Ухвала

від 10.04.2014 по справі 805/13918/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/2329/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Лиска Т.О., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.С.Б.-центр» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - ТОВ «В.С.Б.-центр» звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача - УПФ України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області щодо винесення рішення від 30.07.2013 року № 272/02-44/1/32686315 та скасування рішення від 30.07.2013 року № 272/02-44/1/32686315 в частині стягнення штрафу у розмірі 30608,18 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що правопорушення мало триваючий характер, виникло у 2008 році, коли позивач не нарахував страхові внески, та припинилося у травні 2013 року, коли вони були донараховані та сплачені, та у відповідача були наявні повноваження із застосування санкцій до позивача до травня 2013 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, а саме: постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог - рішення відповідача № 272/02-44/1/32686315 в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 30608,18 грн. - скасовано; в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що фінансові санкції відповідач має право у 2013 році застосувати (нарахувати) та стягнути лише ті, які обмежуються періодом до 01.01.2011 року.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що виключення частин 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення порушень зі сплати страхових внесків. У зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. Так, відповідно до абзаців 5 та 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій і пені, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «В.С.Б. - центр» зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.12.2003 року. Як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування позивач перебуває на обліку у відповідача.

26.07.2013 року відповідачем складений акт №03-18/249 про результати перевірки позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.03.2008 року по 01.07.2013 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2007 року по 01.07.2013 року.

У вищевказаному акті зазначено, що в порушення ч. 1 ст. 19 , ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачем за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року не нараховані страхові внески за ставкою 33,2%, 4% у сумі 29397,89 грн., а саме: за березень 2008 року у сумі 12093,48 грн., за квітень 2008 року у сумі 11414,18 грн., за травень 2008 року у сумі 5102,64 грн., за червень 2008 року у сумі 396,41 грн., за липень 2008 року у сумі 391,18 грн.

17.06.2013 року позивачем був поданий Додаток № 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України». Зазначеним Додатком позивач самостійно донарахував суми страхового внеску за березень-липень 2008 року у розмірі 29397,89 грн.

На підставі даного акту у відповідності до приписів п.4 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.25003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ) відповідачем прийняте рішення №272/02-44/1/32686315 від 30.07.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 64736,15 грн.

Позивач оспорює рішення відповідача № 272/02-44/1/32686315 від 30.07.2013 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 64736,15 грн. у частині застосування штрафу у розмірі 30 608,18 грн., що відповідає затримці нарахування та сплати зобов'язань за березень, квітень, травень 2008 року після 01.01.2011 року (правомірність застосування санкцій з березня 2008року по грудень 2010 року позивач не заперечує). При цьому він не заперечує фактичних обставин, викладених у наведеному вище акті перевірки.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Спір у даній справі зводиться до встановлення права відповідача після 1 січня 2011 року нараховувати та застосовувати штрафні (фінансові) санкції та нараховувати пеню за порушення строків сплати страхових внесків, які підлягали сплаті до 1 січня 2011 року.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 106 Закону № 1058-IV у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею; суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій; територіальні органи Фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом;

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення правопорушення) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Водночас, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ частини 1-9 статті 106 Закону № 1058-IV виключено.

Колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що виключення наведених положень статті 106 з тексту Закону № 1058-IV не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення відповідних порушень.

У зв'язку з прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону № 2464-VІ вбачається, що його правила (окрім прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування. Це означає, що відповідальність, встановлена Законом № 2464-VІ, передбачається за правопорушення з іншим об'єктом і не може застосовуватись до порушень щодо сплати страхових внесків за діючими раніше видами страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 1 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно зі спеціальним нормативним актом - Законом № 2464-VІ. В той же час, регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли у 2008 році, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, що правильно встановлено судом першої інстанції.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 805/13918/13-а скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року в даній справі залишити в силі

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

Т.О. Лиска

М.І. Мойсюк