Постанова

від 12.12.2013 по справі 16/5005/3604/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 року Справа № 16/5005/3604/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Лукаш Л.О., довіреність №б/н від 24.05.12, представник;

представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма-БЛОК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013р . у справі №16/5005/3604/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Енерджи Груп", м.Кривий Ріг

до товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма-БЛОК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 120 067 грн. 67 коп.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю „Енерджи Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма-БЛОК" про стягнення за договором підряду на виконання робіт №101 від 10.02.2010р. 120 067,67 грн., з яких 33 799,87 грн. зайво сплачені кошти за договором та 86 267,80 грн. пеня.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013р. у справі №16/5005/3604/2012 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма-БЛОК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Енерджи Груп" 9 938 грн. 20 коп. пені та 198 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма-БЛОК" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме:

- за роботи, передбачені кошторисом договору підряду, фактично сплачено 832 678,07 грн. замість передбачених 862 678,10 грн., отже, неоплата по договору складає 30 000,03 грн.;

- при розрахунку пені суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж був здійснений 05.10.2011р., але останній платіж був здійснений 18.10.2011р. за платіжним дорученням №617 на суму 30 000 грн.

У заяві від 15.10.2013р. позивач просив залишити рішення господарського суду без змін, а також розглядати справу за відсутності повноважного представника. (т.2 а.с.135).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

10.02.2010р. між відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю „НВФ БЛОК", як підрядником, та позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю „Енерджи Груп", як замовником, було укладено договір підряду на виконання робіт №101 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого на умовах цього договору підрядник зобов'язується за замовленням замовника відповідно до наданих ескізів провести роботи з:

• розробки проекту, виготовлення декоративних елементів оздоблення фасаду (карнизи, колони, балясини, статуї) (надалі - вироби) (пункт 1.1.1. договору);

• згідно з проектом провести монтаж виробів (пункт 1.1.2. договору); роботи, вказані у пунктах 1.1.1. та 1.1.2 виконуються на об'єкті, що розташований за адресою: м.Кривий Ріг, вул.С.Перовскої, 5 (надалі - об'єкт) (пункт 1.1.3 договору).

У відповідності з пунктом 1.2 договору замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектну документацію, надати йому будівельну площадку, прийняти закінчену роботу та оплатити її.

Строки виконання підрядником робіт: початок - 20.02.2010р., закінчення - 30.09.2010р. (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.6 договору графік виконання робіт підрядником, затверджений замовником, є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2 до договору).

Відповідно до пунктів 3.1,3.2 договору вартість виконаних робіт, виробів та матеріалів, що використовуються, визначаються в комерційному кошторисі (додаток №1 до договору); загальна сума, що підлягає оплаті замовником за цим договором, складає 862 678 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%: 143 779 грн. 67 коп.

З додатку №1 до договору вбачається, що загальна сума договору складає 862 678,10 грн. (т.1 а.с.31).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 896 477,87 грн., про що свідчать:

виписка банку від 23.02.2010р. на суму 87 000 грн. (т.1, а.с.34);

платіжні доручення від 24.02.2010р. №42 на суму 160 000 грн. (т.1, а.с.35), від 16.03.2010р. №77 на суму 70 613, 55 грн.) (т.1, а.с.36), від 12.05.2010р. №171 на суму 145 331,79 грн. (т.1, а.с.37), від 26.10.2010р. №199 на суму 90 000 грн. (т.1, а.с.38), від 17.06.2010р. №326 на суму 45 000 грн. (т.1, а.с.39), від 21.06.2010р. №330 на суму 45 000 грн. (т.1, а.с.40), від 20.07.2010р. №380 на суму 100 000 грн. (т.1, а.с.41), від 06.04.2011р. №198 на суму 12 000 грн. (т.1, а.с.42), від 06.04.2011р. №197 на суму 23 000 грн. (т.1, а.с.43), від 18.05.2011р. №255 на суму 28 799, 80 грн. (т.1, а.с.44), від 18.08.2011р. №454 на суму 9 732, 73 грн. (т.1, а.с.45), від 29.08.2011р. №491 на суму 10 000 грн. (т.1 а.с.46), від 19.09.2011р. №523 на суму 10 000 грн. (т.1, а.с.47), від 04.10.2011р. №586 на суму 10 000 грн. (т.1, а.с.48), від 05.10.2011р. №587 на суму 20 000 грн. (т.1, а.с.49) та від 18.10.2011р. №617 на суму 30 000 грн. (т.1, а.с.50).

Оскільки перераховані кошти в сумі 896 477,87 грн. не відповідають узгодженій вартості робіт по договору, яка складає 862 678,10 грн., позивач просить стягнути з відповідача 33 799,87 грн. як помилково перераховані кошти на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України та пеню в сумі 86 267,80 грн. за прострочення виконання робіт по договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, вказана правова норма, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, передбачає можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох різновидів, а саме внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи та внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи. Умовами виникнення даних зобов'язань є: набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для цього, а саме угоди сторін, вказівки закону тощо.

Як вбачається з перелічених вище платіжних документів на загальну суму 896 477,87 грн. у призначенні платежу в них зазначено про здійснення оплат згідно договору від 10.02.2010р. №101.

Згідно з ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів .

Оскільки позивач добровільно перерахував суму 33 799,87 грн. з посиланням у платіжних дорученнях на номер укладеного між сторонами договору, то колегія суддів вважає, що сторонами узгоджено зміни до комерційного кошторису шляхом його збільшення з 862 678,10 грн. до 896 477,87 грн., тобто спірна сума перерахована на підставі договірних відносин.

Відповідно до пункту 3.9. договору документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються підрядником, після чого передаються замовнику; замовник протягом 3-х банківських днів перевіряє ці документи та за відсутності зауважень підписує їх; розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі документів про об'єми виконаних робіт та їх вартості протягом 3-х днів з дня їх підписання.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено господарським судом, відповідачем на адресу позивача було надіслано підписані ним акти приймання виконаних робіт на загальну суму 954 978, 54 грн., у тому числі: №1 за вересень 2011р. на суму 297 614 грн., №2 за вересень 2011р. на суму 576 052, 70 грн., №3 за вересень 2011р. на суму 25 595,96 грн., №4 за жовтень 2011 року на суму 6 859,88 грн. та №5 за жовтень 2011р. на суму 48 856 грн.

Про направлення відповідачем позивачу (в особі його директора - Реви І.Ю.) зазначених актів виконаних робіт свідчить фіскальний чек „Укрпошти" від 20.12.2011р. №3568 та описи від 20.12.2011р. вкладення у цінний лист (т.1 а.с.97).

Позивачем не надано будь-яких доказів в підтвердження їх підписання, або відхилення, або наявності будь-яких зауважень щодо виконаних відповідачем робіт чи їх вартості.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2012р. з метою отримання роз'яснень, що потребують спеціальних знань, у справі №16/5005/3604/2012 було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На розгляд експерта були поставлені питання, роз'яснення яких давало б можливість встановити вартість фактично виконаних підрядних робіт за договором підряду від 10.02.2010р. №101, та з'ясувати, чи мало місце перевищення кошторису, затвердженого у додатку №1 до договору підряду від 10.02.2010р. №101.

При цьому позивача було зобов'язано здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги.

Листом від 24.01.2013р. №10/4260/4261/222 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз було повідомлено господарський суд Дніпропетровської області щодо необхідності здійснення попередньої оплати експертизи на підставі рахунку від 23.01.2013р. №Рах-0081.

У зв'язку з неоплатою позивачем вартості експертного дослідження Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз справу №16/5005/3604/2012 було повернуто до господарського суду Дніпропетровської області без виконання судової експертизи.

Господарський суд частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 9 938,20 грн., з чим не погодився відповідач, який вважає, що суд при розрахунку пені помилково визначив момент відліку її нарахування з 05.10.2011р. - оплати позивачем 20 000 грн. платіжним дорученням №587, як останній платіж за монтаж декоративних елементів. Як зазначає скаржник, останній платіж за вказані роботи було проведено позивачем платіжним дорученням №617 від 18.10.2011р. в сумі 30 000 грн.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні в частині стягнення пені з урахуванням наступного.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У пункті 11.3 договору сторони узгодили, що за порушення підрядником строків виконання робіт та передачі робіт з монтажу декоративних елементів на фасаді об'єкта замовнику, підрядник сплачує замовнику пеню за кожний день затримки у розмірі 0,1% від суми невиконаних робіт, але всього не більше 10% загальної вартості робіт до фактичної передачі готового об'єкту замовнику за актом прийому-передачі.

Отже, зобов'язання по виконанню та передачі робіт по монтажу декоративних елементів забезпечено пенею відповідно до вказаного пункту договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором , актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку ; кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з пунктом 3.3. договору оплата здійснюється замовником в наступному порядку: 50% вартості „виробів" та 100% вартості виконання проектної документація, що складає 317 613 грн. 55 коп. з ПДВ протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору; решта суми за договором виплачується згідно графіку платежів (додаток №3).

Таким чином, зазначені у пункті 3.3 договору грошові кошти позивач повинен був сплатити відповідачу до 17.02.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що при сплаті зазначених грошових коштів позивачем було допущено прострочення оплати через те, що повна оплата вказаної суми відбулася тільки 16.03.2010р. згідно платіжного доручення №77.

В подальшому, відповідно до графіку фінансування, зазначеному у додатку №3 до договору позивач повинен був сплатити:

• суму 145 331, 79 грн. у березні 2010р., а фактично ним сплачено вказану суму 12.05.2010р. відповідно до платіжного доручення №171;

• суму 179 080,13 грн. у квітні 2010р., а фактично сплачено таку суму відповідно до платіжного доручення від 21.06.2010р.;

• суму 130 053,42 грн. у травні 2010р., а фактично сплачено відповідно до платіжного доручення від 06.04.2011р. №198;

• суму 32 000 грн. у червні 2010р., а фактично сплачено відповідно до платіжного доручення від 18.05.2011р. №255;

• суму 32 000 грн. у липні 2010р., а фактично сплачено відповідно до платіжного доручення від 19.09.2011р. №523;

• суму 26 599,18 грн. у серпні 2010р., а фактично сплачено відповідно до платіжного доручення від 05.10.2011р. №587.

Остання сума проплати у розмірі 26 599,18 грн. згідно графіку фінансування визначена саме за монтажні роботи.

З урахуванням викладеного і того, що графік фінансування передбачав проведення остаточної оплати за монтажні роботи у серпні 2010р., тобто фактично до 31.08.2010р., а загальний термін виконання робіт за договором встановлено до 30.09.2010р., тобто і монтажні роботи мали бути виконані до 30.09.2010р. - через місяць після їх повної оплати.

Таким чином, оскільки позивачем було допущено прострочення оплати, то у відповідності до положень статті 613 Цивільного кодексу України, термін виконання зобов'язань по виконанню монтажних робіт може бути відстрочений на допущений час прострочення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, останнім платіжним документом, в якому вказано призначення платежу «За монтаж декоративних елементів фасаду», є платіжне доручення №617 від 18.10.2011 року на суму 30 000 грн.

Матеріалами справи підтверджено направлення позивачу актів виконаних робіт 20.12.2011р.

Отже, з врахуванням встановлених обставин справи пеня повинна становити 7067, 39 грн. із розрахунку:

220 855,97 грн. (загальна вартість монтажних робіт)*0,1%*32 дня (з 19.11.2011р. по 20.12.2011р.)

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні в частині стягнення пені.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на сторони відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма-БЛОК", м.Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013р. у справі №16/5005/3604/2012 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма-БЛОК", м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Енерджи Груп", м.Кривий Ріг 7067,39 грн. пені та 141,35 грн. витрат по сплаті судового збору, видавши наказ.

В решті позовних вимог відмовити.»

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Енерджи Груп", м.Кривий Ріг на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма-БЛОК", м.Дніпропетровськ 248,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських

Повний текст постанови підписаний 16.12.2013 року.