Постанова

від 10.04.2014 по справі 5002-32/13539-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 5002-32/13539-2006 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Трегуб О.А. - дов. від 16.10.13 (була присутня у судовому засіданні 27.03.14), відповідача, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.13 у справі№5002-32/13539-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до третя особа Кримського республіканського підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії" Товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" провизнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно

У судовому засідання 27.03.14 оголошувалася перерва до 10.04.14.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії" про визнання за позивачем права власності на 87/100 частки домоволодіння на вул. Матвєєва, 15, у м. Євпаторія; та зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на спірну частку у вказаному домоволодінні. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача у оформленні права власності на спірну частку у майні та видачі відповідного свідоцтва. Така відмова, на думку позивача, свідчить про невизнання та оспорення БТІ його права власності на частку у спірній будівлі, що за приписами статті 392 Цивільного кодексу України є підставою для визнання за ним права власності.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.13 (суддя Дворний І.І.) в позові відмовлено. Господарський суд виходив з того, що відповідач відмовив позивачеві в оформленні права власності на спірну частку у зв'язку з ненаданням останнім належно оформленого пакету документів, передбаченого Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5 (що діяло на час виникнення спірних правовідносин). Водночас місцевий господарський суд установив, що відповідачем не оспорюється право власності на спірне майно.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.13 (судді: Гоголь Ю.М., Рибіна С.А., Черткова І.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень) звернулося Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в якій просить скасувати судові рішення у справі та задовольнити позов. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення судами приписів статті 392 Цивільного кодексу України, статей 24, 35 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на тому, що відмова відповідача в оформленні права власності на спірне майно є неправомірною та свідчить про те, що останній не визнає право власності позивача на спірну частку у майні. Він зазначає, що з 1996 року добросовісно, відкрито і безперервно володіє цим майном та утримує його. Товариство вважає, що суди необґрунтовано відмовили у залученні як відповідача Державну реєстраційну службу.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 27.12.91 №617 "Про передачу домоволодіння №8/15 на вул. Матвєєва у місті Євпаторія", Товариству з обмеженою відповідальністю "Дисм" була передана з правом викупу двоповерхова будівля площею 1133,2 кв.м для розміщення торговельного дому та комерційного банку. В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" 01.10.93 та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Євпаторійського відділення уклали договір купівлі-продажу зазначеного майна. За умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" зобов'язалося передати у власність банку нежитлову реконструйовану будівлю, розташовану у м. Євпаторія, на вул. Матвєєва, 15, а останній, в свою чергу, прийняти її із прилеглою земельною ділянкою на баланс та сплатити за неї 600000000 карбованців. Разом з тим, того ж дня, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дисм" та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Євпаторійського відділення уклали договір купівлі-продажу акцій банку, за яким останній зобов'язався продати ТОВ "Дисм" 60000 простих акцій номінальною вартістю 10000 крб. на загальну суму 600000000 карбованців. Відповідно до пункту 3.2 договору право власності на будівлю на вул. Матвєєва, 15, переходить до банку, а ТОВ "Дисм", в свою чергу, стає акціонером банку. В подальшому, 08.06.94 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дисм" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Євпаторійського відділення був укладений договір №54 про спільне володіння спірною будівлею. Суди також установили, що Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради 15.07.94 прийняв рішення №326 "Про затвердження часткової участі по туп. Матвеева, 8/15в м. Євпаторія", а 05.12.94 Євпаторійське БТІ видало реєстраційне посвідчення №561 про реєстрацію за банком права власності на 87/100 частки спірної будівлі, яке через зміну юридичної адреси будівлі 27.11.96 було замінено на нове. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.05 у справі №2-20/8677-2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.05, було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дисм" право власності на спірну будівлю в цілому. На підставі цього судового рішення 11.07.05 бюро технічної інвентаризації здійснило реєстрацію права власності на будівлю за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дисм". Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.05 вказані судові акти скасовані з передачею справи на новий розгляд. Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.04.06 у справі №2-20/8677-2005 позов задоволено; постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.06 це рішення скасовано та відмовлено у позові ТОВ "Дисм" про визнання права власності на спірну будівлю. Установили суди і те, що позивач у зв'язку із скасуванням судового рішення, котре стало підставою для реєстрації права власності за ТОВ "Дисм" на спірну будівлю, звертався до бюро технічної інвентаризації та просив зареєструвати 87/100 часток права власності на спірну будівлю за позивачем. Проте бюро технічної інвентаризації відмовив позивачу через ненадання позивачем необхідних документів для здійснення такої. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" заявлена до Кримського республіканського підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії" про визнання за позивачем права власності на 87/100 частки домоволодіння на вул. Матвєєва, 15, у м. Євпаторія, та зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на спірну частку у вказаній будівлі. Як на підставу позову, позивач посилався на безпідставну відмову відповідача в оформленні права власності на спірну частку та видачі відповідного свідоцтва, що, на його думку, свідчить про невизнання і оспорення відповідачем права власності на частку у спірному об'єкті та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. Господарськими судами в ході розгляду справи було установлено, що позивач звертався до відповідача за державною реєстрацією права власності на спірну частку у будівлі, проте, у здійсненні такої відповідачем було відмовлено через ненадання позивачем необхідних документів. Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України). Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості урегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакцій, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 (що діяло на час виникнення спірних правовідносин) державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4 Тимчасового положення). За приписами пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. У розумінні приписів зазначеного Тимчасового положення на БТІ покладено обов'язок зі здійснення реєстрації права власності на нерухомість за наявності всіх необхідних для реєстрації такого права документів (котрі підтверджують виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно). Між тим, як установили господарські суди в процесі розгляду спору, бюро технічної інвентаризації не здійснило реєстрації права власності на спірну частку у нерухомості через ненадання позивачем правовстановлюючих документів, як того вимагає зазначене Положення. Водночас судами було установлено та підтверджено матеріалами справи, що Кримське республіканське підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії" не є тією особою, яка оспорює право власності на спірну частку у майні чи його не визнає, а тому відсутні підстави для визнання права власності, як того вимагають приписи статті 392 Цивільного кодексу України. Оскільки бюро технічної інвентаризації (як і Державна реєстраційна служба України, яку позивач просив залучити в якості відповідача) здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі визначеного пакету документів, тобто є реєструючим органом, та не є особою від якої відповідне право перейшло, або особою, яка претендує на таке право, а тому не може бути стороною у справі щодо визнання такого права, то колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в позові в частині визнання права власності на спірну частку у будівлі та визнає неспроможним довід касаційної скарги про підставність залучення у якості відповідача у справі Державної реєстраційної служби України. Разом з цим, визнається правомірною і відмова судів у задоволенні позову про зобов'язання БТІ зареєструвати право власності на спірну частку у будівлі, оскільки, як вже зазначалося і це установили суди, позивачем не було надано повного пакету документів, необхідного для здійснення такої реєстрації. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судами попередніх інстанцій. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 цього ж Кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи те, що відповідач не є тією особою, яка оспорює право власності на спірну частку у майні чи його не визнає, а лише відмовляється оформити відповідне право та видати свідоцтво у зв'язку з неподанням повного пакету необхідних для такого оформлення документів, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.13 у справі №5002-32/13539-2006 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В.Швець