Ухвала

від 20.02.2014 по справі 820/10924/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р.Справа № 820/10924/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Бегунца А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 820/10924/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" (позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.07.2013 року № 0000072200;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.07.2013 року № 0000072200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Красноградською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ " Транс-Авіа Плюс " (код ЄДРПОУ 37846883) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті здійснення взаємовідносин у січні та лютому 2013 року. За результатами даної перевірки складено акт № 300/22/37846883 від 07.06.2013 року (а.с. 8-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем діючого законодавства при формуванні показників податкової декларації з ПДВ за січень-лютий 2013 року, а саме: пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, а. 185.1 ст. 185, пп. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 119250 грн. в т.ч. по періодах: за січень 2013 року на 34705 грн. та за лютий 2013 року на 84545 грн., та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 119250 грн. в т.ч. по періодах: за січень 2013 року на 34705 грн. та за лютий 2013 року на 84545 грн.

На підставі акту перевірки № 300/22/37846883 від 07.06.2013 року Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.07.2013 року за № 0000072200, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 149064 грн., з яких за основним платежем - 119250 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29814 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагента, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом - ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкове повідомлення рішення від 02.07.2013 року №0000072200 в адміністративному порядку (а.с.32-33), однак рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.09.2013 року № 2016/10/20-40-10-04-17 оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000072200 залишене без змін, а скарга ТОВ " Транс-Авіа Плюс " - без задоволення.

23.09.2013 року ТОВ " Транс-Авіа Плюс " звернулось з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України (а.с.38-39), однак рішенням від 15.10.2013 року № 13244/6/99-99-10-01-5-15 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 41-42), у зв'язку з чим товариство звернулось до суду за захистом своїх прав про оскарження даного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно із приписами пп. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових та видаткових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не є вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Цемент" (постачальник) було укладено договір поставки № 10/с/13, відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар (цемент) (а.с. 19).

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Цемент" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 10/с/13 від 01.01.2013 року, відповідно до якої було встановлено, що сплачений покупцем товар, за попередньою згодою між сторонами, може залишатися на складі постачальника до того моменту як покупець здійснить самовивіз товару, але не більше 60 (шестидесяти) днів з моменту здійснення оплати, відповідно до виставленого замовником рахунку; у період дії договору, постачальник вправі в односторонньому порядку змінити ціни, повідомивши про це покупця, не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до зміни ціни. Не підлягає зміні ціна на товар, який було оплачено покупцем, проте не було вивезено ним; за порушення строку вивозу сплаченого товару, покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,1 % від загальної суми поставленого товару.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані до суду видаткові накладні (а.с.21-31), податкові накладні (а.с. 115-128), виписки по рахункам (а.с. 129-140).

Позивачем в обґрунтування правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по правочинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Цемент" по отриманню від нього товару, а саме цементу було надано лише податкові та видаткові накладні та банківські виписки, що наявні в матеріалах справи.

Однак, колегія суддів зазначає, що з виписок з банку не можливо встановити, що оплати проводились саме відповідно до виписаних податкових та видаткових накладних.

Крім того, відповідно до довідки АА № 234480 з Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" знаходиться у Автономній Республіці Крим, Сімферопольський район, с.Широке, вул. Жовтнева, б.3 (а.с. 111), проте основна діяльність ТОВ "Транс-Авіа Плюс" знаходиться у Харківській області, Сахновшинськом районі, смт. Сахновщина, вул.Шевченко, б.2, що підтверджується довідкою АБ № 428599 (а.с. 112).

Як вбачається із договору № 10/с/13 від 01.01.2013 року поставка товару за вказаним договором здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул. Монтажна, 6.

Позивачем під час розгляду справи не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ"Торгівельний дім "Цемент" .

Згідно додаткової угоди № 1 до договору № 10/с/13 від 01.01.2013 року вбачається, що сплачений покупцем товар, за попередньою згодою між сторонами, може залишатися на складі постачальника до того моменту як покупець здійснить самовивіз товару але не більше 60 (шестидесяти) днів з моменту здійснення оплати, відповідно до виставленого замовником рахунку.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Однак позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт транспортування, зберігання товарно-матеріальних цінностей, а також доказів подальшого використання позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей (доказів подальшої реалізації чи взяття та бухгалтерський облік) у власній господарській діяльності.

Крім того, згідно журналу обліку довіреностей ТОВ "Транс-Авіа Плюс"довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме цементу, від ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" було виписано на ім'я директора ТОВ "Транс-Авіа Плюс" ОСОБА_2

Однак, позивачем не надано до суду доказів, що директор ТОВ "Транс-Авіа Плюс" ОСОБА_2 під час здійснення приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей за договором з ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" в період січень-лютий 2013р. перебував у відрядженні у м. Севастополі. Також не надано доказів того, на якій підставі директор ТОВ "Транс-Авіа Плюс" ОСОБА_2 в даний період січень-лютий 2013р. могла перебувати на території складських приміщень ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" для видачі товарно-матеріальних цінностей іншим особам.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів наявності у нього в м. Сімферополі необхідних складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ "Торгівельний дім "Цемент".

Крім того, позивачем на підтвердження факту подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності надані накладні (а.с.141-155), проте, розрахунки з покупцями фізичними особами здійснювалась у готівковій формі.

Проте, згідно постанові Національного банку України від 15.12.2004 N 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" при здійсненні розрахунків готівкою підприємство, одержуючи готівку, зобов'язане надати покупцям (замовникам) відривну квитанцію прибуткового касового ордеру та розрахункові документи, які є підставою про проведення розрахунків з постачальником готівкою.

Таким чином, позивачем не надано доказів, що підтверджують реальність операції з покупцями фізичними особами та подальшого оприбуткування готівки отриманої від операцій з покупцями фізичними особами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентом ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" господарських операцій, через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0000072200.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що висновки Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області викладені у акті № 300/22/37846883 від 07.06.2013 року є обґрунтованими.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіа Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 820/10924/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Бегунц А.О.