Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-5117/09/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р. Справа № 13108/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Затолочного В.С., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання- Гелецькому П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі за позовом Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Захід» про визнання недійсними господарських зобов»язань та стягнення коштів в дохід держави, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2009 року Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області звернулася з позовом в якому визнати недійсними господарські зобов'язання між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід", виконання яких оформлено видатковими та податковими накладними від 02.06.2008 року №02/06-08 та від 21.07.2008 року №22/07 і стягнути кошти одержані на виконання даних господарських зобов'язань в дохід держави.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що господарські зобов'язання, які виникли між відповідачами по справі не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, укладені з порушенням господарської компетенції та з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак, суперечать вимогам ЦК України та ГК України, оскільки внаслідок їх документального оформлення (видатковими та податковими накладними) ФОП ОСОБА_1 сформовано валові витрати та податковий кредит, а ТзОВ "Центуріон-Захід" фактичних дій по виконанню зобов'язань не виконувало.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, - позов задоволено частково. Визнано недійсними господарські зобов'язання, які виникли між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід", виконання яких оформлено видатковими та податковими накладними від 02.06.2008 р. № 2/06-08 та від 21.07.2008 р. № 22/07 на загальну суму 29390 грн., в тому числі ПДВ - 4898,33 грн. Застосовано передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України наслідки визнання господарських зобов'язань недійсними, а саме: стягнуто в дохід держави з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1. АДРЕСА_1) належні з неї ТзОВ "Центуріон- Захід" кошти в сумі 25640 (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок) грн.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід" (Код ЄДРПОУ 35007020, вул. О.Дундича, 5/139, м. Рівне, 33016) в дохід держави кошти отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в сумі 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог- відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що в лютому 2009 року Сарненською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку суб'єкта господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт №29/17/НОМЕР_1 від 16.02.2009 року. Зокрема, в ході проведення перевірки платником податків надано первинні документи, які свідчать про включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по придбанню щебеневої продукції у ТзОВ "Центуріон-Захід".

Встановлено, що 02 червня 2008 року та 21 липня 2008 року між ТзОВ "Центуріон-Захід"(Продавець) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (Покупець) укладено усні договора купівлі - продажу щебеневої продукції, на виконання якого від імені ТзОВ "Центуріон-Захід" було виписано накладні та податкові накладні №02/08-08 на суму 23750,00 в т.ч. ПДВ - 3958,33 грн. та 22/07 на суму 5640,00 грн. в т.ч. ПДВ - 940,00 грн. на підставі яких ФОП ОСОБА_1 було включено до складу валових витрат за II -III квартал 2008 року 24491,67 гривень та віднесено до складу податкового кредиту за червень та липень 2008 року 4898,33 гривень вартості щебеню фракції 5-20 кількістю 280 т на загальну суму 29390,00 гривень.

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів погодилась з такими з огляду на наступне:

- відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку;

- статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення;

- статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

При цьому слід зазначити, що згідно ст.65 Господарського кодексу України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Так з матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського міського суду від 06.11.08 року по справі № 2-9474/08 встановлено, що засновником ТзОВ "Центуріон захід" ОСОБА_2, за пропозицією ОСОБА_3, без мети здійснення підприємницької діяльності зареєстровано ТзОВ "Центуріон захід". Майно та грошові кошти до статутного фонду ТОВ "Центуріон захід" він не вносив. Судом також встановлено, що ОСОБА_2 фактично до діяльності товариства відношення не має, ніяких документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства, бухгалтерських документів не підписував. Цим же рішенням суду визнано недійсними статут ТзОВ «Центуріон-Захід» з моменту реєстрації скасовано державну реєстрацію даного товариства та скасовано свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі.

На підставі наведеного, стає очевидним те, що засновник ТзОВ «Центуріон захід» не здійснював самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності після державної реєстрації підприємства, що суперечить вимогам ст. 42 ГК України.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТзОВ «Центуріон-Захід» - адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе обов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТзОВ «Центуріон- Захід» на створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Відтак, діяльність ФОП ОСОБА_1 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди (шляхом збільшення суми валових витрат та податкового кредиту) з контрагентом - постачальником, який не виконував своїх податкових зобов'язань - ТзОВ «Центуріон-Захід».

Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

На переконання колегії суддів вказані обставини свідчать про те, що господарські зобов'язання, які виникли на підставі укладених між ТзОВ «Центуріон-Захід» та ФОП ОСОБА_1 договорів про виконання яких свідчать видаткові та податкові накладні (додані до позовної заяви), вчинено від імені ТзОВ «Центуріон захід» невідомою особою, яка не мала на це повноважень, всупереч наведеним нормам законодавства та фактичним обставинам та діяла за спільним умислом з ФОП ОСОБА_1.

Дії цих двох осіб були спрямовані на досягнення мети, а саме на ухилення від сплати податків, так як внаслідок вчинення не уповноваженою особою господарських зобов'язань від імені ТзОВ «Центуріон-Захід» у ФОП ОСОБА_1 виникло право на валові витрати з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та на податковий кредит з податку на додану вартість, що в свою чергу суперечить ст.67 Конституції України та Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому

числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та ТзОВ «Центуріон-Захід» податок на прибуток внаслідок порушення встановленого порядку формування валових витрат, - є дохідною частиною державного бюджету.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч.1 статті 207 ГК України передбачено те, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чи укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачено ч.1 ст. 208 ГК України, згідно якої - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується рішенням суду в дохід держави.

Отже, на підставі наведеного колегія суддів прийшла до переконливого висновку про те, що поставка щебеневої продукції від ТзОВ «Центуріон-Захід» до ФОП ОСОБА_1 не відбувалась в силу відсутності в першого адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі № 2а-5117/09/1770 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Затолочний В.С.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 09.12.2013 року