Рішення

від 10.12.2013 по справі 920/1009/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2013 Справа № 920/1009/13

за позовом : Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство з

додатковою відповідальністю "Глобус", м. Київ

до відповідача : Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-

українського товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми

про стягнення 50 000 грн. 00 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Валюх С.І. (довіреність № 4365-ЮРС від 04.11.2013 р.),

від відповідача: Веремієнко В.А. (довіреність № 1801-1 від 18.01.2013 р.).

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач, відповідно до поданого позову просить суд стягнути з відповідача на свою користь 50 000 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу у відповідності до вимог абзацу г) пункту 38.1.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання надав додаткові документи, які судом були оглянуті та приєднані до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив:

10.09.2012 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (позивач) та Виробничо-комерційна фірма «ВВВ» у формі спільного російсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) було складено Поліс № АВ/9805653 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водіїв при експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки МАЗ 544008, державний реєстраційний номер ВМ 8861 АК. Строк дії договору страхування з 21.10.2012 р. по 20.10.2013 р.

Як зазначає позивач, 03 листопада 2012 року о 10 год. 20 хв. на автодорозі Суми-Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були транспортний засіб TOYOTA Tundra, державний реєстраційний номер ВВ 3170 ВХ, що належить громадянину Карташову С.О., та транспортний засіб МАЗ 544008, державний реєстраційний номер ВМ 8861 АК, що належить ВКФ СПТОВ «ВВВ», під керуванням Одінцова М. І.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до постанови Зарічного районного суду м. Суми від 03.12.2012 року по справі № 1805/12653/2012 визнано винним громадянина Одінцова М.І. у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди та правопорушення, передбаченого п. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та судом було встановлено, що Одінцов М.І. не врахував технічного стану транспортного засобу, що виразилось у відриві задніх коліс та попадання їх на автомобіль TOYOTA Tundra.

Виходячи з вищевикладеного, як зазначає позивач, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 25.12.2012 р. та з урахуванням ліміту відповідальності позивача по Полісу страхування № АВ/9805653, прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на абз. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до вимог яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування, за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідної за заподіяний збиток.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з метою досудового врегулювання спору він звернувся до відповідача із вимогою № 1028-ЮРС від 18.03.2013 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 50 000 грн. 00 коп., яка отримана 05.04.2013 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення відправлення. Проте, 19.04.2013 року відповідач надав відповідь, в якій заперечував факт настання ДТП через технічну несправність застрахованого транспортного засобу.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно вимог абзацу «г» пункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху .

Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується, що 31.10.2012 року водій відповідача - Одінцов М.І. відбув у відрядження до м. Запоріжжя на автомобілі МАЗ - 544008 з державним реєстраційним номером ВМ 8861 АК, з метою перевезення товарно-матеріальних цінностей, а саме небезпечного вантажу.

Відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, що затверджені Наказом МВС України від 26.07.2004 р. № 822, Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль пройшов передрейсову підготовку, був оглянутий механіком відповідача та вирушив у дорогу у технічно справному стані, що підтверджується підписом механіка у подорожньому листі № 876169 від 31.10.2012 р., витягом з журналу проведення інструктажів з охорони праці на робочому місці, витягом з журналу реєстрації ДТП.

03.11.2012 р. о 10-20, повертаючись з відрядження по автодорозі Суми-Полтава, не врахувавши технічного стану транспортного засобу, водій спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в наслідок якої автомобіль марки TOYOTA Tundra (д.р.н. ВВ 3170 ВХ) отримав механічні ушкодження.

Згідно протоколу ВДАІ Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області та постанови Зарічного районного суду м. Суми у справі 1805/12653/2012 водій відповідача Одінцов М.І. порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Пункт 12.1 Правил дорожнього руху України визначає, що «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, Зарічним районним судом м. Суми в постанові від 03.12.2013 р. не вказано та не встановлено, що ДТП сталося безпосередньо внаслідок невідповідності технічного стану чи недоліків транспортного засобу, на що посилається позивач, а є результатом порушення водієм п.12.1 Правил дорожнього руху України, а саме щодо обрання безпечної швидкості руху.

Згідно пояснень представників сторін, жодна експертиза причин відриву коліс застрахованного транспортного засобу або його огляд безпосередньо після ДТП на предмет техничного стану не проводились.

Таким чином, позивачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України не надано суду належних та допустимих в розумінні ст. 34 ГПК України доказів того, що ДТП сталося саме безпосередньо внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

За таких обставин, положення абз. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися між сторонами справи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Втім, позивач в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів за допомогою належних засобів доказування наявність правових підстав , з якими законом передбачений такий спосіб захисту.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові у задоволенні позову покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», абз. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 16.12.2013 року.

СУДДЯ Ю. А. ДЖЕПА