Постанова

від 25.02.2014 по справі 914/3668/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа № 914/3668/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник) - не з'явився

від відповідача - Пастернак П.І. ( представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "ТОІ - ТОІ Системи санітарні", м. Львів б/н, від 18.12.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2013 р. (головуючий суддя М. М.Синчук )

у справі № 914/3668/13

за позовом ТОВ "ТОІ - ТОІ Системи санітарні", м. Львів

до відповідача ПП "Концерн Здоров'я", с. Утішків, Львівська область,

про стягнення заборгованості в розмірі 140 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2013р. у справі № 914/3668/13 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» до Приватного підприємства «Концерн Здоровя» про стягнення заборгованості в розмірі 140000,0 грн. відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

Рішення суду мотивоване тим, що незважаючи на те, що між сторонами укладено Договір про надання безвідсоткової позики на зворотній основі, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази виплати позики відповідачу та докази отримання позики відповідачем, відповідно до договору №5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2011 р., а відтак позов є необґрунтованим.

В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, мотивуючи це тим, що відповідач визнав факт отримання позики, часткове погашення боргу за позикою та наявність заборгованості. Крім того, банківськими довідками підтверджено рух коштів між сторонами на підставі укладеного Договору позики.

До апеляційної скарги скаржником з метою додаткового документального обґрунтування своїх позовних вимог було долучено копії довідок ПАТ «Кредобанк» від 06.12.2013 року ПАТ «Оксі Банк» від 12.12.2013 року про взаєморозрахунки сторін (а.с. 81,82). Одночасно скаржник зазначає, що надати дані довідки суду першої інстанції позивач не мав можливості, оскільки вони були видані банками лише 06.12.2013 року та 12.12.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційним судом не встановлено поважності причин, з якими позивач пов'язує неможливість подання ним доказів у суді першої інстанції, зокрема, довідки банку від 06.12.13 року, суду першої інстанції до винесення рішення 10.12.2013 року. Крім того, один з поданих доказів виник вже після винесення рішення у даній справі (довідка банку від 12.12.2013 року). Зважаючи на це, апеляційний господарський суд не приймає долучених письмових документів та розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 140000,0 грн.

Позивачем до апеляційного господарського суду подано заяву про розгляд справи у відсутності його представника.

Апеляційний господарський суд, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги та відсутність заперечень присутнього представника відповідача, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні", в особі директора Гаркавого А.Я., який діяв на підставі Статуту, та Приватним підприємством "Концерн Здоров'я", в особі директора Гаркавого Н.М., який діє на підставі Статуту, укладено Договір №5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2011 р. (надалі - Договір).

В матеріалах справи відсутні будь - які додатки до Договору.

За умовами цього договору, позикодавець (позивач у справі) передає позичальнику у власність на зворотній основі грошову позику в сумі 160 000,00 грн. на термін до 31 грудня 2011 року (з моменту набуття чинності даним Договором), а позичальник (відповідач у справі) зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до п. 2.1. Договору позикодавець зобов'язується передати позику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу підприємства позичальника.

Згідно п. 2.2. Договору позичальник зобов'язується повернути позичені кошти позикодавцеві в термін, до 31 грудня 2011 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок або видачею готівки з каси підприємства.

У відповідності до п. 2.3. Договору позика надається без нарахування відсотків на основну суму та на зворотній основі.

Позивач зазначає, що він надав відповідачу безвідсоткову позику в розмірі 660 000,0 грн., яку відповідач повернув лише частково - в розмірі 520 000,0 грн. Відтак, заборгованість відповідача складає - 140 000,0 грн.

В обґрунтування вимог про стягнення заборгованості позивач покликається на відомості по рахунку - Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.2011 р. по 01.06.2013 р., підписані сторонами, згідно яких заборгованість відповідача становить 140 000,00 грн.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, надання чи ненадання доказів - це право сторони. Але вибираючи спосіб захисту, який базований на ненаданні доказів, сторона несе ризик, що вона не зможе в подальшому посилатися на ті докази, яких вона не надала.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що долученим позивачем відомостям по рахунку не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку.

Вказана відомість є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий документ є по суті документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання, оскільки зобов'язання сторін поряд з договором підтверджуються первинними документами - платіжними дорученнями, квитанціями тощо.

Довідки банку без підтвердження проведення господарських операцій первинними документами не можуть бути належними доказами на підтвердження проведення господарських операцій.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги, зокрема, у справі відсутні будь які докази як надання позики, так і її повернення.

Відповідно до Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржник не звертався до суду першої інстанції з заявами про витребування додаткових та необхідних для встановлення істотних обставини у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 140 000,00 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2013р. у справі № 914/3668/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "ТОІ - ТОІ Системи санітарні", м. Львів б/н, від 18.12.2013 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 03.03.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Малех І.Б.