Рішення

від 07.11.2013 по справі 910/7311/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7311/13 07.11.13

За позовом Прокурора Червоноармійського району Житомирської області в інтересах держави в особі

1) Червоноармійської селищної ради та

2) Дочірнього підприємства "Водоканал" Червоноармійського селищного підприємства по житлово-комунальному обслуговуванню

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш"

Про визнання недійсним Договору № 20/1 від 29.11.2011 та стягнення 284700,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від прокурора: прокурор Коваленко Л.Б. (служб.посв.№ 307 від 21.09.10)

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: Сердюк С.В. (дов.№б/н від 20.04.2013), Ворона В.М. (дов.№01/03-129 від 26.07.2013)

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Червоноармійського району в Житомирській області в інтересах держави в особі Червоноармійської селищної ради та дочірнього підприємства «Водоканал» Червоноармійського селищного підприємства по житлово-комунальному обслуговуванню звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - комерційної компанії «Будшляхмаш» про визнання недійсним договору № 20/1 укладеного 29.11.11 року дочірнім підприємством «Водоканал» Червоноармійського селищного підприємства по житлово-комунальному обслуговуванню та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово - комерційна компанія «Будшляхмаш» про купівлю-продаж транспортного засобу та стягнення з останнього на користь Червоноармійської селищної ради коштів отриманих за договором в сумі 284700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до документації конкурсних торгів, затвердженої рішенням комітету з конкурсних торгів від 21.09.11, предметом закупівлі дочірнім підприємством «Водоканал» Червоноармійського СПЖКО визначено мулососну машину КО-503-ІВ-3 на базі автомобіля ЗІЛ 130 з місткістю цистерни 3,5 куб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 порушено провадження у справі за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 21.05.2013 року.

Ухвалою суду у справі №910/7311/13 від 21.05.2013 розгляд справи відкладено на 18.06.2013 та продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. голови господарського суду Києва від 18.06.2013 справу передано судді Ващенко Т.М. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.06.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 30.07.2013 р.

У зв`язку із перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розпорядженням заступника голови господарського суду Києва від 30.07.2013 справу передано судді Митрохіній А.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 прийнято справу до провадження суддею - Митрохіною А.В. та призначено розгляд справи на 29.08.2013 року.

У зв'язку із перебуванням судді Митрохіної А.М. у відпустці, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/7311/13 передано для подальшого розгляду судді Жагорніковій Т.О.

Враховуючи, що суддя Жагорнікова Т.О. перебуває на лікарняному, з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України та, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/565 від 27.08.2013 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/7311/13, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2013 прийнято справу до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено розгляд справи на 26.09.2013 року.

13.09.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача1 в особі Червоноармійської селищної ради надійшла заява про подальший розгляд справи без його участі.

За наслідками судового засідання 26.09.2013, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013, розгляд справи відкладено на 29.10.2013 року.

Ухвалою суду від 29.10.13 продовжено строк розгляду спору на 15 днів, у задоволення клопотання сторін, та відкладено розгляд справи на 07.11.13 року.

Під час судового засідання прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі - визнати недійсним договір № 20/1 від 29.11.11 та застосувати наслідки недійсності вказаного правочину шляхом повернення грошових коштів у розмірі 284700,00 грн.

Представники відповідача у судовому засіданні 07.11.13 просили у позові відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Позивач 1 та позивач 2 до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач 1 та позивач 2 не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Водоканал» Червоноармійського СПЖКО, за результатами проведених відкритих торгів, акцептовано пропозицію ТОВ «Промислово - комерційна компанія «Будшляхмаш», згідно з якою, з урахуванням технічної частини пропозицій, запропоновано поставити мулососну машину на базі автомобіля ЗІЛ 130 за 284 700,00 грн.

29.11.2011 між ДП «Водоканал» Червоноармійського СПЖКО та ТОВ «Промислово - комерційна компанія «Будшляхмаш» укладено договір купівлі-продажу мулососної машини КО-503-ІВ-13 на базі автомобіля ЗІЛ 130 по ціні 284 700,00 грн.

На виконання зазначеного договору відповідачем поставлено покупцю мулососну машину КО-503-ІВ-13 прийняту та покупцем та оплачену по ціні 284 700,00 грн.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (утому числі за одиницю продукції) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.

У порушення зазначених вимог Закону, умови укладеного між ДП «Водоканал» Червоноармійського СПЖКО та ТОВ «Промислово - комерційна компанія «Будшляхмаш» договору №20/1 від 29.11.2011 відрізняються від змісту конкурсної пропозиції у частині визначення моделі мулососної машини, оскільки в угоді мала б бути зазначена марка мулососної машини КО-503-ІВ-3. Крім того, встановлено, що на поставлений товар немає діючого сертифікату відповідної якості.

Оскільки, на думку Прокурора Червоноармійського району в Житомирській області, який діє в інтересах держави в особі Червоноармійської селищної ради та дочірнього підприємства «Водоканал» Червоноармійського селищного підприємства по житлово-комунальному обслуговуванню, відповідачем поставлено інший предмет закупівлі за договором ніж той, що визначений документацією з конкурсних торгів, тому правочин повинен бути визнаний судом недійсним, а так, як відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, ч.2 ст.208 ГК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що одержала на виконання цього правочину то з ТОВ «Промислово - комерційна компанія «Будшляхмаш» належить стягнути 284 700,00 грн.

Із направленого ДП «Водоканал» Червоноармійського СПЖКО на адресу Господарського суду м. Києва листа № 175 від 20.05.2013 (а.с. 90) встановлено, що дане підприємство замовляло та отримало мулосос КО-513-ІВ-3, який змонтований на шасі автомобіля ЗІЛ 130, а мулосос КО-513-ІВ-13 монтується на шасі автомобіля КАМАЗ, тому в договорі допущена описка.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання 29.11.2011 між ДП «Водоканал» Червоноармійського СПЖКО та ТОВ «Промислово - комерційна компанія «Будшляхмаш» договору купівлі-продажу мулососної машини КО-503-ІВ-13 на базі автомобіля ЗІЛ 130 за ціною 284 700,00 грн. між зазначеними сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

На виконання зазначеного договору відповідачем поставлено покупцю мулососну машину КО-503-ІВ-13 прийняту покупцем та оплачену по ціні 284 700,00 грн.

21.01.12 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі мулососної машини КО-503-ІВ-3 на базі машини ЗІЛ-130 до договору №20/1 від 29.11.2011 відповідно до якого учасник передав, а замовник прийняв товар.

Зазначення у договорі купівлі-продажу та в акті прийому-передачі мулососної машини КО-503-ІВ-13 замість мулососної машини КО-503-ІВ-3 є нічим іншим, як опечаткою.

Шасі ЗІЛ 130 (шасі № 843490, двигун № 350711, дата виготовлення - 1973 рік), на яке встановлено обладнання КО-503 ІВ - 3 до реалізації комерційним структурам перебувало на обліку Збройних Сил України, як перекачувальна станція для пального ПСГ - 160 (а.с.28-29 т.2) і не підлягає сертифікації в Україні з наступних підстав.

Виробництво автомобілів ЗІЛ за весь період існування здійснювалось виключно Московським заводом ім. Лихачова (Росія). Згідно внесених Верховною Радою України змін до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів (ТЗ) нових і таких, що були в користуванні, або виготовлених в Україні здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня «Євро-2» для автомобілів вантажних та спеціальних - з 1 січня 2007 року.

Оскільки вказане шасі ввезене на територію України (на той час УРСР) ще у 1973 році (а. с. 2, т.2) та першу реєстрацію в Україні здійснено в підрозділах Міністерства оборони України, то під дію Закону воно не підпадає, і, відповідно, вимоги щодо відповідності екологічним нормам «Євро-2» до цього шасі не застосовується, а отже в свою чергу зазначене шасі не підлягає сертифікації.

Дане підтверджується також службовою телеграмою Департаменту ДАІ МВС України щодо реалізації реалізованих Міністерством оборони України транспортних засобів (а.с.30 т.2). Згідно до роз'яснень, відносно таких ТЗ вимоги, щодо їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня «Євро-2» не застосовуються, оскільки їх перша реєстрація в Україні вже була здійснена.

Крім того, зазначене шасі ЗІЛ - 130 не підпадає і під «Правила обов'язкової сертифікації , метрології та сертифікації, оскільки згідно п.3.2 Правил об'єктами сертифікації в Системі УкрСЕПРО є автомобілі нові і такі, що були в користуванні, що ввозяться в Україну на нові - виготовлені в Україні.

Автомобіль на базовому шасі ЗІЛ-130 було ввезено на територію сучасної України ще в 1973 році та проведено першу державну реєстрацію задовго до прийняття Правил з обов'язкової сертифікації, а отже сертифікації не підлягає.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як зазначено у ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання, а тому у суду відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу від 29.11.11 недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки підставою для стягнення з відповідача на користь Червоноармійської селищної ради грошових коштів у розмірі 284700,00 грн. є недійсність договору купівлі-продажу № 20/1 від 29.11.11, тому суд, враховуючи відмову у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 20/1, у частині позовних вимог про застосування його недійсності належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За прписами статті 33 ГПК Українир, кожна сторона має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

-поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

У необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб,які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних у порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги прокурора є необґрунтованими, документально не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у позові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Згідно пункту 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, У разі об'єднання позовних вимог відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт повного надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один з позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума останнього зменшується пропорційно долі заявлених ним вимог.

Пунктом 2.2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 встановлено, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку щодо стягнення солідарно з Червоноармійської селищної ради та Дочірнього підприємства «Водоканал» Червоноармійського селищного підприємства по житлово-комунальному обслуговуванню судового збору у розмірі 6841,00 грн. (5694,00 грн. + 1147,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 22, 32 - 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Прокурора Червоноармійського району в Житомирській області в інтересах держави в особі Червоноармійської селищної ради та Дочірнього підприємства «Водоканал» Червоноармійського селищного підприємства по житлово-комунальному обслуговуванню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - комерційної компанії «Будшляхмаш» про визнання недійсним договору № 20/1 укладеного 29.11.11 та стягнення з останнього коштів отриманих за договором в сумі 284700,00 грн. - відмовити.

Стягнути солідарно з Червоноармійської селищної ради (12001, смт. Червоноармійськ, вул. К. Маркса, 13; ідентифікаційний код 04347172) та Дочірнього підприємства «Водоканал» Червоноармійського селищного підприємства по житлово-комунальному обслуговуванню (12001, с.м.т. Червоноармійськ, вул. Ворошилова, 13; ідентифікаційний код 33000380) у дохід Державного бюджету України 6841 (шість тисяч вісімсот сорок одну) гривню 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та результативну частини у судовому засіданні 07.11.13 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 12.11.13 року

Суддя К.В. Полякова