Постанова

від 28.11.2013 по справі 826/15649/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 листопада 2013 року 15:06 справа №826/15649/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Опалько Л.В.;

Слівінського М.О.;

Чуприни Ю.О.;

відповідача: Вороніної В.В.;

Петренка В.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" доМіжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - позивач, ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0000624110 та №0000634110.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15649/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 28 листопада 2013 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 20 червня 2013 року №0000624110 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ДП "НАЕК "Енергоатом" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 890 874,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6 593 916,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 296 958,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 20 червня 2013 року №0000634110 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ДП "НАЕК "Енергоатом" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10 385 418,00 грн., у тому числі за основним платежем - 6 923 612,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 461 806,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 07 червня 2013 року №659/41-10/24584661 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП "НАЕК "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Енергоінжинірінг" (код ЄДРПОУ 38124234) за 2012 рік" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 593 916,00 грн., у тому числі за серпень та грудень 2012 року; підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 6 923 612,00 грн., у тому числі за з та 4 квартали 2012 року.

Висновки Акта перевірки мотивовані наступним: позивачем неправомірно віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми витрат та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Енергоінжинірінг", оскільки допитана у межах розслідування кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва директор та засновник ТОВ "Енергоінжинірінг" - ОСОБА_8 повідомила про непричетність до фінансово-господарської діяльності та просила вважати недійсними документи ТОВ "Енергоінжинірінг", підписані від її імені.

На думку відповідача, зазначені обставини первинні та податкові документи, виписані ТОВ "Енергоінжинірінг", не можуть підтверджувати правомірність формування витрат та податкового кредиту по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Позивач вважає протиправним збільшенням грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції з ТОВ "Енергоінжинірінг" за перевірений період підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримав висновки Акта перевірки та додаткового зазначив про наступне: допитаний в якості свідка засновник ТОВ "Енергоінжинірінг" - ОСОБА_9, пояснив також, що фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював, документів від вказаного підприємства не підписував, участі у тендерних торгах не приймав та не представляв інтересів ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи" від імені ТОВ "Енергоінжинірінг"; до перевірки не надавались документи, які б підтверджували фактичне перевезення придбаного товару.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ДП "НАЕК "Енергоатом", виходячи з наведених нижче мотивів.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Енергоінжинірінг", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) в особі генерального директора Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" Кіма В.В. та ТОВ "Енергоінжинірінг" (постачальник) в особі директора ОСОБА_9, укладено договір на постачання товару від 02 липня 2012 року №ПУ-30860-Д3, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити електроустаткування н.в.і.у. (комплектна електролізна установка для виробництва водню), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно специфікації №1 та видаткових накладних від 13 серпня 2012 року №РН-0000001, від 20 серпня 2012 року №РН-0000002, від 26 грудня 2012 року №РН-000003 ТОВ "Енергоінжинірінг" поставило для Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" електролізери, установку для осушування водню, роздільні колонки, регулятори-промивачі газу, комплекти запірної арматури, бак живильний, холодильник для охолодження газів, щит управління контролером, щит контролю, панель звукових апаратів, щит постійного струму, обладнання верхнього рівню, стенд газоаналізатора.

ТОВ "Енергоінжинірінг" виписало позивачу податкові накладні від 13 серпня 2012 року №1, від 20 серпня 2012 року №2 та від 26 грудня 2012 року №1 на загальну суму 39 563 495,78 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6 593 915,96 грн.

Як зазначено в Акті перевірки та підтверджується копіями виписками банку за поставлений товар на рахунок ТОВ "Енергоінжинірінг" перераховано грошові кошти.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив що видаткові накладні та податкові накладні щодо поставки електролізної установки від імені ТОВ "Енергоінжинірінг" підписані директором ОСОБА_8

Разом з тим, згідно проколу допиту свідка від 09 квітня 2013 року ОСОБА_8 заперечила свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Енергоінжинірінг", зазначила, що не являється директором чи засновником вказаного підприємства, фінансово-господарських документів не підписувала, зокрема по відносинам із ДП "НАЕК "Енергоатом", та просила всі документи, які стосуються ТОВ "Енергоінжинірінг" за її підписом, вважати недійсними.

Відповідно протоколу допиту свідка від 25 червня 2013 року допитаний в якості свідка ОСОБА_9, що значився на директором ТОВ "Енергоінжинірінг" до ОСОБА_8, пояснив, що здійснив реєстрацію ТОВ "Енергоінжинірінг", однак фінансово-господарську діяльність не здійснював та продав вказане підприємство, участі тендерних торгах не брав, постачання товарів для ДП "НАЕК "Енергоатом" не здійснював, а громадянка ОСОБА_8 йому не відома.

Крім того, згідно висновку експерта від 23 вересня 2013 року №886, складеного експертом сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського міського відділу Губань Л.І., проведено судово-почеркознавчу експертизу договір, специфікацію, видаткові та податкові накладні по відносинам між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Енергоінжинірінг" та встановлено, що підписи в графах "Директор" ТОВ "Енергоінжинірінг" у видатковій накладній від 26 грудня 2012 року №РН-0000003 виконані не ОСОБА_8, а іншою особою.

Наведене, на думку суду, свідчить, що первинні документи ТОВ "Енергоінжинірінг" підписані від імені директора ОСОБА_8, фактично підписані невідомою особою, тобто є такими, що не містять особистого підпису або інших даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи у межах спірних правовідносин не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та, відповідно, не можуть підтверджувати визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Досліджуючи питання реальності спірних господарських операцій та пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У письмовому поясненні від 30 жовтня 2013 року позивач зазначив, що необхідність проведення закупівлі обладнання за договором від 02 липня 2012 року №ПУ-30860-Д3 підтверджується технічними вимогами на закупівлю товарів за темою "Замена оборудования станционарной электролизной установки энергоблоков ЮУАЕС" ТТ.0.0009Ц.1980, технічним рішенням "О замене оборудования электролизной установки энергоблоков №1, 2, 3" від 11 січня 2011 року №ТР.0.0009.2310, пояснювальною запискою начальника електроцеху Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" Галина К.В." та викликана необхідністю заміни обладнання станційної електролізної установки типу СЕУ-20 1980 року випуску, яке відпрацювало свій термін.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаної електролізної установки в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії наступних документів: видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових ордерів, карток складського обліку матеріалів, технічної документації, документів щодо процедури закупівлі електроустаткування.

Однак, суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операції між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Енергоінжинірінг"; матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували перевезення електролізної установки від ТОВ "Енергоінжинірінг" на склад Южноукраїнського відділення Відокремленого підрозділу "Складське господарство" у місті Южноукраїнську; позивач не пояснив суду призначення такого обладнання, не надав доказів установлення вказаного обладнання та введення в експлуатацію, більше того, згідно довідки Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" від 05 листопада 2013 року №05/745 придбана електролізна установка знаходиться на території Южноукраїнського відділення Відокремленого підрозділу "Складське господарство" у місті Южноукраїнськ та не введена в експлуатацію.

Як свідчать матеріали пропозиції конкурсних торгів ТОВ "Енергоінжинірінг", останнє, згідно довіреності від 29 травня 2012 року №7, виписаної на ім'я ОСОБА_9, є представником підприємства-виробника електролізних установок для виробництва водню - ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи", для участі у процедурі конкурсних торгів ДП "НАЕК "Енергоатом".

У той же час, ОСОБА_9 згідно протоколу допиту свідка від 25 червня 2013 року заперечив свою участь у тендерних торгах від імені ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи" та факт поставки для ДП "НАЕК "Енергоатом" електролізної установки.

Крім того, згідно листа ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи" від 11 листопада 2013 року 3408/11-13 повідомлено, що обладнання (складові частини електролізних установок СЕУ-20 ) ТТ.0.0009Ц.1980 від 13 квітня 2011 року) відвантажувалося на адресу ТОВ "Норман Трейд Плюс" згідно умов договору від 09 липня 202 року №09/07-12 ЄУ, а договірних стосунків з Відокремленим підрозділом "Южноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо поставки вказаного обладнання ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи" не мало.

Таким чином, позивач не підтвердив фактичне придбання у ТОВ "Енергоінжинірінг", яке діяло від імені ТОВ "Промислова компанія "Уральські заводи", електроустаткування н.в.і.у. (комплектна електролізна установка для виробництва водню), та не довів суду, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались із такою метою.

З огляду на невідповідність первинних документів складених від імені ТОВ "Енергоінжинірінг" та недоведеність реального характеру господарських операцій, суд приходить до висновку, що висновки Акта перевірки про порушення ДП "НАЕК "Енергоатом" норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими, а визначення суми податкового зобов'язання - правомірним.

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про не включення до складу витрат вартості придбаного обладнання, оскільки зазначені обставини не підтверджуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Енергоінжиніринг" у зв'язку з придбанням обладнання.

Судом встановлено, що податкові накладні від імені ТОВ "Енергоінжинірінг" підписані директором ОСОБА_8

Разом з тим, згідно проколу допиту свідка від 09 квітня 2013 року ОСОБА_8 заперечила свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Енергоінжинірінг", зазначила, що не являється директором чи засновником вказаного підприємства, фінансово-господарських документів не підписувала, зокрема по відносинам із ДП "НАЕК "Енергоатом", та просила всі документи, які стосуються ТОВ "Енергоінжинірінг" за її підписом, вважати недійсними.

Таким чином, податкові накладні ТОВ "Енергоінжинірінг", на підставі яких позивач відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість, не відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки не підписані уповноваженою особою

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 березня 2012 року у справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, а саме: "податкові накладні від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним".

Крім того, при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту або мети використання в межах господарської діяльності позивача придбаних у ТОВ "Енергоінжинірінг" товарів та реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ДП "НАЕК "Енергоатом" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом" про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2013 року №0000624110 та №0000634110 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "НАЕК "Енергоатом" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко