Постанова

від 11.12.2013 по справі 805/13918/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року справа №805/13918/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретаря судового засідання Куленко О.Д., за участі представника позивача Колоди О.О., представника відповідача Ракова О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - центр» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 805/13918/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б.- центр» до управляння Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо винесення рішення від 30.07.2013 року №272/02-44/1/32686315 та скасування рішення від 30.07.2013 року № 272/02-44/1/32686315 у частині стягнення штрафу у розмірі 30608,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - центр» звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо винесення рішення від 30.07.2013 року № 272/02-44/1/32686315, скасування рішення від 30.07.2013 року № 272/02-44/1/32686315 про стягнення штрафу у розмірі 64736,15 грн. та зобов'язання винести нове рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 34127,97 грн.

Ухвалою суду від 28.10.2013 року позовну заяву в частині скасування рішення від 30.07.2013 року № 272/02-44/1/32686315 про стягнення штрафу у розмірі 34127,97 грн. та в частині зобов'язання винести рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 34127,97 грн. залишено без розгляду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - центр» зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.12.2003 року. Як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011.

Відповідачем 26.07.2013 року складений акт №03-18/249 про результати перевірки позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.03.2008 року по 01.07.2013 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2007 року по 01.07.2013 року.

У даному акті зазначено, що в порушення ч.1 ст. 19 , ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачем за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року не нараховані страхові внески за ставкою 33,2%, 4% у сумі 29397,89 грн., а саме: за березень 2008 року у сумі 12093,48 грн., за квітень 2008 року у сумі 11414,18 грн., за травень 2008 року у сумі 5102,64 грн., за червень 2008 року у сумі 396,41 грн., за липень 2008 року у сумі 391,18 грн.

17.06.2013 року позивачем був поданий Додаток № 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України». Зазначеним Додатком позивач самостійно донарахував суми страхового внеску за березень-липень 2008 року у розмірі 29397,89 грн.

На підставі даного акту у відповідності до приписів п.4 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.25003 року № 1058 (далі - Закон №1058) та абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464 (далі - Закон № 2464) відповідачем прийняте рішення №272/02-44/1/32686315 від 30.07.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 64736,15 грн.

Дане рішення одержано позивачем 30.07.2013р., що підтверджується відповідним підписом керівника на його тексті. Після цього 05.08.2013 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного вище рішення та визнання неправомірними дій з його прийняття.

Позивач оспорює рішення відповідача №272/02-44/1/32686315 від 30.07.2013 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 64 736,15 грн. у частині застосування штрафу у розмірі 30 608,18 грн., що відповідає затримці нарахування та сплати зобов'язань за березень, квітень, травень 2008 року після 01.01.2011 року (правомірність застосування санкцій з березня 2008р. по грудень 2010 року позивач не заперечує). При цьому він не заперечує фактичних обставин, викладених у наведеному вище акті перевірки. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень законодавства щодо можливості застосування органами Пенсійного фонду України ст. 106 Закону №1058 після 01.01.2011.

При вирішенні питання про правомірність застосування відповідачем фінансових санкцій на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058 суд виходить з наступного.

Зазначена норма встановлює, що донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З аналізу даної норми слідує, що встановлений нею склад порушення безпосередньо пов'язаний з не нарахуванням та несплатою страхувальником страхових внесків.

01.01.2011р. набрав чинності Закон № 2464, згідно пп. 12 "й" п. 11 Прикінцевих та перехідних положень якого втратили чинність норми частини першої - дев'ятої статті 106 Закону № 1058.

Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Зазначена норма встановлює умови збереження повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю нарахування та сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, які мав відповідач до втрати чинності частиною 9 статті 106 Закону № 1058.

До таких умов належить певний період часу, а саме до повного стягнення заборгованості, яка складається з: - несвоєчасно нарахованих або сплачених сум страхових внесків, у тому числі строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій; - штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи в порушення ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 15 Закону № 1058 позивачем за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року не були нараховані страхові внески за ставкою 33,2% та 4%. Позивач виявив помилку та самостійно відкоригував суми страхових внесків, надавши до відповідача у червні 2013 року Додаток № 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України».

Самостійно донараховані позивачем страхові внески у сумі 29397,89 грн. були сплачені 18.06.2013 року, але не на належний розрахунковий рахунок, що підтверджується карткою особового рахунку позивача та платіжним дорученням від 18.06.2013 року № 80. 30.07.2013 року за заявою позивача суми страхових внесків у розмірі 29397,89 грн. були зараховані на відповідний розрахунковий рахунок, що не заперечується сторонами.

Таким чином, у позивача була наявна заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 29397,89 грн., яка виникла до 1 січня 2011 року, а саме за період з березень-травень 2008 року. Заборгованість зі сплати страхових внесків, яка виникла у 2008 році, була погашена позивачем самостійно 30.07.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV і в постановах від 19 лютого 2013 року, 26 березня 2013 року (справи №№ 21-432а12, 21-71а13 відповідно) зазначив, що за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Проаналізувавши наведені норми права, рішення Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що фінансові санкції відповідач має право у 2013 році застосувати (нарахувати) та стягнути лише, які обмежуються періодом до 01.01.2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Законодавець, скасовуючи пункт 4 частини 9 статті 105 Закону 1058 мав на меті врегулювати правовідносини в частині застосування фінансових санкцій, враховуючи норми Закону № 2464 -VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 06 липня 2010 року, який почав діяти з 01.01.2011 року. Закон № 2464 почав регулювати відносини в питання нарахування та сплати коштів до Пенсійного фонду України та інших фондів, а також застосування фінансових санкцій у значно менших розмірах.

Вищезазначене положення не було враховано судом першої інстанції та привело до невірного вирішення справи.

Щодо вимоги про визнання протиправною дій відповідача які виразилися у винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує, що зазначене рішення відповідача про застосування фінансових санкцій в розмірі 64 736,15 грн. у частині застосування штрафу у розмірі 30 608,18 грн., що відповідає затримці нарахування та сплати зобов'язань за березень, квітень, травень 2008 року після 01.01.2011 року (правомірність застосування санкцій з березня 2008р. по грудень 2010 року позивач не заперечує). При цьому він не заперечує фактичних обставин, викладених у наведеному вище акті перевірки, тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції через помилкове застосування норм матеріального права частково невірно вирішив спір, в зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - центр» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 805/13918/13- задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 805/13918/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - центр» до управляння Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо винесення рішення від 30.07.2013 року №272/02-44/1/32686315 та скасування рішення від 30.07.2013 року № 272/02-44/1/32686315 у частині стягнення штрафу у розмірі 30608,18 грн.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - центр» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 805/13918/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - центр» до управляння Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо винесення рішення від 30.07.2013 року №272/02-44/1/32686315 та скасування рішення від 30.07.2013 року № 272/02-44/1/32686315 у частині стягнення штрафу у розмірі 30608,18 грн. - задовольнити частково.

Рішення Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька № 272/02 - 44/1/32686315 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - ЦЕНТР» штрафних санкцій у розмірі 30 608,18 гривень - скасувати. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - ЦЕНТР» на р/р 26007418815500 у ПАТ «Укрсіббанк» м. Донецьк, МФО 351005, СДРПОУ 32686315 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 306,08 грн. ( триста шість гривень вісім копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя: А.А. Блохін

Судді: Г.М. Міронова

І.В. Юрко