Рішення

від 10.12.2013 по справі 914/3668/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/3668/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні», м. Львів, до відповідача:Приватного підприємства «Концерн Здоров'я», с. Утішків, Буський район, про: стягнення заборгованості в розмірі 140 000,00 грн. Суддя М.М. Синчук при секретарі Гринчишин О. За участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» до Приватного підприємства «Концерн Здоров'я» про стягнення заборгованості в розмірі 140 000,00 грн. Ухвалою від 27.09.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.10.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2012 р. не повернув позику, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 140 000,00 грн.

В судове засідання 22.10.2013 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. На адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи судом для надання сторонам можливості укласти мирову угоду. Вимоги ухвали суду від 27.09.2013р. виконав частково, повідомляє, що у провадженні господарських судів України, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору.

В судове засідання 22.10.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали суду від 27.09.2013р. не виконав.

В судовому засіданні 22.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 05.11.2013 р.

В судове засідання 05.11.2013 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про часта місце розгляду справи судом. На адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи судом для надання сторонам можливості укласти мирову угоду. Вимоги ухвали суду від 22.10.2013р. не виконав.

В судове засідання 05.11.2013 р. представник відповідача не з'явився. На адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи судом для надання сторонам можливості укласти мирову угоду. Вимоги ухвали суду від 22.10.2013р. не виконав.

В судовому засіданні 05.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.11.2013 р.

В судове засідання 19.11.2013 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вимоги ухвали суду від 05.11.2013р. не виконав.

В судове засідання 19.11.2013 р. представник відповідача не з'явився. незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вимоги ухвали суду від 05.11.2013р. не виконав.

В судовому засіданні 19.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 26.11.2013 р.

В судове засідання 26.11.2013 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вимоги ухвали суду від 19.11.2013р. не виконав.

В судове засідання 26.11.2013 р. представник відповідача з'явився. Вимоги ухвали суду від 19.11.2013р. не виконав. В судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку розгляду справи судом для надання можливості сторонам подати додаткові докази.

В судовому засіданні 26.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 10.12.2013 р. Строк розгляду справи продовжено. Позивача зобов'язано надати суду докази виплати позики відповідачу відповідно до договору №5 від 10.12.2012 р.

05.12.2013 р. до господарського суду Львівської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи №914/3668/13 без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 10.12.2013 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвал суду від 22.10.2013 р., від 05.11.2013 р., від 19.11.2013р., від 26.11.2013 р. не виконав.

09.12.2013 р. до канцелярії господарського суду Львівської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначив, що між сторонами у справі укладено договір №5 від 10.12.2011 р. про надання безвідсоткової позики на зворотній основі в сумі 140 000,00 грн. В подальшому суму позики було збільшено до 680 000,00 грн., а строк повернення позики було змінено на 31.12.2012 р. Доказів отримання відповідачем коштів в сумі 680 000,00 грн. суду не надано. Крім того, зазначив, що відповідачем було повернуто позивачу кошти в сумі 520 000,00 грн. Доказів повернення коштів в сумі 520 000,00 грн. суду не надано.

В судове засідання 10.12.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду від 22.10.2013 р., від 05.11.2013 р., від 19.11.2013р., від 26.11.2013 р. не виконав.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні», в особі директора Гаркавого А.Я., який дія на підставі Статуту, та Приватним підприємством «Концерн Здоров'я», в особі директора Гаркавого Н.М., який діє на підставі Статуту, укладено договір №5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2011 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору, позикодавець (позивач у справі) передає позичальнику у власність на зворотній основі грошову позику в сумі 160 000,00 грн. на термін до 31 грудня 2011 року (з моменту набуття чинності даним Договором), а позичальник (відповідач у справі) зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до п. 2.1. Договору позикодавець зобов'язується передати позику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу підприємства позичальника.

Згідно п. 2.2. Договору позичальник зобов'язується повернути позичені кошти позикодавцеві в термін, до 31 грудня 2011 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок або видачею готівки з каси підприємства.

У відповідності до п. 2.3. Договору позика надається без нарахування відсотків на основну суму та на зворотній основі.

В судові засідання представник позивача не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, доказів перерахування позики або внесення в касу відповідача відповідно до Договору №5 від 10.12.2012 р. суду не надав.

На підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем до матеріалів справи долучено відомості по рахунку - Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.2011 р. по 01.06.2013 р., підписані сторонами, згідно яких заборгованість відповідача становить 140 000,00 грн.

09.12.2013 р. до канцелярії господарського суду Львівської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначив, що між сторонами у справі укладено договір №5 від 10.12.2011 р. про надання безвідсоткової позики на зворотній основі в сумі 140 000,00 грн. В подальшому суму позики було збільшено до 680 000,00 грн., а строк повернення позики було змінено на 31.12.2012 р. Доказів отримання відповідачем коштів в сумі 680 000,00 грн. суду не надано. Крім того, зазначив, що відповідачем було повернуто позивачу кошти в сумі 520 000,00 грн. Доказів повернення коштів в сумі 520 000,00 грн. суду не надано.

В судове засідання 10.12.2013 р. представник відповідача не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, доказів отримання коштів відповідно до Договору №5 від 10.12.2012 р. суду не надав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України .

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України .

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України , цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання визначає як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно приписів ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як встановлено судом, між сторонами у справі укладено договір №5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2011 р., за умовами якого, позикодавець (позивач у справі) передає позичальнику у власність на зворотній основі грошову позику в сумі 160 000,00 грн. на термін до 31 грудня 2011 року (з моменту набуття чинності даним Договором), а позичальник (відповідач у справі) зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до п. 2.1. Договору позикодавець зобов'язується передати позику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу підприємства позичальника.

Підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем умов Договору №5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2011 р. та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 140 000,00 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази виплати позики відповідачу та докази отримання позики відповідачем, відповідно до договору №5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2011 р.

Як встановлено судом, позивачем, на підтвердження заявлених позовних вимог, до матеріалів справи долучено відомості по рахунку - Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.2011 р. по 01.06.2013 р., підписані сторонами, згідно яких заборгованість відповідача становить 140 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Чинним законодавством відомостям по рахунку не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку.

У розумінні ст.ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, вказана відомість є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Таким документ є по суті документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, платіжними дорученнями, квитанціями тощо.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33 , 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 140 000,00 грн., є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.