Ухвала

від 28.11.2013 по справі 826/12050/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12050/13-а( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український кур'єр" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.03.2013р. №0001662205 та №0001652205

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку ТОВ «Український кур'єр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.,за результатами якої 27.02.2013р. складено акт №191/22.5-07/32914669.

Згідно висновків даного акту податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.203, ч. 1ст.207, п.1, п.2 ст.215, ч.1.ст.216, ст.626, ст.629 Цивільного кодексу України, пп.2.4, пп.2.15, пп.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього в сумі 692 260.00 грн., а також положень пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1., пп.7.4.4, пп.7.4.4. пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5, п.18 Порядку, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», пп.2.15, пп.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та ч. 1 ст. 203, п. 1, п. 2, п. 3 ст. 207. ст. 215, п.1 ст.216, Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього в сумі 553 808,00 грн.

На підставі встановлених під час проведення перевірки порушень відповідачем 22.03.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0001662205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 830 712грн. (в т.ч. за основним платежем - 553 808грн. та штрафні (фінансові) санкції - 276 904грн.) та податкове повідомлення-рішення №0001652205, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 038 390грн. (в т.ч. основний платіж - 692 260грн. та штрафні (фінансові) санкції - 346 130грн.).

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у місті Києві №679/10/12-1-03 від 03.06.2013 р. первинну скаргу платника задоволено частково - скасовано податкові повідомлення-рішення №0001652205 від 22.03.2013 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 173 065,00 грн., а в іншій частині залишено без змін, №0001662205 від 22.03.2013 р. - в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 138 452,00 грн., а в іншій частіші залишено без змін.

За результатами розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України рішенням №6039/6/99-99-10-01-15 від 02.07.2013р. податкові повідомлення-рішення залишено без змін з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані ППР.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено правомірність визначення суми податкового кредиту, виходячи із вартості здійснених на його користь послуг за відповідними правовідносинами, з чого слідує, що він мав право на зменшення розміру податкового зобов'язання з урахуванням суми податкового кредиту, крім того, позивачем доведено наявність законних підстав для формування ним валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., а отже відповідачем безпідставно збільшено платнику податків грошові зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції. За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві протиправно та вони підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з вказаним висновком суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» здійснювалась поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності даного підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між ним та ТОВ «Український кур'єр» є фіктивними правочинами, вчиненими без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. За таких обставин, податковий орган вказав на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Позивачем були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду - без змін з огляду на те, що, судове рішення, на його думку, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду повністю відповідають дійсним обставинам справи.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги та запереченням на неї, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини, на час їх виникнення було врегульовано положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами приписами вказаного вище Закону визначено податкові накладні.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно приписів підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Український кур'єр» (замовник) та ТОВ «РМА «Монамі» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 27/1 від 01 серпня 2010 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги сортування, упакування поліграфічної продукції та контролю якості доставки продукції. За надання зазначених послуг замовник сплачує на користь виконавця суму грошових коштів, що визначаються сторонами у відповідних замовленнях, які є невід»ємною частиною даного Договору (том 1, а.с. 61-62). Факт надання послуг, згідно п.3.1 Договору, підтверджується Актом виконаних послуг, що підписується сторонами протягом двох робочих днів з дати фактичного закінчення надання послуг, та фактичним результатом, який був виконаний згідно з замовленням. Пунктом 4 встановлено ціну та порядок оплати послуг, згідно якого їх вартість фіксується у замовленнях. Послуги оплачуються протягом 10 робочих днів з дати підписання Сторонами відповідного Акту виконаних послуг за Замовленням. Порядок оплати відповідно до п. 4.3 визначено безготівковий.

На підтвердження факту належного виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копія Договору, копії замовлень №1-74, актів виконаних послуг, видаткових накладних на передачу продукції, звітів щодо контролю якості доставки продукції. Факт оплати по вказаним господарським операціям підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунках позивача, копії яких наявні в матеріалах.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» було надано позивачу послуги на загальну суму 3 322 846,13 грн., в тому числі ПДВ 664 569,23 грн., на підставі чого контрагентом позивача виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму 3 322 846,13 грн., в тому числі ПДВ 664 569,23 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу серії АГ № 434292 від 28.08.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ «РМА «Монамі» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Крім того, судом вірно встановлено, що позивачем за перевіряємий період подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, копії яких містяться в матеріалах справи, де зокрема визначено суми відповідних податкових зобов'язань.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії первинних документів, які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Крім того, на користь позиції позивача, відносно факту реального виконання умов договору про надання послуг № 27/1 від 01 серпня 2010 року, свідчить подальше використання ТОВ «Український кур'єр» результатів отриманих за даним договором послуг у власній господарській діяльності на користь третіх осіб, що в свою чергу, як вірно зазначено судом першої інстанції, підтверджує подальший рух активів у процесі здійснення господарської операції та наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями, зокрема, договорів, банківських виписок по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Фора», ТОВ «Ді-Ді-Ем», ТОВ «Акватік-Трейд», ТОВ «Новус», ТОВ «Технополіс», ТОВ «Метро кеш енд кері».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі копіями належним чином оформлених первинних документів, в повній мірі підтверджується факт реального і належного виконання договору про надання послуг № 27/1 від 01 серпня 2010 року, укладеного між ТОВ «Український кур'єр» (замовник) та ТОВ «РМА «Монамі» (виконавець).

Доводи апелянта відносно того, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» здійснювалась поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності даного підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між ним та ТОВ «Український кур'єр» є фіктивними правочинами, вчиненими без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, судом першої інстанції вірно акцентовано увагу на тому, що податковим законодавством не покладено на податкові органи функції з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними. Згідно з частиною 2 статті 234 та частиною 1 статті 236 ЦК України визнання правочину недійсним, в тому числі за ознаками фіктивності, відноситься до компетенції суду. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсним Договору №27/1.

Посилання апелянта на ту обставину, щодо порушеної кримінальної справу за фактом фіктивного підприємництва, створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «РМА «Монамі» з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою невстановленою групою осіб, скоєного повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України, що на думку податкового органу також свідчить про фіктивність укладеного позивачем із вказаним контрагентом правочину, колегія суддів оцінює критично, оскільки в силу положень ч. 4 ст. 72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи колегія суддів не вважає належним та допустимим доказом в даній справі.

За таких обставин, видається вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем доведено правомірність визначення суми податкового кредиту, виходячи із вартості здійснених на його користь послуг за відповідними правовідносинами, з чого слідує, що він мав право на зменшення розміру податкового зобов'язання з урахуванням суми податкового кредиту. Крім того, позивачем доведено наявність законних підстав для формування ним валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., а отже відповідачем безпідставно збільшено платнику податків грошові зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції, з чого слідує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві протиправно, тому підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 , 197 , 198 , 200 , 205 , 206 , 254 КАС України , суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український кур'єр" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 року - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.