Ухвала

від 29.10.2015 по справі 826/12050/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/64867/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року

у справі № 826/12050/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр» (далі - ТОВ «Український кур'єр»; позивач) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001662205 від 22 березня 2013 року та № 0001652205 від 22 березня 2013 року. Судові витрати в розмірі 2 294,00 грн. присуджено на користь ТОВ «Український кур'єр» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Український кур'єр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 191/22.5-07/32914669 від 27 лютого 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001652205 від 22 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 038 390,00 грн. (692 260,00 грн. - основний платіж, 346 130,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001662205 від 22 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 830 712,00 грн. (553 808,00 грн. - основний платіж, 276 904,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001652205 від 22 березня 2013 року в частині збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 173 065,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001662205 від 22 березня 2013 року в частині збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138 452,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Український кур'єр» пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини 1 статті 203, статей 207, 215, 216, 626, 629 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг із сортування та упакування поліграфічної продукції, а також контролю якості доставки продукції в ТОВ «РМА «Монамі» за нікчемним правочином (договором про надання послуг № 27/1 від 01 серпня 2010 року).

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на акт № 833/3-22-80-36375673 від 29 вересня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями за період з червня 2009 року по грудень 2011 року, в якому зазначено про неперебування ТОВ «РМА «Монамі» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також викладено думку про те, що укладені названою юридичною особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування ТОВ «Український кур'єр» валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваними операціями, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилалась на лист Державної прикордонної служби України № 4539/5/07-6016 від 19 грудня 2011 року, відповідно до якого громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_4 (директор та головний бухгалтер ТОВ «РМА «Монамі») за період 2009 - 2011 роки не перетинала державний кордон України, а також на лист Київського міського центру зайнятості № 141787 від 02 березня 2012 року, згідно з яким вказана особа не отримувала дозволів на використання праці іноземних громадян на підприємствах, установах та організаціях м. Києва.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; договір про надання послуг № 27/1 від 01 серпня 2010 року не визнаний недійсним у судовому порядку.

Проте, колегія суддів вважає зазначений висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді послуги отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Також, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, слід встановити, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувались спірні поставки послуг, дослідити наявність у ТОВ «РМА «Монамі» кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), що є необхідним для надання обумовлених договором послуг, або понесення ним витрат, пов'язаних із залученням третіх осіб для виконання розглядуваних операцій.

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась перевірка обставин щодо прояву позивачем розумної обережності при укладенні договору з ТОВ «РМА «Монамі».

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктом господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у постачальника необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Проте, суди відповідних обставин не перевірили, обмежившись формальним дотриманням платником умов формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Цвіркун Ю.І.