Рішення

від 28.11.2013 по справі 910/19003/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19003/13 28.11.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/19003/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профіпартс»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Автотрак»;

про стягнення 189 448,09 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко Г.П.., довіреність № б/н від 24.09.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Профіпартс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Автотрак» (надалі - відповідач) про стягнення 189 448,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив товар, отриманий за Договором постачання № Р-1392 від 20.03.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 178 167,72 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 9 343,36 грн. та 3% річних - 1 937,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19003/13 та призначено її розгляд на 14.11.2013р.

06.11.2013р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 178 167,72 грн. основного боргу, 16 133,26 грн. - пені та 3 503,91 грн. 3% річних, загалом 197 804,89 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2013 розгляд справи було відкладено на 28.11.2013.

19.11.2013р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 178 167,72 грн. основного боргу, 16 133,26 грн. - пені, 3 503,91грн. - 3% річних та штраф в розмірі 89 083,86 грн., загалом 286 888,75 грн.

Присутнім у судовому засіданні 28.11.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Судом заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята до розгляду в частині стягнення 178 167,72 грн. основного боргу, 16 133,26 грн. - пені та 3 503,91грн. - 3% річних, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 197 804,89 грн., визначеної позивачем.

При цьому, суд залишив без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 89 083,86 грн., з огляду на те, що така вимога є за своєю суттю доповненням предмету позову та має самостійні підстави позову, тобто фактично одночасно змінюються підстава та предмет позову, що суперечить приписам ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 02.10.2013р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Також, ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення надсилались на адресу, яка зазначена в позовній заяві: 08298, Київська обл., Ірпінський р-н, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 32, проте поштове повідомлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 02.10.2013р. та ухвалу від 14.11.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № Р-1392 від 20.03.2013р. (далі - Договір), у відповідності до п.1.1 якого позивач зобов'язується протягом дії Договору постачати відповідачу товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, а відповідач зобов'язується оплачувати товар на встановлених Договором умовах.

Відповідно до п.1.3 Договору, встановлено, що загальна сума Договору складає суму товару, вказану у видаткових накладних, протягом дії Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з 20.03.2013р. по 16.04.2013р. за видатковими накладними, перелік яких наведений у позовній заяві та копії залучені до матеріалів справи, поставлено відповідачу товарів на загальну суму 184 257,32 грн.

Як зазначив позивач у позові, постачання товару здійснювалось на умовах відстрочення платежу.

Згідно пп. 5.1.2 Договору, якщо партію товару відпущено відповідачу на умовах відстрочення платежу, відповідач сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою відпущено товар відповідачу, а якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначено, то відстрочка платежу складає 3 календарних дні з дати видаткової накладної.

Враховуючи, що у видаткових накладних не зазначено дати здійснення відповідачем розрахунків за товар, строк платежу складає 3 календарних дні з дати видаткової накладної.

Відповідач здійснив повернення частини товару на суму 6 089,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на повернення товару № ВП-000016 від 22.03.2013р., № ВП-000019 від 08.04.2013р. та № ВП-0000020 від 23.04.2013р., проте вартість отриманого товару в сумі 178 167,72 грн. відповідач не оплатив.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 14.08.2013р. направив відповідачу цінним листом претензію вих. № 15/08-01 від 15.08.2013, в якій просив сплатити борг. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 178 167,72 грн.

Крім того, станом на 08.07.2013р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлені товари.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 178 167,72 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 133,26 грн. - пені, 3 503,91грн. - 3% річних., які нараховані на суму заборгованості окремо за кожною накладною за період з 16.08.2013 по 30.11.2013 (згідно розрахунку позивача, доданого до заяви про збільшення позовних вимог за вих. № 2509-2 від 05.11.2013р.), враховуючи строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами пункту 10.2. Договору передбачено, що при простроченні оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки судом розглядаються позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з якою позивач звернувся до суду 19.11.2013р., суд вважає періодом прострочення відповідачем здійснення оплати за отриманий товар з 16.08.2013р. (як визначено позивачем) до 19.11.2013р. (дата звернення з заявою про збільшення позовних вимог).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до заяви про збільшення позовних вимог вих. № 2509-2 від 18.11.2013р., визнав його необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, з урахуванням встановленого судом періоду прострочення з 16.08.2013р. по 19.11.2013р., в сумі 6 091,83 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню частково в сумі 1 405,83 грн., згідно розрахунку суду, здійсненого за період прострочення з 16.08.2013р. по 19.11.2013р..

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1781,67 грн., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Автотрак» (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 9; код ЄДРПОУ 34187636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профіпартс» (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1; код ЄДРПОУ 36698083) 178 167 грн. 72 коп. основного боргу, 6 091 грн. 83 коп. пені, 1 405 грн. 83 коп. 3% річних та 3 713 грн. 31 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути на підставі рішення товариству з обмеженою відповідальністю «Профіпартс» (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1; код ЄДРПОУ 36698083) з Державного бюджету України 1 781 грн. 67 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 1099 від 25.11.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/19003/13.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов