Рішення

від 12.12.2013 по справі 925/1707/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 925/1707/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Юрченко В.О. - представник за довіреністю,

від відповідача - Вовк А.І. - представник за довіреністю,

Крученко М.О. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного навчального закладу "Іркліївський професійний

аграрний ліцей", с. Іркліїв, Чорнобаївський район, Черкаська

область

до приватного підприємства "Енергоплазма", м. Черкаси

про стягнення 141 820 грн. 80 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся державний навчальний заклад "Іркліївський професійний аграрний ліцей" до приватного підприємства "Енергоплазма" про стягнення 141 820 грн. 80 коп. попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 жовтня 2013 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29 жовтня 2013 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2013 року заяву про зміну предмету позову від 12 листопада 2013 року з доданими до неї документами повернуто позивачу без розгляду.

За клопотанням відповідача фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду".

12 грудня 2013 року представником відповідача надано клопотання про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 28 жовтня 2013 року за №18, а також додаткових поясненнях до відзиву.

Зокрема відповідач зазначав про повне та фактичне виконання своїх договірних зобов'язань, та як наслідок безпідставність вимог позивача про повернення попередньої оплати за товар, який був поставлений у 2010 та 2011 роках.

Крім того відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення 42 523 грн. 80 коп. попередньої оплати.

У зв'язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 грудня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1707/13.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 141 820 грн. 80 коп. попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору (на постачання вугілля енергетичного) за №3-ВЕ від 29 липня 2010 року та договору (на постачання вугілля енергетичного) за №4-ВЕ від 01 березня 2011 року здійснив попередню оплату товару (вугілля) в розмірі 288 915 грн. 00 коп.

Проте, відповідачем було здійснено часткову поставку товару на загальну суму 147 094 грн. 20 коп.

В зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 141 820 грн. 80 коп.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 29 липня 2010 року між приватним підприємством "Енергоплазма" (постачальник) та державним навчальним закладом "Іркліївський професійний аграрний ліцей" (замовник) було укладено договір (на постачання вугілля енергетичного) за №3-ВЕ.

Відповідно до умов п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався продати, а замовник - придбати товар в кількості - згідно річного кошторису на 2010 рік, який на момент підписання договору складає 190 000 гривень, виданому головним управлінням освіти і науки облдержадміністрації відповідної до місцезнаходження замовника області.

Кількість товару згідно тендеру складає 169 тонн (п. 1.1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору марка вугілля ДГР 13-200 відбірний із зольн. 15,5% по підсумковій ціні 1 122 грн. 00 коп. за одну тонну.

Сума договору згідно тендеру складає 189 618 грн. 00 коп. (2.4. договору)

Оплата товару здійснюється на підставі цього договору, по рахунку за наявності товарної накладної, протягом 5 банківських днів з дати реєстрації накладної у Держказначействі (п.2.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свій обов'язок щодо оплати товару виконав повністю та перерахував відповідачу 189 618 грн. 00 коп., що підтверджується копіями товарної накладної №465 від 29 липня 2010 року, платіжного доручення №231 від 04 серпня 2010 року та банківської виписки (а.с. 11, 13, 14).

Позивач у позові зазначав, що відповідачем було частково поставлено товар в кількості 131 100 кг на суму 147 094 грн. 20 коп., що підтверджується копіями залізнодорожних накладних №46822458 від 24 листопада 2010 року та №45897337 від 12 лютого 2011 року.

В подальшому 01 березня 2011 року між сторонами було укладено договір №4-ВЕ (на постачання вугілля енергетичного), згідно умов якого відповідач зобов'язався до 28 березня 2011 року поставити позивачу вугілля в кількості 65,241 тонн по ціні 1 522 грн. 00 коп. за одну тонну.

Сума договору складає 99 297 грн. 00 коп. (п. 2.4. договору).

Позивачем було здійснено передоплату в розмірі 99 297 грн. 00 коп., що підтверджується копіями товарної накладної №492 від 01 березня 2011 року, платіжного доручення №69 від 04 березня 2011 року та банківської виписки (а.с. 19-21).

Однак в порушення умов договору №4-ВЕ від 01 березня 2011 року відповідач обов'язку щодо поставки у встановлений зазначеним договором строк не виконав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк , покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що умовами договору (на постачання вугілля енергетичного) за №3-ВЕ від 29 липня 2010 року строку поставки вугілля не було встановлено.

За договором №4-ВЕ від 01 березня 2011 року строк поставки було встановлено до 28 березня 2011 року.

З вимогою про поставку недопоставленого вугілля в кількості 37 900 кг, а в разі неможливості поставки товару - повернення 42 523 грн. 80 коп. передоплати позивач звернувся до відповідача лише 14 жовтня 2013 року, що підтверджується копією поштової квитанції №0353 та копією опису вкладення до цінного листа (а.с. 73).

Таким чином, відповідач з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 "Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", а також положень ст. 530 ЦК України повинен був поставити товар або повернути кошти не пізніше 26 жовтня 2013 року, оскільки вимогу, як зазначалося вище, було направлено позивачем лише 14 жовтня 2013 року.

З даним позовом до суду позивач звернувся 18 жовтня 2013 року.

Тобто обов'язок відповідача щодо поставки вугілля по договору №3-ВЕ виник після того, як позивач звернувся до суду з відповідним позовом, а тому право позивача не порушено, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Крім того слід зазначити, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази, які підтверджують поставку вугілля енергетичного згідно договору3-ВЕ від 29 липня 2010 року в повному обсязі.

Так в матеріалах справи містяться копії квитанцій про приймання вантажу від 21 січня 2010 року №46263533 на постачання вугілля в кількості 61 750 кг та від 13 серпня 2010 року №46822381 на 68 450 кг.

Також, як вже зазначалося вище, позивач у позові самостійно зазначав, що відповідачем було поставлено товар в кількості 131 100 кг на суму 147 094 грн. 20 коп., що підтверджується копіями залізнодорожних накладних №46822458 від 24 листопада 2010 року та №45897337 від 12 лютого 2011 року.

Таким чином загальна кількість вугілля поставленого на підставі договору №3-ВЕ від 29 липня 2010 року складає 199 550 кг, а всього по 4-х вище перелічених перевізних документах було поставлено вугілля в загальній кількості 261 300 кг.

Тобто кількість поставленого вугілля на підставі вищевказаного правочину була більша, ніж передбачено тендером та умовами договору №3-ВЕ.

При цьому судом враховано, що договір №3-ВЕ було укладено 29 липня 2010 року, а тому поставка вугілля 21 січня 2010 року за накладною №46263533 в кількості 61 750 кг не може вважатися такою, що була здійснена саме на підставі договору 3-ВЕ, умови якого не передбачали та не встановлювали, що його умови застосовуються до правовідносин, які виникли раніше.

Наступний договір за №4-ВЕ було укладено сторонами лише 01 березня 2011 року, а тому з аналогічних мотивів поставка вугілля в січні 2010 - лютому 2011 року не могла відбутися на підставі договору №4-ВЕ, умови якого також не встановлювали, що його умови застосовуються до правовідносин, які виникли раніше.

Заборгованість позивача перед відповідачем за поставку вугілля на підставі накладної від 21 січня 2010 року за №46263533, а також за надлишково поставлене вугілля по договору 3-ВЕ не є предметом розгляду даного спору.

Враховуючи вищенаведене, підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 42 523 грн. 80 коп. сплаченої позивачем на виконання договору поставки №3-ВЕ від 29 липня 2010 року немає.

Що стосується стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 99 297 грн. 00 коп. сплаченої згідно умов договору №4-ВЕ від 01 березня 2011 року, слід зазначити наступне:

Як зазначалося вище строк поставки товару - 28 березня 2011 року.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

З пункту 2.1.1. договору від 01 березня 2011 року вбачається, що ціна товару вказана з урахуванням ПДВ та доставкою на залізнодорожню станцію замовника в його області, а також доставкою на склад замовника враховуючи в себе всі витрати (послуги залізничної дороги по подачі та забирання вагону на під'їзні колії складу, розвантажувальних робіт, навантажувальних робіт та доставці товару автотранспортом на територію замовника).

Отже, з договору поставки вбачається, що сторони домовились про доставку (перевезення) товару зокрема залізничним транспортом.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Отже, саме накладна є належним та допустимим доказом, що підтверджує в даному випадку повне та фактичне виконання зобов'язання з поставки вугілля відповідачу.

Проте, відповідач не надав суду доказів, що підтверджують поставку вугілля позивачу залізницею та його подальшу доставку автотранспортом на територію ліцею після 01 березня 2011 року.

Інші докази, що містяться в матеріалах справи та на які посилалися сторони під час розгляду даної справи судом до уваги не приймаються в силу ст. 34 ГПК України, та висновків викладених у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року.

Крім того слід зазначити, що рішенням господарського суду Черкаської області від 11 листопада 2011 року зі справи №02/5026/2247/2011 за позовом Іркліївського професійного аграрного ліцею до приватного підприємства "Енергоплазма" про зобов'язання до вчинення дій, стягнення 709,10 грн. встановлено, що договори зберігання від 29 липня 2010 року, 01 березня 2011 року, накладні на зберігання від 14 лютого 2011 року, 04 березня 2011 року та акт відповідального зберігання від 01 березня 2011 року були складені без реальної передачі вугілля відповідачу. Тобто, реальна передача речі (103 100 кг вугілля енергетичного) від Іркліївського професійного аграрного ліцею до приватного підприємства "Енергоплазма" не відбулася.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України належних та допустимих доказів, що підтверджують поставку вугілля на підставі договору №4 - ВЕ від 01 березня 2011 року надано не було.

Оскільки в установлений договором строк відповідач не поставив позивачу вугілля і не повернув отриманні раніше кошти, то з урахуванням положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що сума попередньої оплати в розмірі 99 297 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Енергоплазма", вул. Ільїна, 605, кв. 33, м. Черкаси, ідентифікаційний код 31855337 на користь державного навчального закладу "Іркліївський професійний аграрний ліцей", вул. Марії Пустовіт, 50, с. Іркліїв, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 02548570 - 99 297 грн. 00 коп. - попередньої оплати та 1 985 грн. 78 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 17 грудня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович