Ухвала

від 20.05.2014 по справі 2а-5117/09/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/925/14

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року

у справі №2а-5117/09/1770 (13108/10)

за позовом Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (надалі - Сарненська МДПІ Рівненської області)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Захід» (надалі - ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Центуріон-Захід»)

про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення коштів в дохід держави, -

встановив:

У липні 2009 року позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними господарські зобов'язання між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Центуріон-Захід", виконання яких оформлено видатковими та податковими накладними №02/06-08 від 02 червня 2008 року та №22/07 від 21 липня 2008 року, і стягнення коштів одержаних на виконання даних господарських зобов'язань в дохід держави.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними господарські зобов'язання, які виникли між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Центуріон-Захід", виконання яких оформлено видатковими та податковими накладними №02/06-08 від 02 червня 2008 року та №22/07 від 21 липня 2008 року на загальну суму 29390,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 4898,33грн. Застосовано передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України наслідки визнання господарських зобов'язань недійсними, а саме: стягнуто в дохід держави з ФОП ОСОБА_1 належні з неї ТОВ "Центуріон- Захід" кошти в сумі 25640,00грн. Стягнуто з ТОВ "Центуріон-Захід" в дохід держави кошти отримані від ФОП ОСОБА_1 в сумі 3750,00грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач - ФОП ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено планову виїзну перевірку суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року.

За результатами перевірки складений акт №29/17/НОМЕР_1 від 16 лютого 2009 року, у висновках яких зазначено порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість, а також ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, в результаті чого занижено чистий оподаткований дохід.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів ст.173 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання -це таке, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.4 ст.91 та ст.92 Цивільного кодексу України , цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

За замістом ст.65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Положення ст.215 Цивільного кодексу України передбачають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу .

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чи укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Дане положення врегульоване ч.1 ст.207 Господарського України .

В свою чергу ч.1 ст.208 Господарського кодексу України передбачає правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним: якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується рішенням суду в дохід держави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платником податків були надані первинні документи, які свідчать про включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по придбанню щебеневої продукції у ТОВ "Центуріон-Захід".

02 червня 2008 року та 21 липня 2008 року між ТОВ "Центуріон-Захід" - продавець та ФОП ОСОБА_1 - покупець уклали усні договори купівлі - продажу щебеневої продукції. На виконання даного договору від імені ТОВ "Центуріон-Захід" були виписані накладні та податкові накладні №02/08-08 на суму 23750,00грн. та №22/07 на суму 5640,00грн.

На підставі вказаних накладних ФОП ОСОБА_1 включила до складу валових витрат за II-III квартал 2008 року 24491,67грн. та віднесла до складу податкового кредиту за червень та липень 2008 року 4898,33грн. вартості щебеню фракції 5-20 кількістю 280т на загальну суму 29390,00грн.

Судами також встановлено, що відповідно до Рівненського міського суду від 06 листопада 2008 року по справі №2-9474/08 засновником ТОВ "Центуріон захід" ОСОБА_2, за пропозицією ОСОБА_3, без мети здійснення підприємницької діяльності зареєстровано ТОВ "Центуріон захід". Майно та грошові кошти до статутного фонду ТОВ "Центуріон захід" він не вносив. Також встановлено, що ОСОБА_2 фактично до діяльності товариства відношення не має, ніяких документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства, бухгалтерських документів не підписував. Цим же рішенням суду визнано недійсними статут ТОВ «Центуріон-Захід» з моменту реєстрації скасовано державну реєстрацію даного товариства та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі.

Наведене свідчить про те, що засновник ТОВ «Центуріон захід» не здійснював самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності після державної реєстрації підприємства.

Крім того, у даного товариства відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе обов'язань.

Це, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Центуріон-Захід» на створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Таким чином, діяльність ФОП ОСОБА_1 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди шляхом збільшення суми валових витрат та податкового кредиту з контрагентом - постачальником, який не виконував своїх податкових зобов'язань - ТОВ «Центуріон-Захід».

Господарські зобов'язання, які виникли на підставі укладених між відповідачами договорів, про виконання яких свідчать видаткові та податкові накладні, вчинено від імені ТОВ «Центуріон захід» невідомою особою, яка не мала на це повноважень, та діяла за спільним умислом з ФОП ОСОБА_1

Отже, вказані дії були спрямовані на досягнення мети, а саме на ухилення від сплати податків, так як внаслідок вчинення не уповноваженою особою господарських зобов'язань від імені ТОВ «Центуріон-Захід» у ФОП ОСОБА_1 виникло право на валові витрати з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та на податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, несплачений ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та ТОВ «Центуріон-Захід» податок на прибуток внаслідок порушення встановленого порядку формування валових витрат, - є дохідною частиною державного бюджету.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що поставка щебеневої продукції від ТОВ «Центуріон-Захід» до ФОП ОСОБА_1 не відбувалась в силу відсутності у першого адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов