Постанова

від 16.07.2014 по справі 5016/2355/2012(17/87)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 5016/2355/2012(17/87)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" на рішення господарського суду Миколаївської області від 1 жовтня 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року у справі № 5016/2355/2012(17/87) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сатком" до приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" про стягнення суми, -

Встановив:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сатком" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" про стягнення 467280,80 грн. заборгованості, з яких: 166886 - сума основного боргу, 300394,80 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 06-10/2011 від 6 жовтня 2011 року в частині передачі оплаченого товару.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 1 жовтня 2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 166886 грн. основного боргу, 100000 грн. пені, 9345,61 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи, 6 жовтня 2011 року сторонами укладено договір купівлі-продажу № 06-10/2011, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач - оплатити та прийняти залізничні вагони - агрегати, у відповідності до специфікації № 1 до договору. Загальна вартість товару становить 1427267 грн.

Специфікацією № 1 до договору передбачено продаж 7 залізничних вагонів, зокрема, п. 6 специфікації визначений вагон цільнометалевий, спеціальний, легковаговий, вартість якого складає 166886 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата товару здійснюється відповідно до цін, вказаних у специфікації № 1, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в наступному порядку: передоплата за товар в розмірі 100 % за кожну одиницю товару, вказану у специфікації № 1, відповідно до виставлених рахунків.

Після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 100 %, останній, у відповідності до п. 2.1.2 договору, протягом 10 робочих днів зобов'язався передати позивачеві товар з усіма товаросупровідними документами.

На виконання умов договору позивачем, згідно рахунку № 61 від 11 жовтня 2011 року, оплачено вартість агрегату 15Т287, 1983 року випуску, визначеного п. 6 специфікації № 1 до договору, що підтверджується платіжним доручення № 1 від 28 листопада 2011 року.

Проте, у встановлений договором строк відповідач не передав позивачу агрегат 15Т287, 1983 року випуску, чим порушив взяті на себе за договором зобов'язання, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини, керуючись нормами ст.ст. 509, 525, 526, 530, 662 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення основної заборгованості та необхідність його задоволення в цій частині в повному обсязі.

Разом з тим, з посиланням на умови п. 6.1 договору, яким передбачені підстави та порядок нарахування пені, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 610-612 Цивільного кодексу України, суд визнав правомірними вимоги й щодо стягнення з відповідача пені за прострочення боржником виконання зобов'язань за договором, проте, посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України щодо можливості зменшення розміру санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, майнові та інші інтереси сторін, суд задовольнив вимоги щодо стягнення пені в розмірі 300394,80 грн., за період з 11 грудня 2011 року по 11 червня 2012 року, частково, зменшивши розмір нарахованої позивачем суми до 100000 грн.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в повному обсязі, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, та зменшення розміру пені до 100000 грн. є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги про порушення судами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні скаржником зазначених норм чинного законодавства, а тому не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 1 жовтня 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року у справі № 5016/2355/2012(17/87) - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.