Постанова

від 25.12.2014 по справі 804/14534/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2014 рокусправа № 804/14534/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю..

за участю:

представника відповідача: Волошина В.В..

представників позивача: Рязанцева А.Ф., Чубарь О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі №804/14534/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення, -

в с т а н о в и в :

06 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів №0003012220 та №0003002220 від 25 жовтня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що матеріалами перевірки жодним чином не підтверджено факт «нереальності» здійснення господарських операцій та відсутні будь-які докази, які підтверджують факт нікчемності угод. Основними підставами в акті перевірки, які викладені в якості обґрунтування нереальності угод є нічим необґрунтовані твердження та припущення податкового органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Агроінвест» залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована доводами адміністративного позову. Також, позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду лише на невідповідність ТТН та відсутність сертифікатів якості, оскільки вказані документи не мають статус первинних у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 09.01.2013 року по 29.01.2013 року посадовими особами ДПІ в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства України в період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №339/22.2-1/30563973.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Агроінвест»:

пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п.7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 379 134 грн., у тому числі за січень 2010 року у сумі 2810 грн., лютий 2010 року у сумі 2631 грн., березень 2010 року у сумі 5699 грн., квітень 2010 у сумі 2816 грн., травень 2010 року у сумі 3990 грн.., червень 2010 року у сумі 53140 грн., липень 2010 року у сумі 4027 грн., серпень 2010 року у сумі 5084 грн., вересень 2010 року 6006 грн., жовтень 2010 року у сумі 6531 грн., листопад 2010 року у сумі 7747 грн., грудень 2010 року у сумі 5698 грн., січень 2011 року у сумі 4341 грн., лютий 2011 р. у сумі 6445 грн., березень 2011 р. у сумі 13147 грн., квітень 2011 року у сумі 21065 грн., травень 2011 року у сумі 18980 грн., червень 2011 року у сумі 17006 грн., липень 2011 року у сумі 13788 грн., серпень 2011 р. у сумі 20138 грн., вересень 2011 року у сумі 17946 грн. жовтень 2011 року у сумі 2011 року у сумі 34153 грн., листопад 2011 року у сумі 17744 грн., грудень 2011 року у сумі 20747 грн., січень 2012 року у сумі 13044 грн., березень 2012 року у сумі 6184 грн., квітень 2012 року у сумі 1425 грн., травень 2012 року у сумі 9014 грн., червень 2012 року у сумі 8469 грн., липень 2012 року у сумі 3804 грн., серпень 2012 року у сумі 8464 грн., вересень 2012 року у сумі 16051 грн., за наслідками допущених порушень податкового законодавства, які відображено в пункті 3.2.2 розділу 3 акта перевірки;

пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 381 420 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 16 424 грн., 2 квартал 2010 року у сумі 13 682 грн., 3 квартал 2010 р. у сумі 18 896 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 24 969 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 29 918 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 65 609 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 73 845 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 69350 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 21 686 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 20 532 грн., 3 квартал 2012 року у сумі 26 509 грн., за наслідками допущених порушень податкового законодавства, які відображено в пункті 3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0003002220 від 25.10.2013 року, відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» було збільшено грошове зобов'язання за основаним платежем з податку на прибуток приватний підприємств на суму 381420 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 35675,5 грн..

№0003012220 від 25.10.2013 року, відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» було збільшено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 379134 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 74538.5 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0003002220 та №0003012220 від 25.10.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що господарські операції було здійснено з метою реального настання наслідків ними обумовлених. Також, суд дійшов висновку, що надані позивачем до суду товарно - транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про те, що господарські зазначені відносини були безтоварними та удаваними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 132 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для віднесення платником податків валових витрат і до таких підстав віднесено: наявність факту сплати протягом звітного періоду сум на підготовку організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) за умови належного документального підтвердження означених витрат.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні приписи містять норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Агроінвест» об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за наслідками господарських відносин із контрагентами у первіряємий період.

Вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що позивачем до перевірки не надано товарно - транспортних накладних або подорожних листів, що підтверджували б факт транспортування товару. Не надано до перевірки також документів, що свідчили б про транспортування товару ТОВ «Агроінвест» власним транспортом. Не підтверджено факту оплати навантажувально - розвантажувальної роботи, при цьому інфраструктура місцезнаходження платника податку свідчить про те, що перевезення товару можливо було здійснити лише вантажним автомобілем.

З такими висновками податкового органу неможливо погодитись, з огляду на те, що вони ґрунтуються лише на встановленні перевіряючим органом одиничного порушення, що стосується факту перевезення товару, та не відноситься безпосередньо до суті господарських відносин з постачання (купівлі-продажу) товару.

З огляду на зазначене, та враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судом встановлено та наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що 04 січня 2010 року між позивачем (покупець) та ПП «АРТХА - С» було укладено договір №040110, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості якості та номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору, які іменуються специфікаціями.

01.01.2011 року між позивачем (покупець) та ПП «АРТХА - С» укладено договір №11/11 відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості якості та номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору, які іменуються специфікаціями.

У відповідності до додаткової угоди №1 від 01.02.2011 року до Договору №11/11 від 01.01.2011 року сторони домовили про доповнення умов договором пункту 1.2. розділу 1 «Предмет договору» та виклали їх в наступні редакції: « 1.2. Покупець надає постачальнику макет дизайну (що містить дані третьої особи, і який має бути нанесений на пакувальний матеріал, далі товар) у комплекті із супровідними документами, а саме з листом - погодженням від третьої особи на розміщення макету із даними цієї третьої на товарі. В листі - погодженні також повинно бути зазначено, що третя особа несе відповідальність за достовірність інформації, що буде нанесена на товар відповідно до дизайну макету».

Згідно до додаткової угоди №2 від 11.12.2012 року до договору поставки 11/11, сторони дійшли згоди, що терміни дії договору поставки №11/11 від 01.01.2011 року продовжені до 31.12.2014 року.

Постачання товарів за зазначеними договорами поставки відбувалось у відповідності до специфікацій до договору поставки №04/01 від 04.01.2010 року №1, №2, №3, №4, №5, №7, №8, №9, №10,№11, №12, №13, №14, №15, та специфікацій до договору поставки №11/11 від 01.01.2011 року №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7,№8, №9, №10, №11, №12.

Також, на підтвердження господарських відносин з ПП «АРТХА - С» позивачем до суду надано видаткові накладні (т.1 а.с. 61-179) та податкові накладні (т.2 а.с.86-206).

Крім того, 06 квітня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «САХАР ГРУП» укладено договір купівлі - продажу №5804, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Найменування, кількість та асортимент товару, а також інші відомості, щодо яких сторони дійшли згоди, та який підлягає передачі покупцю визначається специфікаціями.

На підтвердження зазначених господарських операцій ТОВ «Агроінвест» надано видаткові накладні (т.2 а. с. 46-85), податкові накладні (т. 2 а.с. 207-223, т. 3 а.с. 1-25)

05.10.2009 року між позивачем (покупець) та ПП «Вертикал» (Постачальник) укладено договір поставки №05/10, відповідно до якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити покупцю продукти харчування за погодженим асортиментом та об'єму, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених даним договором.

Господарські відносини підтверджені первинними документами такими як видаткові накладні (т. 1 а.с. 180-221, т.2 а.с. 1-45) податкові накладні ( т. 3 а.с.25- 110).

Також, позивачем до матеріалів справи надано експертний висновок стосовно якості, посвідчення про кість, та висновок санітарно - епідеміологічної експертизи стосовно продукції харчування, придбаної у ПП «Вертикал» (т. 5 а.с. 105-115).

ТОВ «Агроінвест» включило в податковий кредит суми, отримані від ПП «АРТХА - С», ПП «Вертикал», ТОВ «САХАР - ГРУП» оскільки, вказане придбання пакувальних матеріалів, сировини безпосередньо пов'язане з господарської діяльністю підприємства та необхідне згідно із технологічних рецептур для виробництва хлібобулочної продукції, та є економічно обґрунтованим необхідними первинними документами бухгалтерського обліку.

Крім того, позивач сформував валові витрати за рахунок придбаної сировини та матеріалів (молоко згущене варене, наповнювач молочний, цукор, пакувальні матеріали) на підставі зазначених вище первинних документів у зв'язку з тим, що вказані ТМЦ безпосередньо використовуються позивачем у власній господарській діяльності при виробництві хлібобулочної продукції.

Досліджені документи, надані позивачем до суду, відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Крім вказаних вище документів, позивачем до суду було надано товарно - транспортні накладні на підтвердження факту належного транспортування товару, придбаного позивачем, до місця призначення.

Податковий орган вказує на їх невідповідність з огляду на те, в них відсутні обов'язкові позначки щодо технічних характеристик транспортного засобу, яким було здійснено автомобільне перевезення товару. Суд першої інстанції в своєму рішенні погодився із доводами відповідача, та не прийняв ТТН, надані позивачем, в якості належних доказів на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій в перевіряє мий період.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, певна невідповідність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не можу слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі - продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, позивачем до суду надано копії товарно - транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування товару, а саме від ТОВ «Артха - С» до складу позивача пакувальних матеріалів, автомобілем Ford АЕ 75-68 ЕК, від ПП «Вертикал» до складу позивача продуктів харчування (молоко згущене варене, повидло, повидло абрикосове, повидло яблучне, тощо) автомобілем Газель 356-51 АЕ вказані товарно - транспортні накладні містять всі необхідні реквізити та позначки, та визнаються судом належним підтвердженням фактичного транспортування товару до складу позивача. (т. 4 а.с. 1-99)

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару та надання послуг.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов пилкового висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, а також неправомірності формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем з ПП «АТХА - С», ТОВ «САХАР ГРУП» та ПП «Вертикал», що є підставою для скасування рішення суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі №804/14534/13-а - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів №0003012220 та №0003002220 від 25 жовтня 2013 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» суму судового збору у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 81 копійок, сплачені до УДКСУ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська код 37989253, код банку 805012 на розрахунковий рахунок 31210206784008, та 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень сплачені до УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, код 37989274, код банку 805012 на розрахунковий рахунок 31217206781004 .

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко