Постанова

від 05.05.2009 по справі 1/340

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/340

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.05.2009                                                                                           № 1/340

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Дикунської  С.Я.

          Дзюбка П.О.

 при секретарі:           Цюман Т.В.

 За участю представників:

 від позивача - Примак В.М. дов. б\н

Воронова Є.Є. дов. №97-ю від 11.12.2008 р.

 від відповідача - Юраков Є.Ю. дов. №392 від 31.03.2009

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.03.2009

 у справі № 1/340 (суддя Мельник В.І.)

 за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   Житлово-будівельний кооператив "Восход-4"

 про                                                   стягнення 31976,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2009р. у справі №1/340 в позові ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” (далі - Позивач) до Житлово-будівельного кооперативу “Восход – 4” (далі - Відповідач) про стягнення з останнього 31 976,82 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Позивач вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 4, 84 ГПК України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні.

Суд першої інстанції встановив, що 20.11.2007 року Позивач та Відповідач уклали договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №07849/4-04 від 20.11.2007 р. (далі Договір).

Пунктом 1 договору Позивач зобов'язався давати Відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від останнього стічних вод у систему каналізацій міста, а Відповідач, в свою чергу, розраховуватися за вищезазначені послуг згідно умов договору та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р.. Основними обов'язками постачальника (Позивача) за спірним договором є: забезпечення постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82, приймання каналізаційних стоків (п. 3.1). У свою чергу, Відповідач зокрема повинен сплатити вартість наданих послуг (п. 3.3). Питна вода, що постачається Позивачем повинна відповідати “Вода питна”. Облік поставленої води здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у Позивача, згідно п.2 Договору. Відповідно до п.2.2.1 Договору щомісячно Відповідачеві через банківську установу засобами електронного зв'язку направляються платіжні документи де зазначаються кількість та вартість наданих послуг згідно діючих тарифів з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору за період з 01.10.2007р. по 01.09.2008р. Позивачем було надано, а Відповідачем було спожито послуг на суму 69 422,18 грн., знижка - 3818,10 грн., сплачено лише 36 960,63 грн., таким чином Відповідач, станом на день подання позову, не виконав, взятих на себе зобов'язань, а тому виникла заборгованість в сумі 28643,45 грн., яка не була сплачено вчасно внаслідок чого Позивач відповідно до умов Договору та ст. 625 ЦК України нарахував Відповідачу за неналежне виконання договірних зобов'язань інфляційні втрати. Отже, Позивач просив стягнути з Відповідача 32414.59 грн., а саме 28643,45 грн. - основного боргу, 3333,37 грн. - індексу інфляції.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує що судом при розгляді справи не враховано того що він надає послуги питного водопостачання на підставі договору, а Відповідач є споживачем даних послуг. Отже, нарахування за питну воду, що в подальшому використана Відповідачем у вигляді гарячої води, здійснюється Водоканалом на підставі укладеного договору.

Однак, апеляційний суд не приймає вищезазначені аргументи, що викладені в апеляційній скарзі, як такі що є безпідставними, необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; покупець зобов'язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначенні послугу; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна стороні (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до Преамбули Закону України “Про житлово-комунальні послуги” цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Згідно ст.16 даного Закону порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.1.3 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України Абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах.

Згідно п. 12.2 вищезгаданих Правил для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Водоканал присвоїв особистий рахунок              4-1493 (водопостачання питної води).

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до п.1.1 договору Позивач надає мешканцям Відповідача послуги з постачання питної води та приймання стічних вод. Проте у додатку до позову Позивач надав розрахунок заборгованості у розмірі 18570,63 за кодом 4-51493, який присвоєний гарячому водопостачанню.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами є предмет договору. Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що незважаючи на вимоги закону Водоканал неправомірно присвоїв Відповідачу рахунок 4-51493 за яким проводить нарахування за використану холодну воду, яка іде на виготовлення гарячої води, чим фактично вносить зміни до існуючого Договору.

Згідно Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку встановленому чинним законодавством. Так, відповідно до Постанови КМУ № 955 від 10.07.2006р. “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” (п.п.11,12), при виготовлені гарячої води до планованої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати і нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

До прямих матеріальних витрат окрім іншого входить використання холодної води яка іде на підігрів. Тобто організація яка виробляє гарячу воду в тариф закладає вартість холодної води яка іде на підігрів.

Згідно п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затвердженні Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р. послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як встановлено судом першої інстанції Відповідач перебуває в договірних відносинах з Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” щодо постачання гарячої води, а саме між Відповідачем та АЕК “Київенерго”, який є балансоутримувачем бойлеру, укладено договір № 620410 від 01.10.2007 року (копія наявна в матеріалах справи) про постачання теплової енергії у гарячій воді. За даним договором (п.2.2.1) АЕК “Київенерго” постачає Відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання в тому числі.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткової угоди про постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води між Позивачем та Відповідачем не укладалось.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те що відповідно до вищезгаданих нормативно – правових актів, а саме Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, Постанови КМУ № 955 від 10.07.2006р. “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води”, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. N 65, розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що Позивач не надав доказів того, що договір укладений між ним та відповідачем укладений на постачання води саме для виготовлення гарячої води.

Місцевим господарським судом також встановлено, що Позивач під час визначення вартості наданих послуг за період з 01.10.2007р по 01.09.2008р. не врахував грошової суми оплати проведеної Відповідачем за грудень 2007 року та січень 2008 року; щорічного перерахунку за надані мешканцям Відповідача послуги з водопостачання, що здійснюється відповідно до Методики, затвердженої розпорядженням КМДА від 26.12.2002 року № 2306. Згідно даної методики грошові суми з перерахунку нарахованих та відшкодованих населенню субвенцій та пільг проводиться у напряму надавачеві послуг, тобто Позивачу, безпосередньо з місцевого бюджету; а також грошові суми пільг певним категоріям споживачів (авізо).

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами у справі, про відсутність боргу Відповідача, та про наявність переплати у розмірі 19280,86 грн., а також про наявність боргу бюджету за різницю в тарифах у розмірі 25100 грн.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затверджений постановою КМУ, передбачено, що призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється відділами (управлінням) субсидій районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міський і районних рад.

Відповідно до методики кошти з перерахунку за надані населенню субсидії перераховуються з місцевого бюджету безпосередньо надавачеві цих послуг, але не населенню або ЖЕО.

Також, в матеріалах справи міститься лист Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 10-19/56-15/4 від 03.02.2009р., яким Відповідач повідомлявся про те, що питання погашення кредиторської заборгованості Відповідача перед постачальними організаціями, а саме перед Позивачем буде вирішено у разі виділення коштів з міського бюджету на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність вимог Позивача про стягнення з Відповідача 31976,82 грн. правомірним та таким що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому данні вимоги не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі Позивач стверджує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 4, 4-3, 84 ГПК України, оскільки в рішенні суду відсутня правова кваліфікація встановлених фактів, наданих Позивачем доказів, щодо обсягу спожитих Відповідачем послуг. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення (ухвали) лише за умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення.Однак, в даному випадку апеляційний суд не вбачає, що зазначені Позивачем порушення призвели до прийняття неправильного рішення. Тому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги дані твердження ВАТ “АК “Київводоканал”.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Отже, Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2009р. у справі № 1/340 залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2009р. у справі № 1/340 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 1/340 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.

 Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

 Судді                                                                                          Дикунська  С.Я.

                                                                                          Дзюбко П.О.

 13.05.09 (відправлено)