Постанова

від 28.11.2013 по справі 2а-14099/12/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-14099/12/0170/22

28.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Радчук А.А. ) від 17.09.2013 по справі №2а-14099/12/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (вул. Виноградана, 11, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97420)

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97408)

заявник апеляційної скарги: Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97408)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 вересня 2013 року у справі № 2а-14099/12/0170/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод» до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001142302 прийняте 05 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 вересня 2013 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на недолік бухгалтерських документів та товарно-транспортних накладних, що були надані позивачу ТОВ «Таврида Інвест», на факт анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Таврида Інвест» 27 .08.2010 року відповідно до акту № 64 та недоведеність позивачем факту використання у власній господарській діяльності маркетингових послуг.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1428844 грн. за основним платежем та 295226 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2012 року № 0001142302.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту від 17.08.2012 року № 1197/22-01/33271192 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод», код за ЄДРПОУ 33271192 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Таврида Інвест», код за ЄДРПОУ 36535440 за період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р. та ТОВ «Холд Стронг Групп», код за ЄДРПОУ 32933672 за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.», яким було встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1428844 грн., у т.ч. за півріччя 2010 року у сумі 102083 грн., 3 квартали 2010 року у сумі 1180904 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 247940 грн. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Таврида Інвест» за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року та ТОВ «Холд Стронг Групп» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

З акту перевірки вбачається, що висновки податкової інспекції щодо заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на прибуток по фінансово-господарськими операціями із вказаними суб'єктами господарської діяльності ґрунтується на висновку про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 5801615 грн., у т.ч. за півріччя 2010 року у сумі 408333 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 4723615 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 1078000 грн.

Так по фінансово-господарським операціям із ТОВ «Таврида Інвест» податкова інспекція досліджувала договори № 1/09/ЕВ від 17.09.2009 року, № 2/09/ЕВ від 21.09.2009 року та № 1/09/ТІ від 18.09.2009 року. Податкова інспекція послалася на відсутність у позивача транспортних та супроводжувальних документів, яки б підтверджували факт постачання від ТОВ «Таврида Інвест» на адресу позивача товару, посилаючись на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 та Закон України «Про автомобільний транспорт».

Також податкова інспекція посилається у акті перевірки на лист ВПМ ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя, яким не було підтверджено факт наявності у ТОВ «Таврида Інвест» транспортних документів по факту постачання товару на адресу ТОВ «Євпаторійський вин завод». Крім того, у акті перевірки податкова інспекція посилається на пояснення директора ТОВ «Таврида Інвест», що були надані ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, якими директор на питання як здійснювалося транспортування товару відповів, що транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом замовників, товар вантажився на транспорт замовників. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться, у зв'язку з чим неможливо провести перевірку з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Євпаторійський винзавод», чисельність працюючих у ТОВ «Таврида Інвест» - 1 особа та підприємство декларувало відсутність основних засобів. З урахуванням усього викладеного, орган ДПС дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Таврида Інвест» необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності та не підтвердження фактичного постачання ТМЦ.

По договору комісії із ТОВ «Тврида Інвест» від 17.09.2009 року № 1/09/ЕВ податкова інспекція у акті перевірки послалася на відсутність у актах здачі-приймання робіт (послуг) відображення суми транспортних послуг та також відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару у підтвердження факту реалізації алкогольних напоїв за договором комісії, внаслідок чого податкова інспекція дійшла висновку про безпідставну компенсацію позивачем ТОВ «Таврида Інвест» транспортних послуг. Щодо компенсації суми витрат ТОВ «Таврида Інвест» на організацію послуг зі збуту продукції, то податкова інспекція у акті перевірки також послалася на відсутність у актах здачі-приймання робіт даних про обсяги та зміст наданих послуг, інформації про фактичні понесені витрати з надання таких послуг.

Все вищевикладене сталося підставою до висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат у 2 кварталі та 3 кварталі 2010 року у загальній сумі 4723615,04 грн. за рахунок відносин з підприємством-постачальником ТОВ «Таврида Інвест».

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції про відсутність між позивачем та ТОВ «Тарвида Інвест» фінансово-господарських операцій з поставки товарів та надання послуг повинен бути належним чином доведеним і не може ґрунтуватися на недоліку у заповненні первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема - актах здачі-приймання робіт (послуг).

Крім того, неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Таврида Інвест» також не є підставою до безумовного висновку про безтоварний характер фінансово-господарських операцій із вказаних суб'єктом господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та Таврида Інвест» спричинили реальні зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується матеріалам справи: договорами, рахунками, виписаними на їх виконання податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, звітами комісіонера та Висновком експерта № 127 від 19.08.2013 року.

Так експертом у процесі дослідження було документально підтверджено здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Таврида Інвест» на загальну суму 5668337,94 грн. в т.ч. ПДВ 944722,99 грн. (обсяг поставки без ПДВ 4723614,95 грн.) Також експертом на підставі наданих позивачем журналів-ордерів та відомостей по рахункам бухгалтерського обліку було підтверджено використання позивачем у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Таврида Інвест».

Податкова інспекція під час здійснення перевірки позивача не досліджувала питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ «Таврида Інвест», не досліджувала питання щодо відображення позивачем за даними бухгалтерського та податкового обліку фінансово-господарських операцій із ТОВ «Таврида Інвест», не досліджувала питання щодо реального використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ «Таврида Інвест» товарів (робіт, послуг).

Судова колегія оцінює висновок експерта в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності із іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, та вважає, що немає правових підстав не довіряти висновку.

Податкова інспекція не надала суду належних та переконливих доказів, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Посилання податкової інспекції на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожних листів у підтвердження факту доставки товарів від його контрагента судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 369 не регулюють податкові правовідносини, а є складовою частиною транспортного законодавства.

При цьому, судова колегія зазначає, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є первинним документом, що підтверджує валові витрати підприємства та податковий кредит платника податків. Це документи, які підтверджують транспортування товару підприємством, що здійснює доставку товару. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363 товарно-транспортна накладна є документом на перевезення вантажів, призначена для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи та оформлюється вантажовідправником та відноситься до первинної транспортної документації.

Відповідно до ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року N 2344-III зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія, як документ супроводжуючий вантаж.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тож відносини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарської діяльності не потребують обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю, оскільки між ними не існує договірні правовідносини з надання послуг транспортного експедирування.

Сам факт компенсації позивачем ТОВ «Таврида Інвест» транспортних витрат, що утворилися у зв'язку із наданням ТОВ «Таврида Інвест» комісійних послуг та послуг на збут алкогольної продукції, не свідчить про те, що ТОВ «Таврида Інвест» повинно було надати позивачу товарно-транспортні накладні та повинна була вказати у актах здачі-приймання робіт (послуг) номера, дати товарно-транспортних накладних та суму транспортних витрат відокремлено від суми наданих послуг.

Також судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Таврида Інвест» не може слугувати підставою до висновку про завищення позивачем валових витрат по господарським операціям із ТОВ «Таврида Інвест».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Посилання податкової інспекції в апеляційній скарзі на факт анулювання ТОВ «Таврида Інвест» платником ПДВ актом від 27.08.2010 року № 64 не приймається судовою колегією до уваги, оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток а ні ПДВ.

Також судова колегія приймає до уваги ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013 року у справі № 2а-7721/12/21/0170. Даний спір вирішений адміністративним судом між тими ж самими сторонами та у зв'язку із визначенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ за фінансово-господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Таврида Інвест» з компенсації вартості транспортних та маркетингових послуг. Суд під час розгляду справи не знайшов підстав до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Таврида Інвест» (т. 1 а.с. 220-223).

Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 22.05.2002 року № 145 із змінами та доповненнями витрати на проведення маркетингових заходів відносяться до складу витрат «витрати на збут».

Вартість професійних послуг (юридичних, аудиторських, консультаційно-інформаційного характеру), пов'язаних з операційною діяльністю підприємства відносяться до складу витрат «Інші операційні витрати».

Що стосується фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Холд Стронг Групп», то судова колегія встановила, що підставою до висновку податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат по вказаним операціям стався висновок податкової інспекції про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Холд Стронг Групп». Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів ТОВ «Холд Стронг Групп», а саме: ТОВ «ВІРТУС Транс», яке на думку іншого податкового органу є «транзитерем» та аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТРЕЙД СЕРВІС ТРАНС», який не є безпосереднім контрагентом позивача, а є контрагентом ТОВ «ВІРТУС Транс» по ланцюгу.

Судова колегія зазначає, що висновок податкової інспекції про безтоварний характер фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Холд Стронг Групп»» повинен бути доведеним належними доказами. При цьому неможливість проведення зустрічної перевірки вказаного Товариства не може бути підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій, оскільки податкова відповідальність має індивідуальний характер. Чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що правочини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарської діяльності суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Холд Стронг Групп», був відсутній відповідний вирок суду щодо фіктивності діяльності вказаного підприємства, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про завищення позивачем валових витрат по господарським операціям із ТОВ «Холд Стронг Групп».

Під час експертного дослідження експертом було документально підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Холд Стронг Групп» з придбання напівфабрикатів (виноматеріалів) за договором поставки № 30/03 від 30.03.2011 року у квітні 2011 року на загальну суму 1293600,00 грн., в т.ч. ПДВ 215600,01 грн. (обсяг поставки без ПДВ 1077999,99 грн.). Також експертом було підтверджено облік отриманого товару за даними бухгалтерського обліку позивача та використання позивачем у власній господарській діяльності з виробництва алкогольної продукції отриманих від ТОВ «Холд Стронг Групп» виноматеріалів.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Таким чином, зі змісту вказаних положень Податкового кодексу України випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ТОВ «Холд Стронг Групп» підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, рух товару підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, які були досліджені податковою інспекцією під час перевірки.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав до висновку про завищення позивачем валових витрат по фінансово-господарським операціям із ТОВ «Таврида Інвест» та ТОВ «Холд Стронг Групп».

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2013 по справі №2а-14099/12/0170/12 змінити.

Викласти пункт 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євпаторійський винзавод» ( ЄДРПОУ 33271192, м. Євпаторія, вул. Виноградна, б. 11, 97400) судові витрати у розмірі 2268 грн. (Дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень) з Державного бюджету України».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 вересня 2013 року у справі № 2а-14099/12/0170/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська