Постанова

від 26.03.2014 по справі 909/888/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа № 909/888/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: третьої особи: прокуратури: не з'явився не з'явився не з'явився Козакова І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу малої приватної фірми "Едельвейс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року у справі№ 909/888/13 за позовомзаступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коломийської міської ради домалої приватної фірми "Едельвейс" 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаУправління економіки Коломийської міської ради Івано-Франківської області про стягнення 41 767,52 грн. ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 р. заступник прокурора звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 82 від 25.12.2008 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста у розмірі 41 767,52 грн., з яких 39 996,28 грн. - основний борг, 1 771,24 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2013 р. (суддя - Булка В.І.), позов задоволено частково.

Стягнуто з малої приватної фірми "Едельвейс" на користь Коломийської міської ради 4 176, 86 грн. основного боргу, 184,96 грн. пені.

В частині стягнення 35 819,42 грн. основного боргу, 1 586,28 грн. пені відмовлено.

Стягнуто з позивача і відповідача в дохід Державного бюджету судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. (головуючий - Якімець Г.Г., судді - Кравчук Н.М., Хабіб М.І.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов в частині стягнення 39 996,28 грн. основного боргу задоволено.

В частині стягнення пені відмовлено.

Стягнуто з позивача і відповідача судові витрати в дохід Державного бюджету.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши думку прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 25.11.2008 р. затверджено акт Державної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлово-комерційного комплексу на орендованій земельній ділянці за адресою: вул. Чорновола, 10, загальною площею 1 063,0 кв.м., основною площею 825,4 кв.м., збудованого АТЗТ "Коломиябудінвестсервіс", замовником МПФ "Едельвейс".

20.12.2007 р. між Коломийською міською радою та МПФ "Едельвейс" було укладено договір 1 № 19 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, на виконання якого відповідачем було сплачено попередній розмір пайового внеску в розмірі 6 700,00 грн.

25.12.2008 р. між Коломийською міською радою, яка діяла на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розділу 8 п. 8.4 рішення Коломийської міської ради від 31.10.2006 р. № 264 "Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста" та МПФ "Едельвейс" (замовник) укладено договір 2 № 82 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, за умовами якого замовник в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Коломиї.

У п. п. 2.1., 2.2. договору сторони погодили, що відповідач в терміни визначені договором зобов'язувався сплатити пайовий внесок у сумі 39 996, 28 грн. Виконком - видати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (у разі відсутності порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва).

Згідно п. 4.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання умов договору.

При простроченні платежу, визначеного п. 3.2. договору, відповідач сплачує в міський бюджет пеню у розмірі визначеному чинним законодавством України (п. 5.1. договору).

У зв'язку із тим, що відповідач на виконання умов договору № 82 від 25.12.2008 р. пайовий внесок у сумі 39 996,28 грн. не сплатив, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 17.09.2010 р., 01.02.2013 р., 10.06.2013 р. та листами від 02.08.2012 р., 28.12.2012 р. про його сплату.

Відповідач листом № 46 повідомив про відсутність коштів для сплати внеску та просив його розтермінувати.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки МПФ "Едельвейс" у четвертому кварталі 2008 р. передала будівельні матеріали на загальну суму 35 819,42 грн. на ремонт дорожнього покриття по вул. Куліша в м. Коломия, що проводився ТОВ "Калина-1" на замовлення Коломийської міської ради і, в силу того, що вказані ремонтні роботи були прийняті згідно акту виконаних робіт, прийшов до висновку, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста на суму 35 819,42 грн., а тому підстави для стягнення з нього 35 819,42 грн. немає. Також, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог і в частині стягнення пені.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків не в грошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Отже, у зв'язку із тим, що будівельні матеріали на суму 35 819,42 грн. були наданні відповідачем на ремонт дорожнього покриття по вул. Куліша у м. Коломия, який проводився ТОВ "Калина-1" на замовлення Коломийської міської ради, на підставі договору № 98 від 09.12.2008 р., а у даному випадку позивач просить стягнути з відповідача заборгованості в сумі 41 767,52 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договору № 82 від 25.12.2008 р., то, за таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість тверджень суду першої інстанції про те, що за рахунок переданих відповідачем будівельних матеріалів на загальну суму 35 819,42 грн. відповідачем було виконано свої зобов'язання за договором 2 № 82 від 25.12.2008 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, а відтак апеляційний суд правомірно скасував рішення місцевого суду в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача 39 996, 28 грн. основного боргу.

Водночас, оскільки право на нарахування пені у позивача виникло у 2010 р. та відповідно до правил ч. 6 ст. 232 ГК України припинилося через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, то апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2013 р. до 30.06.2013 р. та правомірно відмовив у позові і у цій частині.

Також, скаржником не доведено і матеріалами справи не підтверджується, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права при прийнятті апеляційної скарги заступника прокурора, адже вказана апеляційна скарга на рішення господарського суду від 24.10.2013 р., яке оформлено згідно вимог ст. 84 ГПК України 31.10.2013 р., була подана відповідно до приписів ст. 93 ГПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки апеляційного суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу малої приватної фірми "Едельвейс" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року у справі за № 909/888/13 - без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко