Постанова

від 23.04.2009 по справі 5020-3/181

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-3/181

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

21 квітня 2009 року  

Справа № 5020-3/181

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 18 лютого 2009 року у справі № 5020-3/181

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" (вул. Залізничне шосе, 47,Київ,01103)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мэтр-ФФ" (вул. Глухова, 3/16,Севастополь,99053)

про стягнення 53648,56 грн.;

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мэтр-ФФ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек"

про стягнення вартості 1038 шт. європіддонів в сумі 39444,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Урбек" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мэтр-ФФ" 40915,20 грн.

                    Позивач у ході судового розгляду неодноразово уточнював та змінював позовні вимоги. Відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог сума стягнення складає 53 648,56 грн., з яких: сума основного боргу - 40 915,20 грн., пеня - 4439,00 грн., 3% річних - 554,87 грн., інфляційне відшкодування - 1435,59 грн., відшкодування збитків - 6303,90 грн.

                    Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.01.2009 року для сумісного розгляду з первісним позовом прийнята зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" повернути європіддони в кількості 1038 одиниць.

                    Під час судового розгляду позивач за зустрічним позовом змінив предмет позову та просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом вартість 1038 європіддонів в сумі 39444,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 18 лютого 2009 року у справі № 5020-3/181 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мэтр-ФФ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" 47344,66 грн., з яких 40915,20 грн. –основна заборгованість, 1435,59 грн. –інфляційне відшкодування, 554,87 грн. –3% річних, 4439,00 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 473,45 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 104,14 грн. У частині стягнення збитків, завданих порушенням зобов'язання, у розмірі 6303,90 грн.

Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мэтр-ФФ" реальні збитки (вартість європіддонів) в сумі 39444,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 394,44 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Урбек" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, первісний позов задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим що при визначені розміру збитків суд першої інстанції не врахував положення статті 623 Цивільного кодексу України,  також не прийняв до уваги відсутність доказів отримання зворотної тари (піддонів).

Розпорядженням в.о. заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 21.04.2009 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддів Гоголя Ю.М. та Борисову Ю.В. на суддів Черткову І.В. та Гонтаря В.І.

У судове засідання призначене на 21 квітня 2009 року сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України  судова колегія встановила наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Мэтр-ФФ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Урбек" (покупець) укладений договір поставки (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар у строки, обумовлені договором (том , аркуші справи 8-9).

Відповідно до пункту 1.2. договору відвантаження товару проводиться після оплати партії товару на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 3.3. договору покупець здійснює оплату шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 4.1 договору товар доставляється покупцю в європіддонах, які підлягають поверненню постачальнику в обов'язковому порядку в тій же кількості та якості.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що приймання товару здійснюється покупцем не пізніше 10-ти робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку.

Згідно з пунктом 6.3.договору, якщо постачальник не здійснив поставку товару у встановлений строк, покупець вправі вимагати, а постачальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми коштів за непоставлений товар за кожний день прострочення.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2. договір вважається дійсним з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання зобов'язань за даним договором. Сторони не можуть відмовитися від виконання умов цього договору і розірвати його в односторонньому порядку, окрім випадків, прямо передбачених умовами даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: платіжного доручення №327 від 13.03.2008, позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату за пінобетон в розмірі 370 000,00 грн. (том 1, аркуш справи 69).

31.03.2008 позивач отримав від відповідача піноблоки на суму 405 730,00 грн., що підтверджується підписом та печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" на видатковій накладній №14 (том 1, аркуш справи 11).

29.05.2008 позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату за будівельні матеріали в розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1235 (том1, аркуш справи 70).

30.05.2008 позивач отримав від відповідача піноблоки на суму 224 332,80 грн., згідно з видатковою накладною №20 (том 1, аркуш справи 12), а 10.06.2008 - на суму 40 550,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №23 (том 1, аркуш  справи 13).

Згідно з пунктом 4.6. договору приймання товару здійснюється покупцем на пізніше 10-ти робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку.

Останній рахунок від відповідача позивач отримав 29.05.2008 (рахунок №000029/05 від 29.05.2008). Однак, після спливу 10-ти робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку, ні пізніше позивач не отримав від відповідача піноблоки.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі.

При цьому відповідач взяті на себе зобов'язання по відвантаженню товару позивачу не виконав, що стало причиною для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.08.2008, 13.08.2008, 18.08.2008 позивачем на адресу відповідача були надіслані листи з вимогою повернути надмірно перераховані грошові кошти на рахунок відповідача (том 1, аркуш справи 4-16).

08.09.2008 та 30.10.2008 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія з вимогою повернути надмірно перераховані грошові кошти (том 1, аркуш справи 17). Але, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді.

У відзиві на первісний позов товариство з обмеженою відповідальністю "Мзтр-ФФ" не заперечує факт отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" коштів в сумі 40915,20 грн., докази повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 40 915,20 грн. відсутні.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 224 Господарського кодексу України та статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (стаття 624 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, якщо постачальник не здійснив поставку товару у встановлений строк, покупець вправі вимагати, а постачальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми коштів за непоставлений товар за кожний

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір процентів.

У інформаційному листі Верховного Суду України №3.2.-2005 від 15.07.2005 року зазначено, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановленій інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Таким чином з товариства з обмеженою відповідальністю "Мзтр-ФФ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" підлягає стягненню: інфляційне відшкодування в сумі 1435,59 грн., три відсотки річних в сумі 554,87 грн. та пеня в сумі 4439,00 грн.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не відносить витрати, понесені представниками позивача на проїзд (за авіа переліт, проживання) для участі у судових засіданнях по справі, до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тому не має підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням зобов'язання в розмірі 6303,90 грн.

Крім того, згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України, боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених   законом   умов,   сукупність   яких   створює   склад   правопорушення,   яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

Позивачем за первісним позовом не доказана наявність всіх складових цивільного правопорушення.

Щодо обґрунтованості зустрічних позовних вимог слід зазначити.

Відповідно до договору від 12.03.2008 (том 1, аркуш справи 8-9) товариством з обмеженою відповідальністю "Мзтр-ФФ" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" поставлено 1680 куб. пінобетону (піноблоків) на європіддонах.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар (піноблоки) доставляється Покупцеві в європіддонах, які підлягають поверненню постачальнику в обов'язковому порядку в тій же кількості і якості.

Позивач (відповідач за первісним позовом) неодноразово звертався до відповідача (позивача за первісним позовом) з вимогою повернути незаконно утримані європіддони, що підтверджується листами від 18.08.2008, 25.01.2008, 11.01.2008 (т.1, арк. с.138-140). Але, вказані вимоги були залишені відповідачем без належної відповіді. При цьому факт отримання європіддонів відповідачем за зустрічним позовом в не заперечується (том 1, аркуш справи 16).

Неповернення відповідачем отриманих за умовами договору європіддонів стало причиною для звернення позивача до господарського суду із зустрічною позовною заявою.

Європіддони є зворотною тарою, яка до накладних на передачу товару не вноситься. Вивантаження піноблоків провадиться разом з європіддонами. Лише після використання піноблоків можливо повернення європіддонів, оскільки європіддони зберігають піноблоки від розламування та пошкодження.

Встановлено та відповідачем за зустрічним позовом не заперечується, що товар (піноблоки) поставлявся йому в європіддонах.

Договором №б/н від 12.03.2008 року на відповідача за зустрічним позовом покладено обов'язок повернення дерев'яної тари. Згідно пункту 4.1 договору тара підлягає обов'язковому поверненню постачальнику.

Матеріали справи не містять доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Урбек" повернуло товариству з обмеженою відповідальністю "Мзтр-ФФ" зворотну тару, чим порушило умови пункту 4.1 договору.

Доводи відповідача за зустрічним позовом про недотримання позивачем вимог правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання не взято до уваги, оскільки їх дія не поширюється на спірні правовідносини. Останні регулюються правилами повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперових мішків на Україні, затвердженими наказом Міністерства державних ресурсів України №15 від 16.06.1992 (з наступними змінами), які не передбачають виписування сертифікатів на повернення зворотної тари.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Матеріалами справи, зокрема, листом товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект-СМ"  на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Мзтр-ФФ" (том 1, аркуш справи 119), актом звірення взаємних розрахунків між товариством з обмеженою відповідальністю "Проспект-СМ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мзтр-ФФ" (том 1, аркуш справи 116) підтверджується кількість неповернених відповідачем за зустрічним позовом європіддонів - 1038 шт.

Також зазначеними документами підтверджується, що вартість одного європіддону становить 38,00 грн., а відтак вартість загальної кількості неповернених товариством з обмеженою відповідальністю "Урбек'' європіддонів становить 39444,00 грн., що й становить розмір збитків, завданих відповідачем за зустрічним позовом позивачеві у зв'язку з невиконанням умов договору щодо повернення тари - європіддонів.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за неповернені європіддони товариством з обмеженою відповідальністю "Урбек" у розмірі 39444,00 грн. відсутні.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек'', оскільки рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм процесуального права.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Урбек" залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 лютого 2009 року у справі № 5020-3/181 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          В.І. Гонтар

                                                                                          І.В. Черткова