Ухвала

від 16.12.2013 по справі 25/132-10-4225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"16" грудня 2013 р.Справа № 25/132-10-4225

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН"

до відповідача: Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях"

про стягнення 91895, 68 грн.

Суддя Малярчук І.А. Представники сторін:

від позивача: Холод О.В., довіреність від 28.12.2011р. №368.

від відповідача: не з`явився

від Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби ГУЮ в Одеській області: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга ТОВ СП „Нібулон " на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області у порядку ст.121-2 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.11.2010 р. по справі №25/132-10-4225 позов позивача задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" на користь ТОВ СП "Нібулон" 13 202,05 грн. три проценти річних, 108 850,05 грн. індекс інфляції, 1 220,52 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18.11.2013р. за вх.№2-418/13 до суду надійшла скарга ТОВ СП „Нібулон " на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області у порядку ст.121-2 ГПК України.

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що рішення суду від 23.11.2010р. до цього часу не виконано та, у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення, 25.09.2013р. заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області Гамбаль О.Е. виніс постанову про повернення наказу суду у справі №25/132-10-4225 стягувачу без виконання на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження". Однак, скаржник вважає дану постанову незаконною, а дії щодо її винесення протиправними з підстав того, що боржник є державним підприємством, примусова реалізація майна якого заборонена Законом України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" №2864-III, але ніщо не заважало державному виконавцю провести примусове виконання рішення суду від 23.11.2010р. у спосіб та порядок, визначені положеннями Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012р. З врахуванням викладеного позивач 21.01.2013р., 04.07.2013р., 10.09.2013р. звертався до державного виконавця із клопотаннями про застосування при проведенні виконавчих дій положень Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що останнім було проігноровано. За таких обставин ТОВ СП „Нібулон" просить суд визнати незаконними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області Гамбаля О.Є., що полягали у винесенні постанови від 25.09.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачу за провадженням ВП №33832034 по наказу господарського суду Одеської області по справі №25/132-10-4225 від 08.12.2010р., визнати недійсною вказану постанову, визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області, що полягає у нездійсненні заходів з підготовки відповідного пакету документів для передачі до ДКСУ при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області по справі №25/132-10-4225 від 08.12.2010р., зобов'язати заступника начальника ВПВР ДВС ГУЮ в Одеській області при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області по справі №25/132-10-4225 від 08.12.2010р. вчинити дії, передбачені Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а саме підготувати відповідний пакет документів для передачі до ДКСУ.

Окремо в скарзі та поясненні від 13.12.2013р. за вх.№38057/13 ТОВ СП „Нібулон" виклав прохання про поновлення строку на оскарження дій та бездіяльності державного виконавця - заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області Гамбаля О.Є., яке обґрунтовано наступним. Позивач зазначив, що отримав оскаржувану постанову 18.10.2013р. та 28.10.2013р. із дотриманням строку звернувся до суду зі скаргою у порядку ст.121-2 ГПК України, але у зв'язку з тим, що у ВДВС знаходяться чотири виконавчі документи щодо стягнення з відповідача на користь позивача та виконавче провадження є зведеним вимоги скаржника відносно дій ДВС було викладено в одній скарзі. За умови звернення позивача із об'єднаною скаргою по чотирьом виконавчим провадженням у справах №29-4/119-07-3387, №14/64-09-1896, №25/132-10-4225, №12/17-3192-2011 ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2013р. скарга ТОВ СП „Нібулон" була повернута без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.63 ГПК України, у зв'язку з чим скаржником було пропущено строк для звернення до суду із даною скаргою, з огляду на що скаржник просить суд, керуючись ч.1 ст.53 ГПК України поновити вказаний строк.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду скарги від 09.12.2013р. за вх.№37601/13 та викладене у телеграмі від 26.11.2013р. за вх.№36180/13 були судом задоволені.

Клопотання скаржника про долучення документів до матеріалів справи від 09.12.2013р. за вх.№37602/13 судом задоволено.

09.12.203р. за вх.№37430/13 до суду надійшло заперечення ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях" на скаргу позивача, відповідно до якого відповідач повідомив, що є державним підприємством, примусова реалізація майна якого заборонена Законом України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" №2864-III, тому постанова державного виконавця є цілком законною з врахуванням відсутності у боржника коштів та майна.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного десятиденного строку для подання скарги у порядку ст.121-2 ГПК України, дослідивши подані ним на підтвердження пропуску строку документи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

За положеннями п.9.7. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Положення ч.4 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження" передбачають, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена , з огляду на зазначене і те, що як вбачається із поштового штемпеля на конверті постанову державного виконавця скаржником було отримано 18.10.2013р., отже, скаржник мав звернутися до суду із скаргою в строк до 29.10.2013р., тоді як дану скаргу подано до суду 18.11.2013р. із пропуском строку, що не заперечується скаржником. При цьому, прострочення цього строку відбулось з вини ТОВ СП „Нібулон" який, неправомірно, як було встановлено ухвалою суду від 04.11.2013р. №916/13/1760, подав до господарського суду скаргу, в якій було об'єднано вимоги стосовно виконання виконавчих документів по чотирьом господарським справам, що не є об'єктивною причиною для поновлення такого строку.

З огляду на встановлення судом подання позивачем скарги з простроченням строку, встановленого ст.121-2 ГПК України, враховуючи положення п.9.7. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", суд залишає її без розгляду.

Одночасно, п.9.11. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що суд роз'яснює скаржнику, що у розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення. Звідси слідує, що позивач має законні підстави для повторного звернення до ДВС про виконання судового рішення згідно Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без розгляду скаргу ТОВ СП „Нібулон" від 18.11.2013р. за вх.№2-418/13 на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області у порядку ст.121-2 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.