Рішення

від 12.12.2013 по справі 1398-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2013 Справа №5002-33/ 1398-2012 за позовом фізичної особи-підприємця Михавчук Василя Івановича

(вул. Южна, 5, кв. 12, смт. Кореїз, м. Ялта, АР Крим, 98600;

вул. Гоголя, 24, кв. 22, м. Ялта, АР Крим, 98635;

вул. Григор'єва, 46, корп. 2, кв. 28, м. Ялта, АР Крим, 98600 )

до Гурзуфської селищної ради Автономної Республіки Крим

(вул. Подвойського, 9, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98640)

комунального підприємства «Гурзуф»

(вул. Подвойського, 11, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98640)

про визнання права власності

Головуючий суддя Радвановська Ю.А.

Судді Соколова І.О.

Гаврилюк М.П.

Представники сторін:

Від позивача: М'ясоєдов Петро Миколайович, представник, довіреність б/н від 23.03.12 р., ФОП Михавчук В.І.;

Від відповідача: Солов'йов Олексій Олександрович, представник, довіреність №3212/02-25 від 08.12.10 р., Гурзуфська селищна рада;

Від відповідача: Солов'йов Олексій Олександрович, представник, довіреність №3212/02-25 від 08.12.10 р., КП «Гурзуф».

Суть спору: фізична особа-підприємець Михавчук В.І. звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів, Гурзуфської селищної ради та комунального підприємства «Гурзуф», про визнання за ним права власності на 96/100 часток нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Ялта, с. Данилівка, вул Тениста, 24.

Позовні вимоги вмотивовані здійсненням реконструкції приміщень, що знаходились у позивача в оренді, у зв'язку з чим останній наполягає на наявності правових підстав для визнання за ним права часткової власності на будівлю. Вимоги обґрунтовані посиланнями на статті 355, 357, 358, 773, 778 Цивільного кодексу України та статті 78, 136 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 19 листопада 2012 року надав суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якій він просив суд визнати за фізичною особою підприємцем Михавчук В.І. право власності на 87/100 часток нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Ялта, с. Данилівка, вул. Тениста, 24 ( т. 2, а.с 120), яка ухвалою від 19 листопада 2012 року була прийнята до розгляду (т. 2, а.с. 129-130).

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачів, Гурзуфської селищної ради Автономної Республіки Крим та КП «Гурзуф», проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано копії письмової згоди орендодавця на проведення реконструкції та капітального ремонту, які б призвели до створення нової речі. Крім того, зазначив, що в результаті реконструкції нова річ створена не була, а змінився лише її стан, про що відповідачі зазначили у відзивах на позов (т. 2, а.с. 106-107, т. 3, а.с. 136).

Ухвалами господарського суду АР Крим від 17 травня 2012 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням експертизи (т.2, а.с. 26-28).

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів матеріали справи були повернуті до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05 червня 2012 року провадження по справі поновлено та призначено її до розгляду (т. 2, а.с. 41-42).

Після надання сторонами витребуваних за клопотанням експерта судом документів, суд ухвалою від 14 червня 2012 року провадження по справі зупинив (т. 2, а.с. 54).

05 листопада 2012 року до господарського суду АР Крим від товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту» надійшов висновок експертизи та були повернуті матеріали справи № 5002-33/1398-2012, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2012 року провадження по справі було поновлено та справу призначено до розгляду (т. 2, а.с. 64-98).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03 грудня 2012 року у даній справі за клопотанням представника позивача (т. 3, а.с. 1) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів (т. 3, а.с. 5-6).

19 грудня 2012 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим для подальшого розгляду даної справи призначено колегіальний розгляд справи. Склад колегії вирішено визначити за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (т. 3, а.с. 25-26).

За результатами автоматичного розподілу членами колегії визначені суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Соколова І.О. та суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Доброрез І.О..

У відповідності до вимог пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, у зв'язку із зміною складу суду розгляд справи розпочався заново, як і початок перебігу строку її розгляду.

Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2012 року провадження по справі № 5002-33/1398-2012 було зупинено у зв'язку з призначенням у справі додаткової будівельно - технічної експертизи (т. 3, а.с. 33-35).

24 жовтня 2013 року до господарського суду АР Крим від товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту» надійшли матеріали справи № 5002-33/1398-2012 та висновок № 1 від 21 жовтня 2013 року додаткової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим провадження по справі ухвалою від 25 жовтня 2013 року було поновлено та призначено до розгляду (т. 3, а.с. 63-71, 94).

Крім того, у зв'язку з відпусткою члена колегії судді господарського суду АР Крим Доброреза І.О. згідно із автоматизованим розподілом його було замінено на суддю господарського суду АР Крим Пукаса А.Ю..

Також в подальшому, у зв'язку з відпусткою члена колегії судді господарського суду АР Крим Пукаса А.Ю. згідно із автоматизованим розподілом його було замінено на суддю господарського суду АР Крим Гаврилюк М.П..

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

15 лютого 2002 року між фізичною особою-підприємцем Михавчук Василем Івановичем (орендар) та Гурзуфським територіально - виробничим управлінням житлово - комунального господарства (орендодавець) укладено договір оренди нежитлових приміщень (т. 1, а.с. 11-13).

Відповідно до пункту 2.2 договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, площею 107.1 кв.м., які розташовані за адресою: смт. Гурзуф, с. Данилівка, вул. Тениста, 24.

Згідно з пунктом 3.2.3 договору ремонт приміщення, що орендується, здійснюється за рахунок орендаря по технічній документації, затвердженої орендодавцем.

Пунктом 3.4.10 сторони визначили, що орендар зобов'язується не здійснювати будь - яких змін орендованого приміщення (майна), включаючи переобладнання, перепланування та інше, без узгодження з орендодавцем.

Оціночна вартість житлових приміщень, визначена експертним шляхом, складає 24 467 грн. (пункт 4.1.1 договору).

Розрахунок орендної плати здійснюється у відповідності з чинним законодавством. Конкретний розмір орендної плати станом на 11 лютого 2002 року складає 244.67 грн. (пункт 4.3 договору).

Строк дії договору визначений пунктом 5 договору, складає 3 роки, договір вступає в дію з 15 лютого 2005 року та діє до 31 грудня 2005 року.

Відповідно до пункту 7.1 договору передача орендодавцем орендарю майна та його повернення оформлюються двохстороннім актом встановленої форми.

Згідно з пунктом 7.3.1 договору поліпшення майна, проведені орендарем без узгодження з орендодавцем, компенсації не підлягають.

За твердженнями представників сторін, строк дії договору оренди неодноразово продовжувався, так додатковою угодою від 29 листопада 2009 року, укладеною до договору нежитлових приміщень № 06-2 від 15 лютого 2002 року, строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2010 року (оборотна сторона а.с. 20, т. 1).

За актом приймання - передачі від 15 лютого 2002 року нежитлові приміщення були передані позивачу в оренду (т. 1, оборотна сторона а.с. 13).

Рішенням Гурзуфської селищної ради 42 сесії 4 (24) скликання від 29 грудня 2004 року № 46 було затверджено статут Комунального підприємства «Гурзуф» та передано з балансу ТВУ ЖКГ смт. Гурзуф комунальне майно, згідно додатку № 1 на баланс КП «Гурзуф» (т. 1, а.с. 22).

29 липня 2004 року Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради прийнято рішення № 197, яким було надано ФОП Михавчуку В.І. дозвіл на виробництво проектно- вишукувальних робіт для реконструкції нежитлового приміщення, що орендується та яке знаходиться за адресою: с. Данилівка, вул. Тениста, 24. Також вказаним рішенням було зобов'язано ФОП Михавчук В.І. розроблену проектну документацію узгодити із зацікавленими службами у встановленому порядку (т. 1, а.с. 31).

04 листопада 2005 року Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради прийнято рішення № 373, яким було надано ФОП Михавчук В.І. дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення, розташованого за адресою : с. Данилівка, вул. Тениста, 24 (т. 1, а.с. 34).

06 вересня 2006 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю ФОП Михавчук В.І. було надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 58-г/09-06 (т. 1, а.с. 35).

Строк дії дозволу - до 06 вересня 2007 року.

Позивачем було здійснено реконструкцію та капітальний ремонт орендованого майна, внаслідок чого, за його твердженням, суттєво збільшилася його вартість, що згідно позову надає права ФОП Михавчуку В.І. вимагати визначення за ним права власності на частку у майні, пропорційну його витратам.

Викладене з'явилося підставою для звернення фізичної особи-підприємця Михавчук Василя Івановича із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням умов договору оренди комунального майна, вони регулюються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Предметом спору є вимоги про визнання права власності на частку об'єкту оренди.

Так, позивач зазначає, що на підставі дозволу власника - Гурзуфської селищної ради та орендодавця - КП «Гурзуф», ним було здійснено реконструкцію та капітальний ремонт об'єкту оренди.

Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено, що право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, як на підставу для виникнення у нього частки у майні, позивач посилався на його суттєве перероблення.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Частиною 1 статті 332 Цивільного кодексу України визначено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Проведеною під час розгляду даної справи експертизою було вставнолено, що Михавчуком В.І. зроблено поліпшень орендованого майна на суму 597 001.00 грн. (т. 3, оборотна сторона а.с. 94).

Відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця . Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Частиною 3 статті 773 Цивільного кодексу України визначено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Згідно з частиною 2 статті 357 Цивільного кодексу України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Отже, як нормами чинного законодавства, так й умовами укладеного між сторонами у справі договору оренди нежитлового приміщення від 15 лютого 2002 року визначено, що здійснення будь - яких поліпшень орендованого майна можливо тільки за узгодженням з орендодавцем.

Проте, позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність згоди орендодавця, КП «Гурзуф», на здійснення реконструкції нежитлових приміщень.

Так, рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради 04 листопада 2005 року № 373 про надання ФОП Михавчук В.І. дозволу на реконструкцію нежитлового приміщення, на яке посилався позивач, як на доказ такого дозволу, не було розцінено судом як належний та допустимий доказ у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України наявності згоди орендодавця на перероблення та поліпшення орендованого майна, оскільки Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради не є стороною за договором оренди нежитлових приміщень від 15 лютого 2002 року, а отже не уповноважений на надання такої згоди.

Крім того, пунктом 2.1 рішення Гурзуфської селищної ради від 29 липня 2004 року № 197 було зобов'язано Михавчука В.І. розроблену проектну документацію узгодити із зацікавленими службами у встановленому порядку (т. 1, а.с. 31).

Однак, доказів узгодження розробленої проектної документації із зацікавленими службами у встановленому порядку позивачем суду не представлено.

Частиною 2 статті 332 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Крім того, судом з матеріалів справи, а саме з висновку Державної експертизи № 685-09-2005, виготовленого службою «Укрінвестекспертиза» в АРК від 18 жовтня 2005 року, на робочий проект: «Реконструкція нежитлового приміщення за адресою: с. Данилівка, вул. Тениста, 24, що орендується ФОП Михавчуком В.І.»; висновком на проект будівництва № 35, виданий Гурзуфською СЕС 03 листопада 2004 року; архітектурно - планувального завдання № 06/91, затвердженого Начальником управління головного архітектора м. Ялта 25 червня 2005 року та завдання на проектування, підписаного ФОП Михавчуком В.І., встановлено, що загальна площа об'єкту - 107.1 кв.м..

Однак, з висновку додаткової судової будівельно - технічної експертизи № 1 від 21 жовтня 2013 року, призначеної ухвалою господарського суду АР Крим від 24 грудня 2012 року по даній справі (т. 3, а.с. 63-71), вбачається, що на час розгляду справи будівля № 24 по вул. Тениста, в с. Данилівка, має площу 226.00 кв.м., та є двоповерховою.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами, згідно з вимогами статті 36 Господарського процесуального кодексу України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості (стаття 34 ГПКУ, пункт 2.5 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26 грудня 2011 року). Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

З огляду на відсутність письмової згоди орендодавця - КП «Гурзуф» на проведення реконструкції та капітального ремонту, підстави для визнання за ФОП Михавчук В.І. права часткової власності на об'єкт оренди відсутні.

Отже, за результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у зв'язку з відмовою в позові підлягають віднесенню на позивача.

Крім того, судовою колегією встановлено, що вартість додаткової судової будівельно - технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду АР Крим від 24 грудня 2012 року по даній справі, якою витрати з проведення експертизи були покладені на позивача, ФОП Михавчук В.І., оплачена останнім не була.

Відповідно до калькуляції вартість додаткової будівельно - технічної експертизи по справі № 5002-33/1398-2012 склала 6 000.00 грн. (т. 3, а.с. 90), а отже такі судові витрати підлягають стягненню з позивача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 17 грудня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. В позові відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Михавчук Василя Івановича (вул. Южна, 5, кв. 12, смт. Кореїз, м. Ялта, АР Крим, 98600; вул. Гоголя, 24, кв. 22, м. Ялта, АР Крим, 98635; вул. Григор'єва, 46, корп. 2, кв. 28, м. Ялта, АР Крим, 98600, ідентифікаційний номер 2257712596) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту» (вул. Б. Хмельницького, 18/5, м. Сімферополь, АР Крим, р/р 26002314751 в ПАТ «МарФІНБанк», м. Іллічівськ, МФО 328168, ЄДРПОУ 32369362) 6 000.00 грн. вартості додаткової будівельно - технічної експертизи.

Головуючий суддя підпис с Радвановська Ю.А.

Судді підпис Соколова І.О.

підпис Гаврилюк М.П..