Постанова

від 10.12.2013 по справі 820/10924/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. № 820/10924/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

представників сторін:

представника позивача - Гашицької І.В.,

представника відповідача - Власової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.07.2013 року № 0000072200; скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.07.2013 року № 0000072200.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.07.2013 року № 0000072200 прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував відображений в акті перевірки висновок про встановлення порушень діючого законодавства при формуванні показників податкової декларації з ПДВ за січень-лютий 2013 року, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 119250 грн., та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті у розмірі 119250 грн., у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ " Транс-Авіа Плюс " (код ЄДРПОУ 37846883) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті здійснення взаємовідносин у січні та лютому 2013 року. За результатами даної перевірки складено акт № 300/22/37846883 від 07.06.2013 року (а.с. 8-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем діючого законодавства при формуванні показників податкової декларації з ПДВ за січень-лютий 2013 року, а саме: п.п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, а. 185.1 ст. 185, п.п 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 119250 грн. в т.ч. по періодах: за січень 2013 року на 34705 грн. та за лютий 2013 року на 84545 грн., та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 119250 грн. в т.ч. по періодах: за січень 2013 року на 34705 грн. та за лютий 2013 року на 84545 грн.

На підставі акту перевірки № 300/22/37846883 від 07.06.2013 року Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.07.2013 року за № 0000072200, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 149064 грн., з яких за основним платежем - 119250 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29814 грн.

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкове повідомлення рішення від 02.07.2013 року №0000072200 в адміністративному порядку (а.с.32-33), однак рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.09.2013 року № 2016/10/20-40-10-04-17 оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000072200 залишене без змін, а скарга ТОВ " Транс-Авіа Плюс " - без задоволення.

23.09.2013 року ТОВ " Транс-Авіа Плюс " звернулось з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України (а.с.38-39), однак рішенням від 15.10.2013 року № 13244/6/99-99-10-01-5-15 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 41-42), у зв'язку з чим товариство звернулось до суду за захистом своїх прав про оскарження даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків Податкового законодавства України виключно з мотивів обставин організації господарської діяльності позивача з його контрагентом за перевіряємий період - ТОВ "Торгівельний дім "Цемент".

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагента, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом - ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових та видаткових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не є вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість по господарським операціям із ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про наступне.

Так, в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Торгівельний дім "Цемент".

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Цемент" (постачальник) було укладено договір поставки № 10/с/13, відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар (цемент) (а.с. 19).

Також судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Цемент" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 10/с/13 від 01.01.2013 року, відповідно до якої було встановлено, що сплачений покупцем товар, за попередньою згодою між сторонами, може залишатися на складі постачальника до того моменту як покупець здійснить самовивіз товару, але не більше 60 (шестидесяти) днів з моменту здійснення оплати, відповідно до виставленого замовником рахунку; у період дії договору, постачальник вправі в односторонньому порядку змінити ціни, повідомивши про це покупця, не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до зміни ціни. Не підлягає зміні ціна на товар, який було оплачено покупцем, проте не було вивезено ним; за порушення строку вивозу сплаченого товару, покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,1 % від загальної суми поставленого товару.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані до суду видаткові накладні (а.с.21-31), податкові накладні (а.с. 115-128), виписки по рахунками (а.с. 129=140).

Суд зазначає, що відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що надані первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки) не є достатнім доказом на підтвердження реальності здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, не може бути беззаперечним доказом підтвердження реальності виконання правочинів лише податкові, видаткові накладні та виписки з банку, а слід перевіряти й інші первинні бухгалтерські документи, які можуть підтвердити саме реальне виконання таких правочинів.

Так, позивачем в обґрунтування правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по правочинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Цемент" по отриманню від нього товару, а саме цементу було надано лише податкові та видаткові накладні та банківські виписки, що наявні в матеріалах справи.

Вивчивши надані документи, суд зазначає, що з виписок з банку не можливо встановити, що оплати проводились саме відповідно до виписаних податкових та видаткових накладних.

Крім того, як вбачається із договору № 10/с/13 від 01.01.2013 року поставка товару за вказаним договором здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул. Монтажна, 6.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ"Торгівельний дім "Цемент" .

Суд зазначає, що із додаткової угоду № 1 до договору № 10/с/13 від 01.01.2013 року вбачається, що сплачений покупцем товар, за попередньою згодою між сторонами, може залишатися на складі постачальника до того моменту як покупець здійснить самовивіз товару але не більше 60 (шестидесяти) днів з моменту здійснення оплати, відповідно до виставленого замовником рахунку.

Однак позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт транспортування, зберігання товарно-матеріальних цінностей, а також доказів подальшого використання позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей (доказів подальшої реалізації чи взяття та бухгалтерський облік) у власній господарській діяльності. Крім того, суд зазначає, що позивачем не було надано доказів наявності у нього в м.Сімферополі необхідних складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" .

Щодо наданого до суду позивачем журналу обліку довіреностей ТОВ "Транс-Авіа Плюс" слід зазначити наступне.

Як вбачається із зазначеного журналу, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме цементу, від ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" було виписано на ім'я директора ТОВ "Транс-Авіа Плюс" ОСОБА_3

Суд зауважує, що відповідно до довідки АА № 234480 з Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" знаходиться у Автономній Республіці Крим, Сімферопольський район, с.Широке, вул. Жовтнева, б.3 (а.с. 111), проте основна діяльність ТОВ "Транс-Авіа Плюс" знаходиться у Харківській області, Сахновшинськом районі, смт. Сахновщина, вул.Шевченко, б.2, що підтверджується довідкою АБ № 428599 (а.с. 112).

Однак, позивачем не надано до суду доказів, що директор ТОВ "Транс-Авіа Плюс" ОСОБА_3 під час здійснення приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей за договором з ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" в період січень-лютий 2013р. перебував у відрядженні у м.Севастополі. Також не надано доказів того, на якій підставі директор ТОВ "Транс-Авіа Плюс" ОСОБА_3 в даний період січень-лютий 2013р. могла перебувати на території складських приміщень ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" для видачі товарно-матеріальних цінностей іншим особам.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем на підтвердження факту подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності надані накладні (а.с.141-155), проте, розрахунки з покупцями фізичними особами здійснювалась у готівковій формі, що не заперечується представником позивача.

Суд зауважує, що розрахунки з постачальниками і виконавцями, покупцями і замовниками ведуться, як правило, в безготівковій формі, але можливі як і з каси готівкою, яка отримана з каси обслуговуючого банку, так і з виручки від реалізації товарів, продукції підприємства, що передбачено постановою Національного банку України від 15.12.2004 N 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

При здійсненні розрахунків готівкою підприємство, одержуючи готівку, зобов'язане надати покупцям (замовникам) відривну квитанцію прибуткового касового ордеру та розрахункові документи, які є підставою про проведення розрахунків з постачальником готівкою.

Таким чином, позивачем не надано доказів, що підтверджують реальність операції з покупцями фізичними особами та подальшого оприбуткування готівки отриманої від операцій з покупцями фізичними особами.

Суд зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Інших документів на підтвердження реальності здійснення ТОВ "Транс-Авіа Плюс" господарських операцій з його контрагентами, позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підсумовуючи вище викладене, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано доказів економічної необхідності придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей.

З наявних у справі документів судом не встановлено фактичне виконання господарських операцій саме між позивачем та його контрагентом ТОВ "Торгівельний дім "Цемент", а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентом ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" господарських операцій, через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи ненадання належним чином оформленої первинної документації, відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що висновки Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області викладені у акті № 300/22/37846883 від 07.06.2013 року є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 року за № 0000072200, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2013р

Суддя С.О. Чудних