Ухвала

від 09.12.2013 по справі 1316/2662/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1316/2662/12 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/783/5760/13 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи: 31

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Служалі А.Ю.,

за участю ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4;

Хасаншіна С.А. - представника ТзОВ „Навігатор";

Проданчука В.М. - представника ПАТ „Страхова група „ТАС",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2005 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулися до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю Навігатор та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, у якому просили суд стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_7 14 129 грн. 94 коп. матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_8 100 000 грн. моральної шкоди, 10 297 грн. 30 коп. витрат на поховання потерпілого ОСОБА_9, 9 200 грн. на спорудження надгробного пам'ятника, 1 235 грн. додаткових витрат на лікування сина ОСОБА_7, а всього стягнути на користь ОСОБА_8 120 732 грн. 30 коп.

Позивач ОСОБА_7 посилався на те, що 30 грудня 2003 року близько 18 год. 25 хв. водій автомобіля Деу-Ланос , державний номер НОМЕР_1, що належить ТзОВ Навігатор , ОСОБА_10 порушивши Правила дорожнього руху України на трасі Луцьк-Львів виїхав на зустрічну смугу дороги і зіткнувся з автомобілем ГАЗ-31029, державний номер НОМЕР_2, що рухався по своїй смузі дороги, в якому в якості пасажирів знаходились він і його батько, ОСОБА_9, внаслідок чого останній загинув на місці ДТП, а позивач отримав легкі тілесні ушкодження. В результаті смерті батька, який був його годувальником, позивачеві було завдано значної майнової шкоди, оскільки той на момент ДТП був неповнолітнім та знаходився на утриманні батька. Так як ТзОВ Навігатор являється власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Деу-Ланос , державний номер НОМЕР_1, його орендарем - відповідач ОСОБА_4, з яким водій ОСОБА_10 (з вини якого сталась ДТП) знаходився у трудових відносинах, то вважає, що завдана йому шкода має бути відшкодована відповідачами.

Позивач ОСОБА_8 посилалася на те, що загиблий в ДТП ОСОБА_9 був її чоловіком, а позивач ОСОБА_7 - її син. В результаті ДТП вона назавжди втратила дорогу їй людину - чоловіка, а її діти - батька, чим їй було заподіяно величезних моральних страждань, які вона оцінює в 100 000 грн., а також просила стягнути на її користь вище згадані витрати на поховання, на спорудження надгробного пам'ятника та на лікування сина.

Оскаржуваним рішенням (з урахуванням ухвали суду від 25 червня 2013 року про виправлення описки) позов ОСОБА_7 частково задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 14 129 грн. 94 коп. матеріальної шкоди. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ТзОВ Навігатор відмовлено за їх безпідставністю.

Позов ОСОБА_8 також задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на її користь 50 000 грн. моральної шкоди та 18 093 грн. 40 коп. матеріальної шкоди. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ТзОВ Навігатор відмовлено за їх безпідставністю.

Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_4

Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що постанова слідчого прокуратури про закриття кримінальної справи від 18.08.2004 року не носить преюдиційного характеру, а тому вважає, що висновки суду не можуть базуватись виключно на обставинах, встановлених в зазначеній постанові.

Вважає, що судом не було усунуто суперечностей, які містить висновок судово-автотехнічної експертизи, а також безпідставно відмовлено в клопотанні представника відповідачів про проведення повторної експертизи.

Вважає, що судом не було дано належної кваліфікації діям ще одного учасника ДТП - водія ОСОБА_11, який в момент пригоди рухався вантажним автомобілем ЗІЛ-157 та причепом в темну пору доби без будь-яких освітлювальних приладів.

Вважає, що позивачі, ставлячи вимогу про стягнення матеріальної та моральної шкоди, не обґрунтували належним чином їх розмір та більшу частину матеріальних витрат не підтвердили розрахунковими і платіжними документами (квитанціями, чеками, тощо).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та ТзОВ „Навігатор" на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Цивільним кодексом України встановлено, що:

- юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст. 1172);

- шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.ч. 2 і 5 ст. 1187);

- у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею 18 років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років; ч.1 ст. 1200).

У п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" міститься роз'яснення про те, що шкода, заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від вини.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність , пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням (зокрема) транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює , та інших осіб.

У п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" міститься роз'яснення про те, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).

Як вбачається зі змісту постанови слідчого прокуратури про закриття кримінальної справи від 18 серпня 2004 року, причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_10, який перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 та керував автомобілем Деу-Ланос , державний номер НОМЕР_1, який відповідач ОСОБА_4 по договору оренди орендував у ТзОВ „Навігатор", при здійсненні манеру обгону попутнього автомобіля порушив вимоги Правил дорожнього руху України та виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого відбулося зіткнення згаданого автомобіля з автомобілем „ГАЗ-31029", державний номер НОМЕР_2, що рухався по своїй смузі дороги, в якому в якості пасажирів знаходився позивач ОСОБА_7 і його батько (та чоловік позивачки ОСОБА_8), ОСОБА_9, внаслідок чого останній, а також водій ОСОБА_10 загинули (а.с. 3-7).

Дана постанова слідчого прокуратури ніким не скасовувалася і є чинною.

Крім цього, висновків, які наведені у цій постанові слідчого, доводи апеляційної скарги не спростовують.

ОСОБА_4 не було подано до суду будь-яких доказів про те, що він повідомляв страховика його цивільно-правової відповідальності перед третіми особами за полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності транспортних засобів на території України від 14.10.2003 року - ПАТ „Страхова група „ТАС" (а.с. 73) - про згадану дорожньо-транспортну пригоду, а представник згаданого страховика в суді апеляційної інстанції категорично заперечив наявність такого повідомлення.

За вище наведених обставин у суду були відсутні правові підстави для відмови позивачам по справі у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, як до володільця джерела підвищеної небезпеки та працедавця водія ОСОБА_10, у повному обсязі.

Згідно поданих позивачами доказів, які долучено до матеріалів справи (квитанції, товарні чеки тощо), позивачами понесено витрат на поховання загиблого у ДТП ОСОБА_9 та поминальний обід на загальну суму 10 297 грн. 30 коп. (а.с. 32-40), а також 9 200 грн. на спорудження надгробного пам'ятника (а.с. 41), що сумарно становить 19 497 грн. 30 коп. (а судом було стягнуто лише 18 093 грн. 40 коп. матеріальної шкоди), а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що більша частина матеріальних витрат не підтверджена розрахунковими і платіжними документами (квитанціями, чеками тощо), не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть прийматися до уваги.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини (зокрема) фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки , а ч.2 ст. 1168 ЦК України - що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

В ДТП загинув чоловік позивачки, в результаті чого остання у 45 років залишилася вдовою, а її неповнолітній син - без батька і годувальника сім'ї.

Таким чином, безспірним є той факт, що позивачка в результаті ДТП зазнала, як моральних, так і інших негативних явищ, і ці фактори мають незворотній характер.

Відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір моральної шкоди, присуджений до стягнення на користь позивачки в сумі 50 000 грн., відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

За вище наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Частиною 6 ст. 154 ЦПК України встановлено, що якщо (зокрема) у задоволенні позову було відмовлено вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили, а ст. 319 ЦПК України - що ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог до ТзОВ „Навігатор", а відтак заява згаданого ТзОВ, адресована суду апеляційної інстанції, про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 червня 2012 року, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 154 ч.6, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити та залишити рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2012 року без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Навігатор" задовольнити та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 червня 2012 року (з урахуванням ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2012 року про виправлення помилки у виконавчому документі).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: