Постанова

від 10.12.2013 по справі 5016/2355/2012(17/87)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р.Справа № 5016/2355/2012(17/87) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.12.2013 р.:

від відповідача: Цимбал Б.П., за довіреністю.

Представник ТОВ „Сатком" у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми „Кальтаір"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.10.2013 р.

по справі № 5016/2355/2012 (17/87)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сатком"

до відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми „Кальтаір"

про стягнення 467 280,80 грн.

У судовому засіданні 10.12.2013 р. згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Сатком" (позивач, ТОВ „Сатком") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми „Кальтаір" (відповідач, ПВКФ „Кальтаір") про стягнення 467 280,80 грн., з яких 166 886 грн. - сума основної заборгованості, 300 394,80 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 526, 530, 610, 630, 662 ЦК України, ст. 232 ГК України та мотивовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 06-10/2011, укладеного 06.10.2011 р. між сторонами, щодо передачі товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню, згідно п. 6.1. договору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.10.2013 р. (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПВКФ „Кальтаір" на користь ТОВ „Сатком" основний борг у розмірі 166 886,00 грн., пеню у розмірі 100 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 345,61 грн.

Рішення суду мотивовано доведеністю ТОВ „Сатком" позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу та обґрунтованістю розрахунку позивача пені в сумі 300 394,80 грн., розмір якої судом зменшено до 100 000,00 грн. на підставі ст. 233 ГК України.

Не погодившись з рішенням суду, ПВКФ „Кальтаір" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині нарахування пені і прийняти нове рішення, яким зменшити суму заборгованості за пенею до нуля. При цьому скаржник вказує, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання за договором, а також судом не враховано співмірність нарахованих штрафних санкцій та загальної суми грошових зобов'язань за договором.

У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ „Сатком" вказує, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, тому просить залишити рішення суду без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

У судовому засіданні 10.12.2013 р. представник ПВКФ „Кальтаір" підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Через канцелярію до Одеського апеляційного господарського суду 10.12.2013 р. надійшло клопотання представника скаржника про зупинення провадження у справі в зв'язку з відкриттям Дарницьким районним управлінням ГУ МВС України в місті Києві кримінального провадження № 12013110020013167 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме: підроблення договору купівлі-продажу № 06-10/2011 від 06.10.2011 р.

Судовою колегією відхилено заявлене клопотання з огляду на те, що проведення досудового розслідування за вищевказаним фактом не перешкоджає розгляду зазначеної апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 06 жовтня 2011 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою „Кальтаір" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сатком" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 06-10/2011, за умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець оплачує та приймає залізодорожні вагони - агрегати (далі - товар), загальною вартістю - 1 427 267,00 грн., у відповідності до Специфікації № 1 до договору, в якій вказані кількість, асортимент, комплектація та вартість товару та яка є невід'ємною частиною даного договору.

Вказаною Специфікацією № 1 до договору передбачено продаж 7 залізодорожних вагонів, зокрема, пунктом 6 Специфікації визначено продаж вагону цільнометалевого, спеціального, легковагового, вартістю 166 886,00 грн., 1983 року випуску, модель - 15Т287.

Згідно п. 5.1 договору, оплата за товар Покупцем здійснюється відповідно до цін, вказаних у Специфікації № 1, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в наступному порядку: передоплата за товар в розмірі 100 % суми за кожну одиницю товару, вказану в Специфікації № 1 до даного договору, відповідно до виставлених рахунків.

Пунктом 2.1.2 договору визначено обов'язок Продавця після надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок у розмірі 100 % протягом 10 робочих днів передати Покупцю товар з усіма товаросупровідними документами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що при затримці передачі товару Покупцю понад строк, передбачений даним договором, Продавець виплачує Покупцю пеню в розмірі 1 % від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення.

У відповідності до рахунку-фактури № 61 від 11.10.2011 р. позивачем оплачено вартість агрегату, визначеного пунктом 6 Специфікації № 1 до договору, що підтверджується платіжним доручення № 1 від 28.11.2011 р., однак, відповідачем свої зобов'язання за договором не виконано - агрегат моделі 15Т287, 1983 р.в. у встановлений договором строк позивачу не передано.

З метою досудового врегулювання погашення заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем, ТОВ „Сатком" зверталось на адресу ПВКФ „Кальтаір" із претензією від 29.05.2012 р. № 02-05/12 про погашення заборгованості, яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За вимогами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з положень ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Заперечення відповідача щодо того, що він не підписував згаданий договір купівлі-продажу, спростовуються наявним в матеріалах справи експертним висновком судово-почеркознавчої експертизи від 30.07.2013 р. № 903, якою було встановлено, що підписи від імені Кухліка А.П. у графі „Продавець" договору купівлі-продажу № 06-10/2011 від 06.10.2011 р. виконані самим Кухліком Олександром Порфировичем.

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність та підтвердженість матеріалами справи позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 166 886,00 грн., оскільки ПВКФ „Кальтаір" не виконано зобов'язання щодо передання позивачеві у встановлений договором строк агрегату моделі 15Т287, тому позовні вимоги в цій частині задоволено.

Також господарським судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Сатком" здійснено розрахунок пені в сумі 300 394,80 грн. у відповідності до п. 6.1 договору з розрахунку 180 прострочених днів за період з 11.12.2011 р. - 11.06.2012 р.

Разом з тим, судом прийнято до уваги заперечення відповідача щодо зменшення розміру нарахованої позивачем пені, з огляду на те, що статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За таких обставин, враховуючи також те, що позивач проти зменшення суми пені не заперечував, місцевий господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за вищевказаний період в сумі 300 394,80 грн., задовольнив частково - у розмірі 100 000,00 грн.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано доказів заподіяння збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання за договором не заслуговують на увагу, оскільки підставою для застосування неустойки, в даному випадку - пені, є саме порушення боржником зобов'язання.

Також судова колегія відмічає, що місцевим господарським судом враховано положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру нарахованої позивачем пені, що спростовує доводи скаржника про не врахування судом співвідношення нарахованих штрафних санкцій та загальної суми грошових зобов'язань за договором.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до вимог пп. 4 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір за подання до господарського суду апеляційних скарг на рішення суду складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7, названим Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

Отже, в даному випадку оспорюваною сумою є 100 000,00 грн. пені, із стягненням якої не погодився скаржник, тому сплаті за подання апеляційної скарги підлягав судовий збір у сумі 1000 грн.

Оскільки ПВКФ „Кальтаір" сплачено 4672,61 грн. судового збору, згідно платіжного доручення від 17.10.2013 р. № 376, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 згаданого Закону, 3672,61 грн. судового збору підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.10.2013 р. по справі № 5016/2355/2012 (17/87) залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Повернути Приватній виробничо-комерційній фірмі „Кальтаір" з Державного бюджету України (р/р 31217206782002, отримувач: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, МФО отримувача 828011) 3672,61 грн. судового збору, надмірно сплаченого за платіжним дорученням № 376 від 17 жовтня 2013 року за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 16.12.2013 р.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк