Рішення

від 16.12.2013 по справі 497/2138/13-ц

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.12.2013

Справа № 497/2138/13-ц

Провадження № 2/497/630/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді КравцовоїА.В.,

при секретарі судового засідання Суйчимезовій Х.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив:

До суду звернувся ОСОБА_1 позовом, яким просив зобов'язати відповідачку ОСОБА_4. усунути перешкоди, які вона чинить йому, позивачу, у користуванні його майном, а саме, 20-тинним морським металевим контейнером, що розташований по вул.Варненська б/н в м.Болград Одеської області, - шляхом звільнення даного контейнера протягом 3- днів після набрання рішенням суду законної сили.

В обгрунтування своїх вимог позивач стверджував у позові, що він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки він є власником морського металевого контейнера на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2012р. між ним, позивачем, і Дочірнім підприємством "Болградський м'ясокомбінат" в особі Арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_5, який діяв на підставі ухвали господарського суду Одеської області (справа №5017/982/2012 про банкрутство ДП "Болградський м'ясокомбінат" ЗАО Одеський м'ясокомбінат"), та на підставі акту прийому-передачі контейнера продавцем йому, позивачеві; цей контейнер розташований на вул.Варненська б/н в м.Болград Одеської області; проте, стверджує позивач, його права на володіння та користування його власністю порушені відповідачкою, яка не бажає звільняти добровільно контейнер незважаючи на його, позивача, письмову вимогу, яка була їй надіслана ним, позивачем, поштою - вимогу відповідачка отримала ще 02.01.2013р., але його власність звільняти не бажає.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, наполягаючи на тому, що відповідачкою порушені його права на володіння і використання його власності - морського металевого контейнера.

Відповідачка, не визнаючи позовні вимоги та стверджуючи, що позивач у позові визначив відповідачем неналежну особу, надала суду письмові заперечення, в яких стверджувала, що вона є приватним підприємцем і орендарем з 2010 року нерухомості - магазину-кафетерію, власником якого є ДП "Болградський м'ясокомбінат" ЗАО Одеський м'ясокомбінат", і який розташований у м.Болград Одеської області по вулиці Варненська,23-а, - на відміну від позивача, який, на його твердження, придбав рухоме майно - морський металевий контейнер. З огляду на вказане позивачка стверджує у запереченнях, що позивач, можливо, не впевнився у наявності в продавця свого контейнера документів на право власності на майно, тим більш, що позивачем, згідно договору купівлі-продажу №1 за тією ж датою, що і договір купівлі-продажу №2, про який йдеться у позові, був придбаний у ОСОБА_5 ще один металевий контейнер, і незаконність цієї угоди доведена перевіркою Болградського РВ ГУМВС України в Одеській області.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи відповідачки і також стверджував, що договір купівлі-продажу №2від 23.11.2012р. між позивачем ОСОБА_1 і ДП "Болградський м'ясокомбінат" ЗАО Одеський м'ясокомбінат", в особі арбітражного керуючого ОСОБА_5 не стосується ніяким чином магазину-кафетерію, що орендує відповідачка, оскільки магазин-кафетерій побудований на фундаменті з будівельного вагончика і обкладений цеглою, що зовсім не схоже на металевий морський контейнер, надавши суду відповідні докази.

Вислухавши у судовому засіданні позивача та представника відповідача, дослідивши надані сторонами документи та матеріали, вислухавши свідка ОСОБА_6 - головного енергетика Ізмаїльського порту, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що вимоги позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- відповідно до договору купівлі-продажу №2 та акту прийому-передачі від 23.11.2012р. між позивачем ОСОБА_1 і ДП "Болградський м'ясокомбінат" ЗАО Одеський м'ясокомбінат", в особі арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 придбав окреме індивідуально визначене майно, що було власністю ДП "Болградський м'ясокомбінат" ЗАО Одеський м'ясокомбінат" - 20-ти тонний морський металевий контейнер, оздоблений з внутрішнього та зовнішнього боків, забезпечений водо- та електропостачанням, і який знаходився на вул.Варненська, б/н. у м.Болград Одеської області; вартість придбаного майна склала разом з ПДВ 5000грн.;

- відповідно до листа позивача ОСОБА_1, він у письмовій формі довів до відому відповідачки ОСОБА_4 свою вимогу про звільнення його власності - контейнера, що знаходиться на вул.Варненська,б/н у м.Болград Одеської області;

- ОСОБА_4, що вказана у позові відповідачкою, є приватним підприємцем і орендарем з 2010 року нерухомості - магазину-кафетерію, власником якого є ДП "Болградський м'ясокомбінат" ЗАО "Одеський м'ясокомбінат", і який розташований у м.Болград Одеської області по вулиці Варненська,23-а, що підтверджується догововором оренди №О23-1216 від 01.07.2011р.;; про наміри сторін договору щодо його розірвання і припинення, суду не надано відомостей;

- віповідно до Дозволу на розміщення об'єкту торгівлі №38 від 21.01.2008р. між ДП "Болградський м'ясокомбінат" і Болградською міською радою, на розі вулиці Варненська і пр-ту Леніна у м.Болград (поштова адреса вказана як вул.Варненська,23а), надано дозвіл на розміщення магазину, вид діяльності - торгівля алкогольними напоями, продтоварами; до Дозволу доданий план розташування магазину - безпосередньо на розі вказаних вулиці Варненська та пр-ту Леніна, біля дороги;

- виїзним засіданням суд встановив, що на розі вулиці Варненська і пр-ту Леніна у м.Болград розташовані кілька об'єктів торгівлі, а безпосередньо біля дороги - два об'єкта: спірний, який не є морським контейнером і поряд з ним - морський контейнер, який, на твердження позивача, йому не належить;

- відповідно до додаткової угоди про пролонгацію договору оренди землі від 18.12.2012р. №32, укладеного 11.01.2007р. між Болградською міською радою і ПАТ "Одеський м'ясокомбінат" (м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва,80), дія договору оренди землі була продовжена на підставі рішення Болградської міської ради від 29.08.2012р.;

- відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 29.05.2013р. (справа №5017/982/2012), ліквідатором Дочірнього підприємства "Болградський м'ясокомбінат" (68702, м.Болград, вул.Лєсна,1) Закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" призначений арбітражного керуючого ОСОБА_7;

- довідкою від 29.11.2013р. ліквідатора ДП "Болградський м'ясокомбінат" ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" ОСОБА_8 підтверджується, що магазин-кафетерій, розташований у м.Болград Одеської області по вул.Варненська,23-а, є власністю ДП "Болградський м'ясокомбінат" і перебуває на його балансі.

Відповідно до ст.ст.184,187 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж

інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Твердження позивача про те, що магазин-кафетерій, який орендує відповідачка, є морським металевим контейнером, що є власністю його, позивача, спростовуються вищевказаними доказами, а також результатами огляду спірного майна безпосередньо судом під час виїзного судового засідання, оскільки в результаті огляду у пересувному приміщенні, яке переобладнане під магазин-кафетерій, і на який вказав позивач як на морський контейнер, неозброєним оком вбачаються вентиляційні отвори заводського виготовлення, а також, що стіни магазину зроблені з тонкого шару металу, що, за поясненням спеціаліста - працівника Ізмаїльського торгівельного порту - не допускається у морському контейнері з-за можливого намокання вантажу та необхідності міцності такого контейнеру; також у приміщенні прямокутної форми спірного об'єкту дверний отвір обладнаний з найбільш подовженого боку, хоча у морських контейнерах двері обладнуються з короткого, торцевого, боку і робляться герметичними з тією ж метою - запобіганням намоканню вантажу; крім того, позивач не зміг вказати, де на спірному об'єкті розташований маркіровочний код морського контейнеру, який встановлюється володільцем (колишнім) такого контейнеру, а також на інші ознаки морського контейнеру.

Крім того, виїзним засіданням суду встановлено, що поряд зі спірним об'єктом розташований об'єкт торгівлі, розміщений саме у морському контейнері, свідок-спеціаліст підтвердив, що цей об'єкт є морськимметалевим контейнером за усіма ознаками контейнера, проте позивач пояснив, що цей об'єкт не є тим, щодо якого йдеться у його позові, вказуючи на магазин-кафетерій, що орендує відповідачка, як на предмет позову.

Право власності в Україні захищене ст.319,321,386 ЦК України, Конституцією України, до 2007р. - ЗУ "Про власність", та іншими законодавчими актами, згідно яких приватна власність громадян, як одна з рівноправних форм власності охороняється законом, її захист здійснюється судом. Судовий захист права приватної власності громадян, відповідно здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами: про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (а в передбачених законом випадках і від добросовісного набувача) чи відшкодування його вартості, про усунення інших порушень прав власника; про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю; про визнання недійсними угод про відчуження майна та дійсними - у випадках, передбачених ЦК України, тощо; частиною 1 статті 15 ЦК регламентовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорення. Такими є передумови захисту і права власності. Право на самозахист свого права проголошено у статті 55 Конституції України. Та, як зазначено у частині 2 статті 19 ЦК, способи самозахисту мають відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. У статті 1 ЩІК зазначено, що метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З цього випливає, що позивач, вимагаючи захисту права власності, має надати суду насамперед докази наявності в нього цього права. Про захист права власності можна вести мову лише за наявності речі, об'єкта цього права. Адже немає потреби захищати те, чого ніхто не порушив. Порушення права власності поділено на два види: таке, що поєднане з позбавленням фактичного володіння річчю (стаття 388 ЦК), і таке, що не поєднане з ним (стаття 391 ЦК). В останньому випадку власник володіє річчю, але не може розпорядитися нею, не може отримати від неї максимуму користі, і захист володільцем цього права відноситься до зобов'язальних способів захисту права власності - повернення речі від особи, яка тримає її у себе після закінчення строку договору (оренди, зберігання тощо).

Розглядаючи даний позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні його власним майном, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду доказів, що його право власності на металевий морський контейнер, придбаний ним згідно договору №2 від 23.11.2012р., на який він посилається, порушене відповідачкою, оскільки не надано доказів того, що предмет позову є предметом, яким користується відповідачка, тобто, представленими суду доказами не доведено, що право власності позивача на придбаний ним контейнер, що розташований на вул.Варненська,б/н, поєднане будь-яким чином з правом відповідачки користуватися тим майном, яким вона користується - орендує і використувує в якості об'єкту торгівлі магазин-кафетерій, розташований по вул.Варненська,23а.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ним не доведені, через що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 151-152, 209, 212-215, 217, 218, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, - залищити без задоволення в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене зацікавленими особами шляхом подання апеляції до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: