Ухвала

від 20.11.2013 по справі 2а-234/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/96535/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року

у справі № 2а-234/09/0870

за позовом Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000180804/0 від 18 квітня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1849027,10 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000180804/0 від 18 квітня 2008 року про визначення податкового зобов'язання у розмірі 1849027,10 грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» 3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року.

Також, у запереченні на касаційну скаргу позивач порушив клопотання про заміну ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» його правонаступником - ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», що підтверджується статутом ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», затвердженим загальними зборами акціонерів (протокол № 1/2011 від 01 квітня 2011 року), витягом з протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» від 01 квітня 2011 року № 1/2011, протоколом засідання Наглядової ради ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», свідоцтвом про державну реєстрацію ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» серії А01 № 526948 від 19 квітня 2011 року та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 554973 від 17 травня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» його правонаступником - ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела виїзну планову перевірку ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 177/08-04/00373847 від 07 квітня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5, пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2007 рік на 1087663,00 грн. та до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2007 рік на 22270642,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивачем були завищені валові витрати за 2007 рік на загальну суму 26621293,00 грн., в тому числі: завищено валові витрати на розмір нарахованих процентів за користування кредитними лініями, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, на загальну суму 4294456,70 грн., в тому числі по періодах: за 2 квартал 2007 року - у сумі 1737972,96 грн.; за 3 квартал 2007 року - у сумі 1688703,73 грн., за 4 квартал 2007 року - у сумі 867780,01 грн.; товариством неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість насіння соняшника, придбаного за договором № 20/03-ЕС від 18 березня 2005 року, у сумі 10125702,00 грн. (за датою оприбуткування), попередня оплата за яке здійснена у попередніх податкових періодах (до 01 січня 2007 року); товариством двічі віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з нарахуванням орендної плати за користування обладнанням, отриманим у ТОВ «Маском», протягом 2006 року на загальну суму 9555000,00 грн.; товариством невірно визначено приріст/убуток балансової вартості запасів за 2006 рік, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2006 ріку у сумі 6939349,00 грн.; товариством неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», без підтверджуючих документів на загальну суму 1242,00 грн.

18 квітня 2008 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000180804/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» податкові зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 1849027,10 грн., у тому числі: 1087663,00 грн. - за основним платежем, 761364,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: під час складання декларації з податку на прибуток за 2005 рік ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» помилково не було включено до складу валових витрат підприємства (по даті першої події) всі фактично перераховані позивачем ТОВ «Оптімус» передплати, з огляду на що позивач скориставшись правом, наданим абзацами 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» виправив допущену раніше помилку, шляхом включення до декларації з податку на прибуток за 2007 рік частину перерахованої ТОВ «Оптімус» суми передплати, неврахованої у минулих податкових періодах; висновком судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 грудня 2009 року № 975/976-09 було встановлено, що в результаті проведеного дослідження висновок органу державної податкової служби, викладений в акті перевірки № 177/08-04/00373847 від 07 квітня 2008 року, щодо завищення ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» у 2007 році валових витрат на суму 9555000,00 грн. внаслідок подвійного включення вказаної суми до складу валових витрат, документально не підтверджуються; для надання фінансової допомоги АТЗТ «Харківський жировий комбінат» позивачем використовувались власні обігові кошти, а саме виручка від основної діяльності, що підтверджено банківськими виписками за 11 квітня 2007 року, 17 квітня 2007 року, 18 квітня 2007 року, а укладення 02 лютого 2007 року договору поруки № Г.21.12.015-1390/1 мало на меті забезпечити зменшення ризику втрати права користуванням орендованим обладнанням, а отже було спрямоване на забезпечення випуску продукції, від реалізації якої позивач отримував дохід; інші порушення, викладені в акті перевірки, не призвели до виникнення у позивача позитивного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що призвело б до заниження податкового зобов'язання, визначеного оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно положень підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За приписами абзаців 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, під час складання декларації з податку на прибуток за 2005 рік ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» помилково не включило до складу валових витрат (по даті першої події) всі фактично перераховані ним ТОВ «Оптімус» передплати за придбане насіння соняшника згідно договорів купівлі-продажу № 25/11 від 25 листопада 2005 року, № 20/03-ЕС від 18 березня 2005 року, з огляду на що позивач, скориставшись правом, наданим абзацами 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», виправив допущену раніше помилку, шляхом включення до декларації з податку на прибуток за 2007 рік частину перерахованої ТОВ «Оптімус» суми передплати, неврахованої у минулих податкових періодах (т.1 арк. справи 236-238).

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» правомірно віднесено до складу валових витрат вартість насіння соняшника, придбаного за договором № 20/03-ЕС від 18 березня 2005 року, у сумі 10125702,00 грн., є обґрунтованими.

Відповідно до положень підпункту 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Висновком судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 грудня 2009 року № 975/976-09, здійсненим на виконання вимог ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року, було встановлено, що: за результатами проведеного дослідження документально не підтверджується віднесення ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» до складу валових витрат, відображених в деклараціях з податку на прибуток в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, витрат, пов'язаних з нарахуванням орендної плати за користування обладнанням за договором № 739 від 02 грудня 2002 року, укладеним між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» та ТОВ «Маском»; за результатами проведеного дослідження документально підтверджується, що витрати ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», пов'язані з нарахуванням орендної плати за користування обладнанням в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за договором № 739 від 02 грудня 2002 року, укладеним між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» та ТОВ «Маском», відображені підприємством в складі валових витрат - рядок 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток за 2007 рік в розмірі 9555000,00 грн.; за результатами проведеного дослідження документально не підтверджується висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, викладений в акті планової документальної перевірки ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» № 177/08-04/00373847 від 07 квітня 2008 року, щодо завищення ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» у 2007 році розміру валових витрат на суму 9555000,00 грн. внаслідок того, що підприємством у уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік вдруге віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з нарахуванням орендної плати за користування обладнанням у 2006 році за договором № 739 від 02 грудня 2002 року, укладеним між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» та ТОВ «Маском» (т.2 арк. справи 51-65).

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» правомірно віднесено до складу валових витрат 2007 року суму орендної плати за користування обладнанням у 2006 році за договором № 739 від 02 грудня 2002 року у розмірі 9555000,00 грн., є обґрунтованими.

Відповідно до положень підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат відсотки у загальному розмірі 4294456,70 грн. за укладеними з ЗАТ «КБ «ПриватБанк» кредитними договорами: від 01 листопада 2006 року № 431003И про надання кредиту у вигляді поновлюваної кредитної лінії, від 01 лютого 2005 року № 43652Р про надання у вигляді поновлюваної кредитної лінії, від 01 лютого 2005 року № 436151Е про надання у вигляді поновлюваної кредитної лінії, від 01 серпня 2007 року №431069Е про надання у вигляді поновлюваної кредитної лінії, від 01 серпня 2007 року №43107 ОР про надання у вигляді поновлюваної кредитної лінії, від 01 листопада 2006 року №431004Д про надання у вигляді поновлюваної кредитної лінії.

Посилання органу державної податкової служби на те, що залучені згідно вказаних вище кредитних договорів кошти використовувались позивачем не в господарській діяльності, а з метою надання поворотної фінансової допомоги іншим суб'єктам господарювання, зокрема, АТЗТ «Харківський жировий комбінат» та ТОВ «Маском», були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, з огляду на те, що: судами було встановлено, що для надання фінансової допомоги АТЗТ «Харківський жировий комбінат» позивачем використовувались власні обігові кошти, а саме - виручка від основної діяльності, що підтверджується банківськими виписками за 11 квітня 2007 року, за 17 квітня 2007 року та за 18 квітня 2007 року; виконання позивачем зобов'язань за договором поруки від 02 лютого 2007 року № Г.21.12.015-1390/1 за рахунок кредитних коштів, мало на меті зменшення ризику втрати права користування обладнанням, орендованим позивачем у ТОВ «Маском» згідно договору № 739 від 02 грудня 2002 року, для випуску маргаринової продукції (що є основним видом діяльності позивача) та утримання постійного покупця, яким ТОВ «Маском» являлось протягом тривалого періоду, що є звичаєм ділового обороту у розумінні статті 7 Цивільного кодексу України, з урахуванням того, що на момент укладення договору поруки ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» мало кредиторську заборгованість перед ТОВ «Маском» у розмірі 13282617,00 грн.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині викладених в акті порушень стосовно невірного визначення приросту/убутку балансової вартості запасів за 2006 рік та неправомірного віднесення до складу валових витрат витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна