забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація–Сфера" (генеральний підрядник) було укладено договір підряду №7 на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція стадіону по вул. ім.В Лобановського у м.Запоріжжя", згідно до п.1.1. якого замовник доручає, а генпідрядник в межах договірної ціни приймає на себе обов'язки на свій ризик виконання робіт по об'єкту: "Реконструкція стадіону по вул. ім. В.Лобановського у м. Запоріжжя" в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах затвердженої проектно-кошторисної документації, та узгодженої ціни робіт, вимог техніки безпеки та охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію.

У відповідності до п.12.2. цієї угоди кожна із сторін за цим договором не має права передавати свої права по цьому договору третій стороні без письмової на це угоди другій стороні.

04.11.2003 між тими ж сторонами та за участю виконавчого комітету Запорізької міської ради (інвестор) було укладено додаткову угоду до договору фінансування робіт по реконструкції стадіону по вул. ім.В.Лобановського у м. Запоріжжі №62(02КР/2002) від 09.12.2002 та договору підряду №7 на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція стадіону по вул.ім.В.Лобановського у м. Запоріжжі" від 04.11.2002.

У відповідності до п.1.2. зазначеної додаткової угоди, договір підряду №7 від 04.11.2002 є розірваним з дати підписання цієї угоди.

Згідно п.2.1. додаткової угоди у зв'язку з розірванням договору підряду №7 на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція стадіону по вул.ім.В.Лобановського у м. Запоріжжі" від 04.11.2002, генеральний підрядник зобов'язується здати, а замовник-забудовник зобов'язується прийняти всі виконані на день підписання цієї угоди роботи за формами КБ-2в та КБ-3(в тому числі витрати на охорону об'єкту в узгоджених між замовником-забудовником та генеральним підрядником розмірах), матеріали та конструкції, які виготовлені на замовлення генерального підрядника в рамках виконання договору підряду (за актом), а також проектно-кошторисну та виконавчу документацію по договору підряду в термін до 10.11.2003.

Пунктом 2.2. додаткової угоди сторони обумовили, що замовник-забудовник в термін не пізніше 10 днів з дня прийняття виконаних робіт та матеріалів від генерального підрядника визначає остаточну суму, яка підлягає сплаті генеральному підряднику за договором підряду, а також суму, яка підлягає сплаті замовнику-забудовнику (витрати за проведення робіт по здійсненню технічного нагляду), узгоджує вказані суми з генеральним замовником та надає інвестору згідно з формою статзвітності КБ2.

Пунктами 2.3.-2.4. встановлено, що інвестор після отримання від замовника-забудовника документів, вказаних в п.2.2. цієї угоди, протягом 20 календарних днів узгоджує суму, яка підлягає сплаті генеральному підряднику, а також суму, яка підлягає сплаті замовнику-забудовнику (витрати за проведення робіт по здійсненню технічного нагляду) та перераховує вказані суми замовнику-забудовнику. Негайно після надходження сум, вказаних в п.2.3. цієї угоди, замовник-забудовник проводить остаточний розрахунок з генеральним підрядником.

Також, п.3.1. цієї ж додаткової угоди обумовлено, що у зв'язку із розірванням договору фінансування робіт по реконструкції стадіону по вул.ім.В.Лобановського у м. Запоріжжі №62(02 КР/2002) від 09.12.2002 та договору підряду №7 на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція стадіону по вул. ім.В.Лобановського у м. Запоріжжі" від 04.11.2002, сторони  не мають один до одного жодних майнових зобов'язань, необумовлених цієї угодою.

На підставі п.3.3. додаткової угоди від 04.11.2003, остання набрала чинності з дня її підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами своїх обов'язків.

Отже, уклавши додаткову угоду від 04.11.2003 до договору фінансування робіт від 09.12.2002 та договору підряду № 7 від 04.11.2002, сторони дійшли згоди про розірвання договору з дати підписання додаткової угоди, тобто з 04.11.2003, а тому зобов'язання за договором припинилися (ст. 653 ЦК України).

Проте, умовами додаткової угоди від 04.11.2003 сторони домовилися фактично про встановлення нових цивільних прав та обов'язків, в результаті чого виникли нові господарські зобов'язання. А тому додаткова угода є самостійною угодою, якою сторони встановили зобов'язання щодо проведення розрахунків. Умовами додаткової угоди не обмежено право кредитора відступити своє право вимоги.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить судові рішення у справі скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 220 ЦК УРСР зобов'язання припиняються угодою сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобов'язання іншим. Аналогічні законодавчі положення визначені положеннями ст. 604 ЦК України. Розірвання угоди за домовленістю сторін передбачає погодження сторонами порядку і наслідків припинення зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Тобто предметом договору підряду є виконання роботи. За домовленістю сторін виконання роботи припинене.

Предметом додаткової угоди про розірвання договору підряду є зобов'язання боржника сплатити грошові кошти.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що зобов'язання за додатковою угодою є іншими, ані ж за договором підряду, а тому умови виконання зобов'язань за додатковою угодою обумовлюються сторонами у порядку укладення правочинів. За відсутності вказівки у додатковій угоді про розповсюдження певних умов договору підряду, що розривається, на правовідносини сторін за додатковою угодою, на додаткову угоду такі умови не розповсюджуються. А тому посилання скаржника на п. 3 ст.512 ЦК України як на підставу недійсності додаткової угоди є помилковим.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2009 у справі № 19/355/08 залишити без зміни.

Головуючий, суддя                                                          М. Остапенко

          Судді:          Є. Борденюк

          В. Харченко