Постанова

від 09.12.2013 по справі 804/14534/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р. Справа № 804/14534/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представника позивача представника відповідача Рязанцевої А.Ф. Туркіної А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області №0003012220 та №0003002220 від 25 жовтня 2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем була проведена планова перевірка ТОВ «Агроінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р. В результаті перевірки встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 381 420,00 грн. та порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 379 134 грн.

На думку відповідача, позивач завищив податковий кредит по ПДВ так як включив суму податкового кредиту без підтверджуючих документів, а також документів, що виписані з порушенням норм ПК України.

Позивач вважає висновки відповідача необґрунтованими та стверджує, що податкові накладні виписані відповідно до вимог ст. 201 ПК України і містять всі необхідні реквізити, що є передумовою включення їх до податкового кредиту.

Щодо твердження відповідача про формування податкового кредиту без підтверджуючих документів від ТОВ «Спорт-Торг», то позивач зазначає, що при формулюванні вказаного висновку відповідач не врахував, що в грудні 2010 р. ТОВ «Агроінвест» подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за червень 2010 р., в якому податковий кредит отриманий від ТОВ «Спорт-Торг» був сформований, а замість нього проведена податкова накладна на ту саму суму від ТОВ «Юридично-комерційна фірма». У зв'язку з цим позивач не надавав на перевірку податкову накладну, отриману від ТОВ «Спорт-Торг», але надавав для перевірки податкову накладну, що отримана від ТОВ «Юридично-комерційна фірма».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, та додатково зазначив, що в період який перевірявся позивач мав господарські правовідносини та укладав договори поставки з ПП «Артха-С», ПП «Вертикал», ТОВ «Сахар-Груп». Але позивачем не надані первинні документи, що підтверджують факт транспортування товарів від вищезазначених підприємств до позивача. Не надані документи, що підтверджують транспортування товарів власним транспортом позивача або його контрагентів. Також позивачем не надані сертифікати якості на продукцію, яка отримана від контрагентів. Перевіркою не встановлено, ким та за чий рахунок відбувались навантажувально-розвантажувальні роботи, звідки та куди відбувалося транспортування матеріалів, що оприбутковувалися позивачем.

Як на правове обґрунтування своїх доводів та заперечень представник відповідача посилається на Наказ Міністерства транспорту України, в якому зазначено, що єдиним документом, що підтверджує поставку товару є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 27.12.2012 р. №1027 в період з 09.01.2013 р. по 29.01.2013 р. була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки було складено акт від 05.02.2013 р. №339/22.2-1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест», код за ЄДРПОУ 30563975, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р."

За результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено, що позивачем порушено:

пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 379 134 грн., у тому числі за січень 2010 р. у сумі 4810 грн., лютий 2010 р. у сумі 2631 грн., березень 2010 р. у сумі 5699 грн., квітень 2010 р. у сумі 2816 грн., травень 2010 р. у сумі 3990 грн., червень 2010 р. у сумі 53140 грн., липень 2010 р. у сумі 4027 грн., серпень 2010 р. у сумі 5084 грн., вересень 2010 р. у сумі 6006 грн., жовтень 2010 р. у сумі 6531 грн., листопад 2010 р. у сумі 7747 грн., грудень 2010 р. у сумі 5698 грн., січень 2011 р. у сумі 4341 грн., лютий 2011 р. у сумі 6445 грн., березень 2011 р. у сумі 13147 грн., квітень 2011 р. у сумі 21065 грн., травень 2011 р. у сумі 18980 грн., червень 2011 р. у сумі 17006 грн., липень 2011 р. у сумі 13788 грн., серпень 2011 р. у сумі 20138 грн., вересень 2011 р. у сумі 17946 грн., жовтень 2011 р. у сумі 34153 грн., листопад 2011 р. у сумі 17744 грн., грудень 2010 р. у сумі 20747 грн., січень 2012 р. у сумі 13044 грн., березень 2012 р. у сумі 6184 грн., квітень 2012 р. у сумі 1425 грн., травень 2012 р. у сумі 9014 грн., червень 2012 р. у сумі 8469 грн., липень 2012 р. у сумі 3804 грн., серпень 2012 р. у сумі 8464 грн., вересень 2012 р. у сумі 15051 грн., за наслідками допущених порушень податкового законодавства, які відображено в пункті 3.2.2 розділу 3 акта перевірки;

порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 381 420 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 р. у сумі 16 424 грн., 2 квартал 2010 р. у сумі 13 682 грн., 3 квартал 2010 р. у сумі 18 896 грн., 4 квартал 2010 р. у сумі 24 969 грн., за 1 квартал 2011 р. у сумі 29 918 грн., 2 квартал 2011 р. у сумі 65 609 грн., 3 квартал 2011 р. у сумі 73 845 грн., 4 квартал 2011 р. у сумі 69 350 грн., за 1 квартал 2012 р. у сумі 21 686 грн., 2 квартал 2012 р. у сумі 20 532 грн., 3 квартал 2012 р. у сумі 26 509 грн., за наслідками допущених порушень податкового законодавства, які відображено в пункті 3.1.2 розділу 3 акту перевірки.

На підставі акту перевірки та у зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0003012220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 453672,50 грн., з яких 379134,00 грн. сума грошового зобов'язання та 74538,50 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №0003002220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 417095,50 грн., з яких 381420 грн. сума грошового зобов'язання та 35675,50 грн. за штрафними санкціями.

Судом також встановлено, що позивач протягом 2-4 кварталів 2011 - 1-3 кварталів 2012 року придбав у ПП "Артха-С" (код ЄДРПОУ 36641110) пакувальні матеріали (плівку) у загальному обсязі 21 025,4 кг.

Між підприємствами ТОВ «Агроінвест» (покупець) та ПП «Артха-С» (постачальник) було укладено договір поставки № 11/11 від 01.01.2011, договір поставки №040110 від 04.01.2010 р.

Згідно вказаних договорів ПП «Артха-С» зобов'язується передати, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити продукцію у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та додатками до нього.

Але з вказаних договорів неможливо встановити умови постачання та транспортування товару, оскільки в договорах не вказано умови передачі товару продавцем та отримання товару покупцем, а саме: з якого складу товар відвантажувався, на яких умовах, ким та до якого пункту транспортувався.

Відповідно до договорів оренди, укладених з ТОВ «Хлібзавод №3» (Орендодавець, код 34984708), виробничі та складські приміщення позивача знаходяться за адресою: 51831, Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна. Таким чином товар, що придбавався у ПП «Артха-С» мав бути поставлений за цією адресою для використання у господарській діяльності ТОВ «Агроінвест».

Позивачем на перевірку не надані первинні документи, що підтверджують факт транспортування товарів від ПП «Артха-С», а саме товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо. До перевірки не надано документи, що підтверджують транспортування товарів власним транспортом ТОВ «Агроінвест» або ПП «Артха-С», а обсяги придбання продукції у кількості 21 025,4 кг. дозволяє це зробити виключно вантажним автомобілем. Також перевіркою не встановлено, ким та за чий рахунок відбувались навантажувально-розвантажувальні роботи, звідки та куди відбувалося транспортування матеріалів, що були оприбутковані позивачем на рахунку 20 «Виробничі запаси» у загальній сумі 648 713,41 грн. від ПП «Артха-С».

Також судом встановлено, що позивач протягом 2-4 кварталів 2011 р., 1-3 кварталів 2012 р. вступав у господарські правовідносини з ПП «Вертикал» (код ЄДРПОУ 30927630) та придбавав продукти харчування в асортименті: згущене молоко, варення, молоковмісні продукти у загальному обсязі 19 776 кг.

Між позивачем (покупець) та ПП «Вертикал» (постачальник) було укладено договір поставки №05/10 від 05.10.2009 р.

Додатковою угодою №1 від 05.10.2009 року внесено зміни до договору поставки №05/10 від 05.2009 р. та доповнено умови договору пунктом 2.5 розділу 2 «Умови поставки». У новій редакції договору визначено, що постачальник надає покупцю документи на товар згідно діючого законодавства України. Документами, що підтверджують якість та безпеку товару, в залежності від його виду, являються: декларація відповідності, що видається виробником продукції, сертифікат експертизи, свідоцтво про визнання відповідності, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про державну реєстрацію та інші документи, що передбачені Законом України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» та іншими нормативно-правовими актами України.

Обов'язки постачальника по поставці товару вважаються виконаними, а товар вважається переданим покупцю у день надання усіх необхідних документів на товар відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 771 від 23.12.1997, документами, що підтверджують належну якість та безпеку харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, є:

1) сертифікат відповідності;

2) державний реєстр або висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи;

3) ветеринарний дозвіл для харчових продуктів та продовольчої сировини тваринного походження;

4) карантинний дозвіл для продукції рослинного походження.

Відповідно до Закону «Про внесення змін до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" № 191-IV від 24.10.2002 р. виробник або постачальник зобов'язаний отримати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи до введення в обіг харчового продукту, продовольчої сировини та супутніх матеріалів.

Позивач не надав до перевірки сертифікати якості на продукцію, придбану у ПП «Вертикал», тоді як згідно з додатковою угодою №1 від 05.10.2009 року до договору поставки №05/10 від 05.10.2009 р. постачальник повинен надавати документи на товар відповідно до діючого законодавства України.

Не надані також первинні документи, що підтверджують факт транспортування товарів від ПП «Вертикал», а саме товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо. До перевірки не надано документи, що підтверджують транспортування товарів власним транспортом ТОВ «Агроінвест» або ПП «Вертикал». Також перевіркою не встановлено, ким та за чий рахунок відбувались навантажувальні роботи, звідки та куди відбувалося транспортування матеріалів, що були оприбутковані ТОВ «Агроінвест» на рахунку 20 «Виробничі запаси» у загальній сумі 200 801 грн. від ПП «Вертикал».

Судом встановлено, що позивач придбавав у ТОВ «Сахар-Груп», код ЄДРПОУ 35396509, цукор у загальному обсязі 59,2 тон.

Згідно договору купівлі-продажу №5804 від 06.04.2011 р. ТОВ «Сахар-Груп» - продавець зобов'язується передати у власність покупця - позивача товар, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п.5.2 договору №5804 на продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації, продавець зобов'язаний надати покупцю (позивачу) копію сертифіката, який посвідчує відповідність продукції вимогам держстандарту або технічним умовам.

Позивачем не надано до перевірки сертифікати якості на продукцію, придбану у ТОВ «Сахар-Груп», тоді як згідно з договором купівлі-продажу №5804 від 06.04.2011 р. постачальник повинен надавати на продукцію копію сертифіката, який посвідчує відповідність продукції вимогам Держстандарту або технічним умовам.

Позивачем до перевірки не надані первинні документи, що підтверджують факт транспортування товарів від ТОВ «Сахар-Груп», а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо. До перевірки не надано документи, що підтверджують транспортування товарів власним транспортом ТОВ «Агроінвест» або ТОВ «Сахар-Груп». Також перевіркою не встановлено, ким та за чий рахунок відбувались навантажувально-розвантажувальні роботи, звідки та куди відбувалося транспортування матеріалів, що були оприбутковані ТОВ «Агроінвест» на рахунку 20 «Виробничі запаси» у загальній сумі 385 604 грн. від ТОВ «Сахар-Груп».

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. (далі Закон №996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Стаття 4 Закону №996-XIV визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності до яких, зокрема, відносяться повне висвітлення, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі і превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Пунктом 1 ст. 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, документом що підтверджує його поставку є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Відповідно до п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Відповідно п.13 Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

В ході перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні (подорожні листи), що підтверджують переміщення та отримання товару, а видаткові накладні не дають змогу підтвердити факт відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (що діяв в момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу».

Приймаючи рішення по справі, суд також враховує, що надані суду товарно-транспортні накладні, які не були надані на перевірку, не відповідають вимогам типової форми № 1-ТН та вимогам, що є обов'язковими для первинного документу. Зокрема, у жодній ТТН не зазначено супроводжуючого документа, який повинен бути зазначений у разі транспортування специфічних видів товару (посвідчення про якість, сертифікат відповідності), відсутні дати одержання вантажу.

У видаткових накладних відсутні такі обов'язкові реквізити, як місце складання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так як позивачем не підтверджено факту перевезення продукції, що придбавалася у інших підприємств, не надано належних документів, що підтверджують якість продукції та відповідність певним вимогам, тобто не підтверджено реальність здійснення вказаних операцій, суд погоджується з висновком відповідача, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 381 420,00 грн. та податок на додану вартість у сумі 379 134 грн.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, так як винесені відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих відповідачу повноважень.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 12 грудня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник