Постанова

від 09.12.2013 по справі 909/888/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 909/888/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від прокуратури - Макогон Ю.І.

від позивача - не з'явився

від відповідача - Ватутін І.П.

від третьої особи - Маруса У.С.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Івано-Франківської області, вих.№0512-712вих-13 від 08.11.13 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2013 року (підписане 31.10.2013 року), суддя Булка В.І.

у справі № 909/888/13

за позовом Заступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коломийської міської ради, м. Коломия

до відповідача Малої приватної фірми "Едельвейс", с.Воскресінці Івано-Франківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління економіки Коломийської міської ради Івано-Франківської області, м. Коломия

про стягнення 41767,52 грн. заборгованості по договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, з яких: 39996,28 грн. - основного боргу та 1771,24 грн. - пені

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2013 року по справі №909/888/13 позов заступника Коломийського міжрайонного прокурора, заявлений в інтересах держави в особі Коломийської міської ради задоволено частково, стягнено з МП фірми «Едельвейс» на користь Коломийської міської ради - 4176,86 грн. основного боргу, 184,96 грн. - пені. В стягненні 35819,42 грн. - основного боргу та 1586,28 грн. - пені відмовлено.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.121, 144 Конституції України, ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.11, 549, 611, 612, 629 ЦК України, умови, укладених між сторонами договорів №19 від 20.12.2007 року та №82 від 25.12.2008 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 25.12.2008 року, Положення про фонд соціально-економічного розвитку, затверджене рішенням Коломийської міської ради від 31.10.2006 року №264 , вказуючи на те, що МПФ "Едельвейс" у четвертому кварталі 2008 року передано будівельних матеріалів (чорний щебінь, асфальтобетон) на загальну суму 35 819,42 грн., які освоєні на ремонт дорожнього покриття по вул. Куліша в м. Коломия, що проводився ТзОВ "Калина-1", на замовлення Коломийської міської ради та, що ремонтні роботи прийняті згідно акту виконаних робіт, а відтак, на думку суду, відповідачем (МПФ "Едельвейс") виконано свої зобов'язання за договором про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста частково на суму 35 819,42 грн., зокрема, надано власні будівельні матеріали для здійснення ремонту дороги по вул. Куліша, м. Коломия на вказану суму. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2013 року по справі №909/888/13 прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, вказуючи на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, звертає увагу суду на те, що предметом даного спору є стягнення заборгованості в сумі - 41767,52 грн. по договору №82 від 25.12.2008 року, а кошти передані МПФ «Едельвейс» у 4 кв. 2008 року в розмірі - 35819,42 грн. - освоєні на ремонт дорожнього покриття по вул.Куліша у м.Коломия, який проводився ТзОВ «Калина-1» на замовлення Коломийської міської ради, на підставі договору №98 від 09.12.2008 року. Прокурор вказує на те, що МПФ «Едельвейс» зверталось до суду з позовом до Коломийської міської ради про зарахування вартості переданих будівельних матеріалів в сумі 35819,42 грн. до виконання зобов'язання за договором №82 від 25.12.2008 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, проте, ухвалою господарського суду від 03.10.2013 року повернуто вказану позовну заяву. Разом з тим, зазначає, що нормами ст.45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків не в грошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив (належним чином повідомлений про розгляд справи у суді).

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу від 07.12.2013 року, просив оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта.

Представник третьої особи в судовому засіданні подала відзив на апеляційну скаргу (від 06.12.2013 року вих.№501/01-13) та пояснила, що заборгованість МПФ «Едельвейс» становить 39996,28 грн., а також з останнього підлягає стягненню пеня за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року в сумі - 1771,24 грн.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 25.11.2008 року затверджено акт Державної комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом житлово-комерційного комплексу на орендованій земельній ділянці по вул.Чорновола,10, загальною площею 1 063,0кв.м, основною площею 825,4кв.м, збудованого АТЗТ "Коломиябудінвестсервіс", замовником МПФ "Едельвейс".

20.12.2007 року між Коломийською міською радою та Малою приватною фірмою "Едельвейс" укладено договір 1 № 19 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, на виконання якого відповідачем сплачено попередній розмір пайового внеску в розмірі 6700 грн.

25.12.2008 року між Коломийською міською радою (в тексті договору - Рада), яка діяла на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», розділу 8 п.8.4 рішення Коломийської міської ради від 31.10.06 № 264 "Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста" та МПФ «Едельвейс» (в тексті договору - замовник) укладено договір 2 №82 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, відповідно до умов якого відповідач сплачує пайовий внесок в сумі - 39996,28 грн.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Коломиї. У пунктах 2.1, 2.2 визначено, що відповідач зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та терміни визначені договором. Виконком зобов'язується видати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (у разі відсутності порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва).

Положеннями 3.1, 3.2 договору визначено, що розрахунок розміру пайового внеску проведено відповідно до п.3.1 договору, розділу V п.п.5.1,5.3 Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Коломиї. Замовник сплачує пайовий внесок у сумі 39 996,28 грн.

До позовної заяви долучено також додаток до договору 2 №82 від 25.12.2008 року - розрахунок суми пайового внеску.

У відповідності до п.4.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання умов договору, а згідно п.5.1 договору - при прострочення платежу, визначеного п.3.2 договору, відповідач сплачує в міський бюджет пеню у розмірі, визначеному чинним законодавством України.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що тлумачення термінів договору здійснюється згідно з пунктом 2.1 Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Коломиї, затвердженого рішенням міської ради від 31.10.2006 року №264.

Відповідно до п.6.4. вказаного договору усі правовідносини, що вникають у зв'язку з виконанням умов договору та не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

Відповідач зазначає, що з моменту укладення сторонами договору 2 №82 від 25.12.2008 року внесено зміни до Положення про фонд розвитку, яке затверджувалося рішенням №264, які стосувались безпосередньо договорів 1 і 2, оскільки такі укладалися на підставі рішення № 264.

Як зазначає прокурор, подаючи позов в інтересах Коломийської міської ради, відповідачем, на виконання умов договору 2 №82 від 25.12.2008 року, пайовий внесок у сумі 39 996,28 грн. не сплачено. Договір є чинним.

Позивачем надсилались відповідачу претензії від 17.09.2010 року, 01.02.2013 року, 10.06.2013 року та листи від 02.08.2012 року, 28.12.2012 року з вимогою сплатити вказаний вище борг.

Відповідач надавав лист-відповідь №46 від 24.11.2008 року, в якому вказує на відсутність коштів для сплати внеску, просить розтермінувати внесок.

Однак, станом на момент подання позову заборгованість в сумі 39 996,28 грн. відповідачем не погашена. Крім того, позивачем, із посиланням на п.5.1 договору 2 №82 від 25.12.2008 року, проведено нарахування пені в розмірі - 1771,24грн. за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року.

Суд першої інстанції вказуючи на те, що МПФ "Едельвейс" у четвертому кварталі 2008 року передано будівельних матеріалів (чорний щебінь, асфальтобетон) на загальну суму 35 819,42 грн., які освоєні на ремонт дорожнього покриття по вул. Куліша в м. Коломия, що проводився ТзОВ "Калина-1" , на замовлення Коломийської міської ради та, що ремонтні роботи прийняті згідно акту виконаних робіт, приходить до висновку, що відповідачем (МПФ "Едельвейс") виконано свої зобов'язання за договором про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста частково на суму 35 819,42 грн., зокрема, надано власні будівельні матеріали для здійснення ремонту дороги по вул. Куліша, м. Коломия на вказану суму, з огляду на, що вважає правомірними позовні вимоги в сумі - 4176,86 грн. основного боргу та 184,96 грн. - пені. В стягненні 35819,42 грн. - основного боргу та 1586,28 грн. - пені судом відмовлено.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи нижченаведене:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Твердження суду першої інстанції про те, що за рахунок переданих відповідачем будівельних матеріалів (чорний щебінь, асфальтобетон) на загальну суму 35 819,42 грн. ТзОВ «Калина-1», які освоєні на ремонт дорожнього покриття по вул. Куліша в м. Коломия, на замовлення Коломийської міської ради, відповідачем (МПФ "Едельвейс") виконано свої зобов'язання за договором 2 №82 від 25.12.2008 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста частково на суму 35819,42 грн., є необґрунтованими, так як предметом позову в даному випадку є стягнення заборгованості в сумі - 41767,52 грн. по договору №82 від 25.12.2008 року, а будівельні матеріали на суму - 35819,42 грн. - освоєні на ремонт дорожнього покриття по вул.Куліша у м.Коломия, який проводився ТзОВ «Калина-1» на замовлення Коломийської міської ради, на підставі договору №98 від 09.12.2008 року.

Слід зазначити, що МПФ «Едельвейс» зверталось до суду з позовом до Коломийської міської ради про зарахування вартості переданих будівельних матеріалів в сумі 35819,42 грн. до виконання зобов'язання за договором 2 №82 від 25.12.2008 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, проте, ухвалою господарського суду від 03.10.2013 року повернуто вказану позовну заяву, доказів проведення такого зарахування суду не подано.

Крім того, нормами ст.45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків не в грошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі - 39 996,28 грн. є обґрунтованими.

Щодо нарахованої позивачем до стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року в сумі - 1771,24 грн., колегією суддів відзначено наступне:

Вимогами ст.530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Вимогами ч.2 даної статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Слід зазначити, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати пайового внеску в сумі 35819,42 грн. умовами договору 2 №82 від 25.12.2008 року, а також Положенням про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Коломиї, не встановлено.

Як уже зазначено вище, позивачем направлялись на адресу відповідача претензії від 17.09.2010 року, 01.02.2013 року, 10.06.2013 року, з вимогою сплати пайового внеску у сумі 39 996,28 грн.

А відтак, враховуючи те, що вперше позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 17.09.2010 року за вих.№ 901/01/01.20/21 (арк. справи 23), та що згідно із ч.2 ст.530 ЦК України відповідач повинен був виконати обов'язок щодо сплати 39 996,28 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а також враховуючи 6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, право на нарахування пені у позивача виникло ще у 2010 році та припинилось через 6 місяців, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення пені за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року в сумі - 1771,24 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2013 року слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити в частині стягнення основного боргу в сумі 39996,28 грн., в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 1771,24 грн. відмовити повністю.

Відповідно до п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

В зв'язку з скасуванням рішення господарського суду, враховуючи норми ст.ст.44, 49 ГПК України, те, що позов та апеляційну скаргу подано заступником прокурора та, що за подання даного позову підлягав сплаті судовий збір в сумі - 1 720,50 грн., а за подання апеляційної скарги - 860,25 грн., суд проводить розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. З відповідача слід стягнути в доход Державного бюджету України - 2471,29 грн. судового збору (з яких 1647,53 грн. - судового збору за подання позову та 823,76 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги).

Крім того, з Коломийської міської ради, яка не звільнена від сплати судового збору, слід стягнути 109,46 грн. - судового збору, з яких 72,97 грн. - за подання позову та 36,49 грн. - за розгляд апеляційної скарги (пропорційно до відмовлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Івано-Франківської області задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2013 року по справі №909/888/13 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задоволити в частині стягнення основного боргу в сумі 39996,28 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені відмовити повністю.

Стягнути з Малої приватної фірми "Едельвейс" (вул. Молодіжна, 22, с. Воскресінці, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 13644992) на користь Коломийської міської ради (пр. Грушевського,1, м. Коломия, Івано-Франківськ обл., код ЄДРПОУ 04054334) - 39996,28 грн.

Стягнути з Малої приватної фірми "Едельвейс" (вул. Молодіжна, 22, с. Воскресінці, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 13644992) в доход Державного бюджету України - 2471,29 грн. судового збору (з яких 1647,53 грн. - судового збору за подання позову та 823,76 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги).

Стягнути з Коломийської міської ради (пр. Грушевського,1, м. Коломия, Івано-Франківськ область, код ЄДРПОУ 04054334) в доход Державного бюджету України - 109,46 грн. судового збору (з яких 72,97 грн. - судового збору за подання позову та 36,49 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги).

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді: Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.