Постанова

від 11.12.2013 по справі 5023/8745/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 5023/8745/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ комерційного банку "Приватбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2013 року у справі господарського суду Харківської області за позовом ПАТ комерційного банку "Приватбанк" до ПП "Ольвак", третя особа - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Компол", про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року ПАТ комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до ПП "Ольвак" (далі - відповідач) з позовом про стягнення з останнього боргу за векселем АА 1396418, дата складання 8 липня 2008 року, у розмірі 125 000, 00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем обов'язку з оплати боргу за спірним векселем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 року визнано недійсним договір врахування векселів з реверсом № Р21-08, укладений 14 липня 2008 року між ЗАТ комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ "ВКП "Компол".

У позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ комерційний банк "Приватбанк" залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 92, 203, 212, 215 Цивільного кодексу України.

Вважає, що спірні правовідносини регулюються нормами ст. ст. 80, 91, 204, 526, 530, 629, 642 Цивільного кодексу України, які судами помилково не було застосовано.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 липня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" (банк) та ТОВ ВКП "Компол" (клієнт) підписано договір врахування векселів з реверсом № Р21-08, за яким банк придбає простий вексель серії АА № 1396418, емітований 8 липня 2008 року ПП "Ольвак" зі строком платежу - за пред'явленням, але не раніше 31 жовтня 2008 року, номінальною вартістю 135 000, 00 грн., до настання строку платежу за ним у клієнта за грошові кошти з дисконтом, а клієнт дає банку позавексельне зобов'язання викупити врахований вексель до настання строку його оплати.

За п. 1.1 договору вартість врахування векселів складає 100 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1.1 договору клієнт зобов'язується у день підписання даного договору передати банку векселі, зазначені у п. 1.1 договору з оформленим індосаментом. Передача векселів оформлюється актом прийому-передачі (додаток 1) до даного договору, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.1.2 договору визначено, що клієнт зобов'язується з метою виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідно до п. 1.2 договору, в строк до 10 жовтня 2008 року перерахувати грошові кошти за векселі, зазначені у п. 1.1 договору в сумі 106 111, 11 грн. на рахунок банку.

Згідно п. 2.1.3 договору клієнт зобов'язується в день підписання даного договору сплатити банку комісійну винагороду за проведення операції врахування з реверсом у розмірі 0,5 % від суми врахування векселів, що складає 500, 00 грн. на рахунок банку. Сплата комісії здійснюється шляхом утримання банком суми комісійної винагороди з вартості врахування векселів.

За п. 2.2.2 договору банк зобов'язується протягом двох банківських днів з моменту прийому векселів у відповідності до п. 2.1.1 даного договору сплатити клієнту вартість врахування векселів, сплата виконується у безготівковій формі за реквізитами, вказаними у п. 8 договору.

14 липня 2008 року ТОВ ВКП "Компол" передало банку за актом прийому-передачі векселів простий вексель серії АА № 1396418, емітований 8 липня 2008 року ПП "Ольвак" зі строком платежу - за пред'явленням, але не раніше 31 жовтня 2008 року, номінальною вартістю 135 000, 00 грн.

На час розгляду спору судами, ПАТ комерційний банк "Приватбанк" повністю виконало зобов'язання за вказаним договором, перерахувавши на поточний рахунок ТОВ ВКП "Компол" 99 500, 00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 1 від 14 липня 2008 року.

10 жовтня 2008 року між ПАТ комерційний банк "Приватбанк" та відповідачем в особі ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору, якою п. 2.1.2 викладено у такій редакції: "з метою виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідно до п. 1.2 договору, в строк до 16 жовтня 2008 року перерахувати грошові кошти за векселі, визначені у п. 1.1 договору в сумі 106 567, 64 грн. Порядок сплати коштів: 10 жовтня 2008 року перерахувати 10 000, 00 грн., до 16 жовтня 2008 року 96 567, 64 грн.".

17 листопада 2008 року позивач надіслав на адресу ТОВ ВКП "Компол" вимогу від 14 листопада 2008 року про викуп векселя, врахованого банком, яка залишилась без відповіді та задоволення.

30 квітня 2009 року загальними зборами акціонерів ЗАТ КБ "Приватбанк" прийнято рішення, пов'язане з приведенням діяльності банку у відповідність вимогам Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Закону України "Про акціонерні товариства", про зміну форми господарського товариства з закритого на публічне акціонерне товариство; 17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію відповідних змін, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та нової редакції статуту ПАТ КБ "Приватбанк".

11 грудня 2009 року ПАТ комерційний банк "Приватбанк" надіслано відповідачу акт пред'явлення векселя до платежу від 4 грудня 2009 року, однак вексель оплачено не було.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір, акт прийому-передачі векселів та бланковий індосамент на звороті векселя від імені ТОВ ВКП "Компол" підписано комерційним директором товариства ОСОБА_4 на підставі довіреності № 186/1 від 7 січня 2007 року.

Між тим, порушено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.

17 березня 2011 року слідчим СВ Дружківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області вилучено у банку оригінал спірного векселя, про що складено протокол виїмки.

На час подання даного позову та вирішення спору по суті у позивача відсутні оригінал та належним чином оформлені копії векселя.

Вироком від 3 жовтня 2012 року Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, їй призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання, якщо ОСОБА_4 протягом одного року випробувального строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки. Також з ОСОБА_4 стягнуто на користь ТОВ ВКП "Компол" матеріальну шкоду в сумі 97 253, 68 грн. Речові докази, у тому числі і спірний вексель, вирішено зберігати в матеріалах кримінальної справи № 1/0516/363/2012.

Вирок набув чинності 18 жовтня 2012 року.

Згідно вироку ОСОБА_4, не будучи співробітником або уповноваженою особою ТОВ "Компол", підробила документи від імені цього господарського товариства і на підставі підроблених документів уклала з позивачем договір врахування векселя з реверсом, за яким позивач звернувся з даним позовом, заволоділа коштами позивача за цим договором і розпорядилася ними на свій розсуд.

Відповідно до інформації ПФУ в м. Дружківка ОСОБА_4 не працювала в ТОВ ПКП "Компол" в 2008 році. В ТОВ "Техніка для ланів" працювала с 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Як встановлено судами, за висновком судово-почеркознавчої експертизи № 84 від 27 травня 2011 року:

- рукописний текст у документі "Простий вексель серія АА № 1396418" виконано ОСОБА_4;

- підпис в документі: "Простий вексель серія АА № 1396418" над графою "Підпис і точна адреса векселедавця" виконано не ОСОБА_5, а іншою особою;

- рукописний текст в документі: "Простий вексель серія АА № 1396418" на оборотній стороні виконано ОСОБА_4

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У вказаній кримінальній справі встановлено, що ПП "Ольвак" не мав грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Відтак, спірний вексель виданий безпідставно.

Крім того, встановлено, що підпис на звороті спірного векселя виконаний від імені ТОВ ВКП "Компол" неуповноваженою на це особою.

Згідно ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель підписується, зокрема, від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. ст. 8, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі кожний, хто поставив свій підпис на векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке саме правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

За змістом ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Особа, яка зазначена у векселі як трасат або векселедавець простого векселя на момент видачі простого векселя, повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Проте, як встановлено у кримінальній справі, ПП "Ольвак" не мало грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, доказів протилежного судам у даній справі не надано.

До того ж, підпис від імені юридичної особи - векселедавця ПП "Ольвак" виконано не директором підприємства, а невідомою особою.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Встановлено, що згідно вироку у кримінальній справі Дружківського міського суду Донецької області від 3 жовтня 2012 року ОСОБА_4 підписала з позивачем договір від імені ТОВ ВКП "Компол" як комерційний директор, хоча в дійсності не перебувала у трудових відносинах з останнім та надала для укладання договору завідомо підроблені документи.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вимоги наведеної норми застосовуються і щодо юридичних органів, їх представників, що вчиняють правочин від імені юридичної особи, що відповідає змісту ст. 92 Цивільного кодексу України стосовно дієздатності юридичних осіб, а тому вимоги ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України застосовуються й тоді, коли волю від імені юридичної особи виявила фізична особа, яка не має належних повноважень відповідно до закону та установчих документів юридичної особи.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обгрунтовано врахували клопотання про визнання недійсним договору врахування векселя з реверсом, укладеного між позивачем та ОСОБА_4 14 липня 2008 року внаслідок вчинення останньою злочину, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, прийшли до юридично вірного висновку про недійсність вказаного договору та, відповідно, відсутність правових підстав для стягнення коштів з ПП "Ольвак" на користь позивача.

Доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права не спростовують фактів, встановлених вироком у кримінальній справі Дружківського міського суду Донецької області від 3 жовтня 2012 року, що в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для господарського суду при встановленні істотних обставин справи та вирішенні спору по суті.

З огляду на викладене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 107, 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2013 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Н. Губенко