Постанова

від 12.11.2013 по справі 808/7700/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 листопада 2013 року Справа № 808/7700/13-а (12 год. 20 хв.) м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.

суддів Батрак І.В.,

Мінаєвої К.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Альфа-Стар» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни та Державної реєстраційної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

25.09.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Альфа-Стар» (далі - позивач) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни (далі - відповідач 1), в якому позивач просить: скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5132103 від 20.08.2013, зобов'язати Державну реєстраційну службу України в особі відповідача зареєструвати право власності позивача на будівлю кафе літ. Е за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що прийняте відповідачем 1 рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5132103 від 20.08.2013 є незаконним, безпідставним та таким, що порушує права позивача, як власника об'єкта нерухомості, а саме кафе літ. Е за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Через невідповідність позову вимогам ст. 106 КАС України ухвалою від 27.09.2013 його було залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 16.10.2013.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Позивачем був поданий уточнений адміністративний позов, в якому останній просить: скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5132103 від 20.08.2013, зобов'язати Державну реєстраційну службу України (далі - відповідач 2) зареєструвати право власності позивача на будівлю кафе літ. Е за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15.

Ухвалою від 17.10.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 31.10.2013.

У зв'язку з тим, що головуючий суддя в період з 31.10.2013 по 01.11.2013 перебував у відпустці, згідно наказу голови Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 №117-в, розгляд справи було відкладено на 12.11.2013.

04.11.2013 від відповідача 2 до суду надійшли заперечення проти адміністративного позову, в яких останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову до відповідача 2.

12.11.2013 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, на задоволенні позову наполягає.

У судове засідання 12.11.2013 відповідач 1 та представник відповідача 2, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За приписами ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.09.2010 по справі №16/248/10 позовні вимоги позивача було задоволено частково, визнано об'єктами нерухомого майна будівлю сауни, літ. М1, приміщення чергового, літ. Б, кіоск, літ. В, будівлю кухні, літ. О, будівлю готелю, літ. Р, будівлі кафе, літ. З, И, К, Ж, Е, Д, що знаходяться в м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 15. Також, рішенням Господарського суду Запорізької області було визнано за позивачем право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна, які підлягали реєстрації в ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації». В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до Витягів про державну реєстрацію прав 04.11.2010, на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2010, право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна, було зареєстровано за позивачем в ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (на кожен об'єкт окремо).

13.06.2013 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю кухні літ. О. До заяви було додано: оригінал рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2010; оригінал технічного паспорту, копію свідоцтва про держану реєстрацію позивача; копію статуту позивача, копію довідки з ЄДРПОУ, копію протоколу про призначення директора позивача.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2013 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицькою М.Є. було зареєстроване право власності позивача на об'єкт нерухомого майна - будівлю кухні, літ. О, що знаходиться в м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 15 та видано Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

24.07.2013 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю кафе, літ. Е. До заяви було додано такий самий пакет документів, що подавався позивачем разом із заявою від 13.06.2013.

Рішенням від 20.08.2013 №5132103 про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень, відповідачем 1 було відмовлено у державній реєстрації права приватної власності позивача на об'єкт нерухомого майна - будівлю кафе, літ. Е, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15.

Зазначена відмова була вмотивована тим, що заявлене право вже зареєстровано - заявником подано ті самі документи, на підставі яких право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем 1 рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача 1, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У запереченнях на позовну заяву відповідач 2 посилається на те, що відповідач 2 є не належним відповідачем по справі та не може відповідати за позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно ч. 3 ст. 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) державний реєстратор є державним службовцем.

Оскільки, відповідач 2 по справі є суб'єктом владних повноважень, а відповідач 1 є службовою особою, яка здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, то як відповідач 1 так і відповідач 2 є належними відповідачами по справі.

Щодо вимоги позивача про скасування оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 8 Закону №1952-IV орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IVдержавний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 16 Закону №1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 17 Закону №1952-IV текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.

Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 зазначеного Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, серед іншого, рішень судів, що набрали законної сили.

Судом встановлено, що відомості про державну реєстрацію права власності позивача на будівлю кафе літ. Е, розташовану в м. Запоріжжі по вул. Луначарського, 15, як окремий об'єкт нерухомості, містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (зареєстрований як окремий об'єкт нерухомості 04.11.2010 ОП «Запорізьке бюро технічної інвентаризації», із присвоєнням номера РПВН 31977672 із об'єкту нерухомості РПВН 104462).

З 01.01.2013, на підставі вимог п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 № 1878-VI, змінився порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме: замість Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек введений Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

При цьому Законом №1952-IV не передбачена можливість автоматичного перенесення відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а визначено, що внесення даних про державну реєстрацію речових прав на нерухомість здійснюється лише за рішенням державного реєстратора, прийнятим за наслідками розгляду заяви уповноваженої особи.

Судом встановлено, що з підстав визначених ст. 19 Закону №1952-IV, а саме на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2010, позивачем до відповідача 2 у паперовому вигляді була подана заява про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю кафе, літ. Е. До заяви були додані документи, необхідні для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: оригінал Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2010; оригінал технічного паспорту, копія свідоцтва про держану реєстрацію позивача; копія статуту позивача, копія довідки з ЄДРПОУ, копія протоколу про призначення директора позивача.

Зазначена заява була зареєстрована відповідачем 2 без будь-яких зауважень щодо її форми, змісту та переліку документів, що до неї додавалися, а тому у суду відсутні підстави вважати, що заява подана позивачем із порушенням вимог, встановлених Законом №1952-IV.

Згідно ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, серед іншого, заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Тобто, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено лише у разу, якщо зазначений у заяві власника об'єкт нерухомості вже зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі тих саме правовстановлюючих документів.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням від 20.08.2013 №5132103 про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень, відповідачем 1 було відмовлено у державній реєстрації права приватної власності позивача на об'єкт нерухомого майна - будівлю кафе, літ. Е, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15, у зв'язку з тим, що заявлене право вже зареєстровано - заявником подано ті самі документи, на підставі яких право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судом встановлено, що позивач із заявою щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на будівлю кафе літ. Е, розташовану в м. Запоріжжя по вул. Луначарського, 15, звертався до Реєстраційної служби лише 24.07.2013. іншого звернення позивача щодо цього об'єкту до Реєстраційної служби не було.

Відтак, судом встановлено, що за відсутності факту реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності позивача на будівлю кафе літ. Е, розташовану в м. Запоріжжя по вул. Луначарського, 15, як окремого об'єкту нерухомості, а також факту звернення позивача із відповідною заявою до Реєстраційної служби до 24.07.2013, твердження відповідача 1 про те, що право на зазначений об'єкт вже зареєстроване, є безпідставним.

В даному випадку мала місце реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі тих саме документів іншого права, а саме права власності на будівлю кухні літ. О, а не права власності на будівлю кафе літ. Е, розташовану в м. Запоріжжя по вул. Луначарського, 15.

Крім того, Закон №1952-IV не визначає право державного реєстратора відмовити у державній реєстрації права власності з тієї підстави, що на інший об'єкт, виділений в окремий об'єкт нерухомості, на підставі тих саме документів вже зареєстроване право власності, оскільки зазначені права є різними (різні об'єкти нерухомості - різні права власності).

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про необхідність скасування рішення відповідача 1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5132103 від 20.08.2013, оскільки воно є протиправним та не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; є недобросовісним.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 зареєструвати право власності на зазначений вище об'єкт нерухомості, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відтак, з урахуванням того, що рішення про державну реєстрацію права власності позивача повинне прийматися державним реєстратором Реєстраційної служби, то у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача до відповідача 2.

Щодо посилання відповідачів на неможливість втручання суду у прийняття державним реєстратором рішень, суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, адміністративний суд, здійснюючи перевірку законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем 1 рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, діє у межах покладених на нього законом завдань та повноважень, а отже зазначені вище посилання відповідачів є безпідставними.

Разом з тим, для повного захисту порушених прав позивача, з урахуванням попереднього висновку суду про протиправність оскаржуваного рішення і необхідність його скасування, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути подану позивачем заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2013 №2155473. Такий висновок ґрунтується на тому, що після скасування рішення відповідача 1 заява позивача від 24.07.2013 №2155473 вважається нерозглянутою (відсутнє рішення державного реєстратора з приводу цієї заяви).

З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, а саме в наведеній вище частині.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доданою до матеріалів справи квитанцією від 23.092013 №42 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 34,41 грн.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 17,21 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Альфа-Стар» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни та Державної реєстраційної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5132103 від 20.08.2013.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути подану Приватним підприємством «Альфа-Стар» заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2013 за реєстровим №2155473, на об'єкт нерухомого майна - будівлю кафе, літ. Е, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Альфа-Стар» (код ЄДРПОУ 32292033, зареєстроване: 69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 79) судовий збір у сумі 17,21 грн. (сімнадцять гривень 21 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Р.В. Кисіль

Суддя І.В. Батрак

Суддя К.В. Мінаєва