Постанова

від 11.12.2013 по справі 5002-32/13539-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 5002-32/13539-2006

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Рибіної С.А.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Ручко Оксана Василівна, довіреність № 3116 від 18.12.12, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк";

представник відповідача, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії";

представник третьої особи , не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм";

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 27 травня 2013 року у справі №5002-32/13539-2006

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29, м. Київ, 01001) в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (пр. Кірова, 36,Сімферополь,95000)

до Кримського республіканського підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії" (Новоселівське шосе, 1г,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)

3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" (вул. Гагаріна 7,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97412)

про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2013 року у справі № 5002-32/13539-2006 відмовлено у позові публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до Кримського республіканського підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії", 3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм".

Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

09 жовтня 2013 року розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Дмитрієва В.Є.

20 листопада 2013 року розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Рибіну С.А.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2013 року замінена сторона по справі №2-29/13539-2006, зазначивши відповідача його правонаступником, а саме: Кримське республіканське підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії".

У судовому засіданні 11 грудня 2013 року представник позивача підтримав свої доводи у повному обсязі, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 20 листопада 2013 року.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 27 грудня 1991 року за №617 "Про передачу домоволодіння №8/15 по вулиці Матвеева у місті Євпаторія", товариству з обмеженою відповідальністю "ДИСМ" передана з правом викупу розташована за названою адресою двоповерхова будівля площею 1133, 2 кв. м. для розміщення торговельного дому та комерційного банку. Вказане нерухоме майно з балансу фонду місцевої Ради переведене на баланс товариства.

01 жовтня 1993 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" та Банк уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" зобов'язувалось передати у власність Банку нежитлову реконструйовану будівлю, розташовану за адресою: м. Євпаторія, вул. Матвєєва, 15 (далі по тексту спірна будівля), а Банк зобов'язувався прийняти на баланс із прилеглою земельною ділянкою вказану будівлю та сплатити за неї 600000000 карбованців відповідно до пункту 2.1 даного договору.

Також, 01 жовтня 1993 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" та Банк уклали договір купівлі-продажу акцій Банку, за яким останній - зобов'язався продати товариству з обмеженою відповідальністю "Дисм" 60000 простих акцій номінальною вартістю 10000 крб. на загальну суму 600000000 карбованців.

Відповідно до умов пункту 3.2 договору купівлі-продажу акцій право власності на будівлю по вул. Матвєєва, 15 переходить до Банку (продавцю акцій), а покупець - товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" набуває статус акціонера Банку.

У пункті 4.1 договору сторони передбачили, що у разі виходу з числа акціонерів Банку, право власності на будівлю залишається за Банком, а акціонеру сплачується вартість акцій.

В подальшому, 08 червня 1994 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" та Банк уклали договір №54 про спільне володіння спірною будівлею.

15 липня 1994 року виконавчий комітет Євпаторійської міської ради прийняв рішенням №326 „Про затвердження часткової участі по туп. Матвеева, 8/15в м. Євпаторія".

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 05 грудня 1994 року Євпаторійське БТІ видало реєстраційне посвідчення №561 про реєстрацію за Банком права власності на 87/100 частки спірної будівлі. У зв'язку із зміною юридичної адреси будівлі, а саме: тупік Матвєєва, 8/15 на адресу: вул. Матвєєва, 15, назване вище реєстраційне посвідчення 27 листопада 1996 року було змінено на нове.

Разом з тим, 24 листопада 2000 року виконавчий комітет Євпаторійської міської ради ухвалив рішення №486/1, яким вирішив відмінити рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради народних депутатів №326 від 15 липня 1994 року „Про затвердження часткової участі по туп. Матвеева, 8/15в м. Євпаторія".

Випискою з протоколу засідання виконавчого комітету від 23 лютого 2001 року №2 „Про відміну рішення виконавчого комітету від 24 листопада 2000 року №486/1" вирішено відмінити рішення №486/1 від 24 листопада 2000 року, яким відмінено рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради народних депутатів №326 від 15 липня 1994 року „Про затвердження часткової участі по туп. Матвеева, 8/15в м. Євпаторія".

Втім, постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 року у справі №2-20/6150.1-2004 було визнано недійсним рішення Євпаторійського виконавчого комітету від 23 лютого 2001 року „Про скасування рішення виконкому від 24 листопада 2000 року №486/1".

У свою чергу, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2005 року у справі №2-20/8677-2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2005 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дисм" до Банку, виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та БТІ задоволено, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Дисм" право власності на спірну будівлю в цілому.

11 липня 2005 року на підставі даного рішення БТІ здійснило реєстрацію права власності на будівлю за товариством з обмеженою відповідальністю "Дисм".

Постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2005 року вказані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2006 року у справі №2-20/8677-2005 позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року вказане рішення скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаної постанови Банк звернувся до БТІ з проханням скасувати реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Дисм" на спірну будівлю в цілому та відновити попередню реєстрацію: за Банком - 87/100 частки, за товариством з обмеженою відповідальністю "Дисм" -13/100.

До листа Банком додані завірені копії рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2005 року, постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2005 року, постанови Вищого господарського суду від 16 листопада 2005 року у справі №2-20/8677-2005, ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2005 року, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2006 року, постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року по справі №2-26/2302.1-2006 та довіреності на свого представника.

У відповідь, Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації надіслало лист (вих. 1243 від 17.08.2006), у якому повідомило позивача про те, що реєстрація права власності на домоволодіння по вул. Матвєєва, 15 у місті Євпаторії у цілому за товариством з обмеженою відповідальністю „Дисм", яка здійснена на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2005 року по справі №2-20/8677-2005, була скасована на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року по справі №2-26/2302.1-2006.

Разом з тим, органи реєстрації повідомили позивача, що для перереєстрації 87/100 частки права власності на домоволодіння по вул. Матвєєва, 15 у місті Євпаторії за Банком, йому потрібно надати встановленої форми правовстановлюючий документ.

Звертаючись до суду з позовом до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації Банк мотивує свої вимоги тим, що БТІ порушило його право на реєстрацію права власності на 87/100 частин спірної будівлі, оскільки відмовило здійснити державну реєстрацію його прав власності на об'єкт незавершеного будівництва, що є фактично невизнанням (оспорюванням) цього права.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Так, статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 статті 182 названого Кодексу встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 цієї статті).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулює Закон №1952-ІУ.

Згідно з пунктом 5 розділу V „Прикінцеві положення" цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за №7/5 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4 Тимчасового положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за №7/5 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Так, у розумінні приписів зазначеного Тимчасового положення на БТІ покладено обов'язок зі здійснення реєстрації права власності на нерухомість за наявності всіх необхідних для реєстрації такого права документів (котрі підтверджують виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно).

Отже, відповідно до положень Закону №1952-ІУ та Тимчасового положення, БТІ здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорюють та не претендують на таке право, а тому відмову у здійсненні оформлення за позивачем права власності через подання неповного пакету документів не можна вважати оспорюванням чи невизнанням такого права, що виключає застосування приписів статті 392 Цивільного кодексу України. Так, БТІ не може бути стороною у справі щодо визнання такого права, оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло, або такою особою, яка може претендувати на таке право.

Оскільки відповідач не оспорює право власності позивача на спірне майно, а відмовляє в його оформленні у зв'язку з ненаданням необхідних документів, що свідчить про відсутність порушення ним права або інтересу позивача, підстави для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, відсутні.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 04 липня 2006 року по справі №2-20/11842-2005, від 30 січня 2012 року по справі №6/313, від 06 лютого 2012 року по справі №53/296, №36/339, від 13 лютого 2012 року по справі №13/479 та від 20 червня 2011 року по справі №40/427 та ін.

Згідно статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відтак, судова колегія вважає правомірним, що суд першої інстанції позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання права власності визнав такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, заявляючи вимоги щодо визнання права власності, Банк зазначає, що доказом порушення прав власності є відмова зареєструвати відповідне право. При цьому, така відмова мотивована відповідачем тим, що позивачем не надано правовстановлюючих документів.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що для визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва необхідна наявність обов'язкової умови - документів, підтверджуючих право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкту нерухомого майна. Перелік таких документів наведено у додатку №1 до пункту 2.1. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", втім такі документи у позивача відсутні.

На виконання вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України Банк не надав суду докази надання ним відповідачеві правовстановлюючих документів, які зазначені у переліку, зазначеному в додатку №2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що згідно частини третьої статті 182 Цивільного кодексу України відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Предметом позову до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації у разі відмови останнього у державній реєстрації прав на нерухомість може бути оскарження відмова в реєстрації прав власності, однак з даним позовом позивач не звертався. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі в якості відповідача - Державної реєстраційної служби, суд першої інстанції правомірно встановив наступне.

Згідно пункту 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами і доповненнями), стаття 24 Господарського процесуального кодексу України не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. В той же час, відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Таким чином, заміна відповідача по справі не є обов'язком суду, а є його правом, що реалізується судом виходячи із загальної оцінки обставин справи.

Суд першої інстанції також правомірно звернув увагу на той факт, що під час підготовки позовної заяви, саме позивач самостійно визначає підставу та предмет позову, а також суб'єктний склад відповідачів, до яких заявляється позов.

Разом з тим, Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації та Державна реєстраційна служба, яку Банк просив залучити в якості відповідача, є реєструючими органами, а тому не можуть оспорювати права власності чи вчиняти інші дії, що в розумінні статті 317 Цивільного кодексу України свідчили б про невизнання права власності позивача на спірне майно.

Більш того, докази того, що позивач звертався з заявою про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно до особи, яку просив залучити в якості відповідача, в матеріалах справи відсутні та Банком на час розгляду справи представлені не були.

Так, органи реєстрації можуть бути відповідачами лише по тих позовах, які стосуються їх прав та обов'язків, але не про визнання права власності.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не оспорює право власності позивача, не посилається на свої права щодо цього майна, а відтак, не може бути відповідачем за позовом про визнання права власності, оскільки спір в цій частині не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" є недоведеними, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2013 року у справі №5002-32/13539-2006 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді С.А. Рибіна

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Кримська республіканська філія Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (пр. Кірова, 36,Сімферополь,95000)

2.Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29,Київ,03150)

3.Кримське республіканське підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії" (Новоселівське шосе, 1г,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)

4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" (вул. Гагаріна 7,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97412)