Ухвала

від 12.11.2013 по справі 2а-590/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року м. Київ К/9991/42594/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 року по справі № 2а-590/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілленіум констракшн 3000» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілленіум констракшн 3000» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №0001922311/0 від 15.06.2010 року, №0001922311/1 від 21.08.2010 року, №0001922311/2 від 28.10.2010 року, №0001922311/3 від 13.01.2011 року, №0001932311/0 від 15.06.2010 року, №0001932311/1 від 21.08.2010 року, №0001932311/2 від 28.10.2010 року, №0001932311/3 від 13.01.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілленіум констракшн 3000» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Філією Києво-Святошинського дорожньо-експлуатаційного управління за період з 01.01.2008 року по 30.04.2010 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в IV кварталі 2008 року на загальну суму 229 473,00 грн. та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого завищено суми податкового кредиту з ПДВ за листопад 2008 року в розмірі 183578,84 грн.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0001922311/0 від 15.06.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 344209,50 грн., з них 229473,00 грн. - основний платіж та 114736,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0001932311/0 від 15.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 275368,76 грн., з них 183578,84 грн. - основний платіж та 91789,42 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Після оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу без змін.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, рішеннями Господарського суду м. Києва від 08.09.2010 року, Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року та Вищого господарського суду України від 18 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілленіум констракшн 3000» до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення коштів та зустрічним позовом, якими позов ТОВ «Мілленіум констракшн 3000» було задоволено, а в позові ДП «Київське обласне дорожнє управління» відмовлено. Даними рішеннями судів було вставлено, зокрема, передача Філії від ТОВ «Мілленіум констракшн 3000» товарно-матеріальних цінностей, отриманих останнім від ТОВ «Харті тріотек груп».

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 року по справі №2а-590/11/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписБорисенко І.В. підписПилипчук Н.Г.